library.if.ua

Менеджмент: прийняття рішень і ризик (1998)

14.2. Другий етап: визначення рівня ризику за показниками прибутковості — норми прибутку на авансований (активи) і власний капітал

Визначення рівня ризику за показниками прибутковості ґрунтується на використанні поточних даних і даних минулого періоду про врожайність і ціну. Без використання цієї інформації зростає ймовірність прийняття помилкових рішень. Множенням у кожному році динамічного ряду фактичної урожайності на ціну, що склалася в даному році, визначається грошова виручка на 1 га посіву (табл. 14.4).

Маючи дані про виручку від реалізації зерна з гектара посівів по кожному з 20 років, можна обчислити загальну виручку з усієї площі і порівняти її з витратами. При цьому цей розрахунок ведеться з тією умовою, ніби ферма щороку засівала зерновими 461 га.

Як видно з даних табл. 14.4, через варіацію врожайності і ціни грошова виручка по роках була різною. Для того щоб спростити обчислення, припускаємо, що будь-яка величина виручки на гектар, що склалася в одному з двадцяти років, однаково можлива і в майбутньому і що ферма й надалі буде спеціалізуватися на вирощуванні зернових.

В останні кілька років витрати виробництва, без процентів за довгостроковий кредит, становили по фермі, як нам уже відомо з попереднього розділу, 107 337 доларів. Якщо від загальної виручки, одержаної в кожному з 20 років, відняти вказані витрати, то в результаті одержимо прибуток на активи (табл. 14.5).

Оскільки середня величина прибутку на активи за двадцять років становила б 92 436 дол., а стандартне відхилення — 77 413 дол., можна сподіватись, що в одному випадку з трьох прибуток на активи буде в межах від 15 023 до 92 436 дол., в одному з трьох — в межах з 92 436 до 169 849 дол. і у двох випадках з трьох — в межах від 15 023 до 169 849 дол. (рис. 14.4).

Використовуючи дані про прибуток на активи, визначимо показник норми прибутку по кожній з двадцяти комбінацій цін і врожайності. Наприклад, у перший рік норма прибутку на авансований капітал в сумі 725 000 дол. становила б 12,72% (92 188 : 725 000  100). По решті років цей показник наведемо в табл. 14.6.

На підставі даних табл.14.6 будується крива нормального розподілу ймовірностей величин норми прибутку на активи (рис. 14.5).

Як видно з рис. 14.5, у двох випадках із трьох норма прибутку на активи знаходиться в межах від 2,07 до 23,43%. В 1/6 випадків рівень прибутковості активів вищий за 23,43% і в 1/6 випадків — нижчий за 2,07%. У трьох роках величина прибутковості активів від’ємна, тобто ферма не мала б прибутку на активи у 3-му, 4-му та 18-му роках. Одержані дані про ймовірність настання відповідної норми прибутку (збитку) на авансований капітал характеризують рівень підприємницького ризику, перед яким стоїть ферма.

За даними табл. 14.6 можна визначити прибуток на власний капітал ферми. Для цього від величини прибутку на активи в кожному році динамічного ряду потрібно відняти проценти за кредит в сумі 50 тис. дол. Одержаний результат ділять на власний капітал ферми (225 тис. дол.) і визначають таким чином норму його прибутковості. Наприклад, у перший рік прибуток на власний капітал згідно з розрахунками становив би 42 188 дол. (92 188 – 50 000). Отже, норма прибутку на власний капітал становитиме 18,75%. В табл. 14.7 ці показники обчислені по кожній комбінації рівнів урожайності та ціни.

Прибуток на власний капітал досліджуваної ферми може коливатися, як це видно з даних табл. 14.7, в межах від –96 540 дол., коли одержано збиток у 3-му році, до 196 527 дол., коли прибуток був би найбільшим у 17-му році. У зв’язку з витратами на сплату процентів по боргових зобов’язаннях (за кредит) кількість років, в яких ферма мала б збитки на власний капітал, збільшилась порівняно з кількістю років, коли ферма мала б збитки на активи. У п’яти роках з двадцяти ферма одержувала б на власний капітал збиток.

Як видно з рис. 14.6, власник ферми може сподіватися, що в одному випадку з трьох норма прибутку на власний капітал буде вищою, ніж середня 18,86%, але не більш як на одне стандартне відхилення 34,41. Так було б у 7-му, 10-му, 17-му та 19-му роках. Можна надіятись, що в одному випадку з трьох норма прибутку на власний капітал буде нижчою, ніж середня 18,86, але не більше як на одне стандартне відхилення 34,41. Так було б у 5-му, 8-му, 9-му, 13-му та 16-му роках.

Визначені дані про ймовірність настання відповідної норми прибутку на власний капітал характеризують рівень фінансового ризику, перед яким стоїть ферма.

Узагальнюючи викладене, зазначимо, що фінансовий ризик як загроза існуванню підприємства існує тоді, коли існує ймовірність мати збитки на власний капітал. Чим вища така ймовірність, тим перед більшим фінансовим ризиком стоїть підприємство, і навпаки.

Порівнюючи графіки, на яких побудовані криві нормального розподілу ймовірностей норми прибутку на активи і власний капітал (рис. 14.5 і рис. 14.6), можна прийти до висновку, що ймовірність мати збиток на активи значно менша, ніж імовірність збитковості власного капіталу. Норма прибутку активів може бути нижчою 2,07 % в одному випадку з шести, а норма прибутку (збитку) на власний капітал в одному випадку з шести може бути нижчою за – 15,55 %. Причина цього — сплата фермою процентів за кредит в сумі 50 тис. дол. Отже, платежі по боргових зобов’язаннях збільшили ймовірність мати збитковість, а не прибутковість власного капіталу. Саме ця причина спонукає власника ферми більш глибоко дослідити, що потрібно зробити у менеджменті ризику, перед яким стоїть його підприємство, щоб досягти успіху.

Таким чином, ми переконалися, що такі статистичні величини, як середні величини та стандартне відхилення, є досить сильними інструментами для об’єктивної оцінки та аналізу ризику. Визначити за допомогою цих показників рівень ризику — це означає зробити важливий крок у розробці стратегії менеджменту ризику, оскільки з’являється можливість зробити висновки про ймовірність сприятливих та несприятливих для бізнесу подій і завдяки цьому визначитись: чи йти на той чи інший ризик; чи слід було б знайти спосіб, як контролювати той чи інший ризик, чи, можливо, слід було б «передати» ризик тим, хто згодний його взяти на себе, тобто застрахувати ризик; чи зовсім уникнути ризику, не приймаючи ризикованих рішень, і відповідно діяти.

Як бачимо, тут йдеться про вибір варіанта стратегії менеджменту ризику.