library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

1.1. Суть менеджменту виробничих витрат і його зв’язок з аграрним менеджментом

Аграрний менеджмент може бути визначений як діяльність, спрямована на організацію та координацію виробництва на сільськогосподарських підприємствах з метою одержання зростаючого прибутку в довгостроковому періоді, а також на досягнення інших специфічних для кожного виробника цілей. Він може розглядатися також як комбінація виробничого менеджменту, комерційного менеджменту, менеджменту виробничих витрат, фінансового менеджменту, менеджменту персоналу, інноваційного менеджменту та менеджменту персоналу.

Загалом, менеджмент — це процес організації певної діяльності групи людей для досягнення поставлених перед нею цілей. Цей процес потребує координації і стимулювання дій учасників, що в свою чергу зумовлює необхідність існування певної влади в цій групі людей, яка може виступати як в офіційній, так і в неофіційній формі. Тому менеджмент  це й певна система, метод, підхід визначення та відбору специфічних цілей, організація і стимулювання планової діяльності для досягнення поставлених цілей, делегування й контроль певних виробничих і управлінських функцій, оцінка діяльності, згідно з якою можуть відбуватися певні зміни в планах і виробництві.

Менеджмент як виробничий ресурс і як його функція безпосередньо впливає на формування виробничих витрат і ефективність господарювання. Ефективність менеджменту можна визначити відношенням певного результату від прийнятих рішень до виробничих витрат, пов’язаних з їх виконанням. У формалізованому вигляді це можна записати так:

Е = Р/В, (1)

де Е  ефективність менеджменту; Р  результат (дохід, прибуток, урожайність та ін.); В  виробничі витрати.

До основних напрямків діяльності менеджера в сільському господарстві слід віднести: визначення цілей господарської діяльності; виділення та ідентифікацію існуючих проблем; організацію заходів, спрямованих на подолання наявних проблем; пошук, обробку і використання відповідної інформації; розгляд і аналіз альтернативних напрямків діяльності; прийняття певних специфічних і конкретних рішень; оцінку наслідків від прийнятих рішень; розробку навчальних програм для учасників виробництва; управління та оцінку діяльності працюючих; прийняття рішень стосовно купівлі та продажу певних товарів і продукції; стратегічне й оперативне планування; контроль виробничого процесу; фінансовий контроль; організацію ефективного використання засобів виробництва; координацію діяльності всіх ланок виробничого процесу й маркетингу.

Основою діяльності менеджера є визначення цілей господарювання. Однак які б цілі не були визначені, їх можна досягти лише за умови високоефективного ведення господарства, складовими якого є оптимізація обсягів виробництва і відповідно виробничих витрат і максимізація доходу (прибутку). При цьому потрібно враховувати, що сільськогосподарське виробництво  це галузь, на яку впливають ряд факторів зовнішнього оточення, передусім природних: наявність опадів і вологи в ґрунті, можливість посухи, морозів, градобою, хвороб рослин і тварин, температура повітря й ґрунту тощо. Крім того, сільське господарство, як і будь-яке підприємництво, пов’язане з діяльністю інших суб’єктів на ринку: постачальників, сервісних служб, державних і фінансових органів, страхових компаній, організацій і підприємств, яким реалізується продукція, тощо. Усі ці фактори, від природних і до зв’язків із закордонними партнерами при міжнародній торгівлі, зумовлюють діяльність менеджера в умовах ризику і невизначеності. Тому для успіху діяльності менеджер має завжди враховувати ці фактори, співвідносити ризик з можливими результатами. Ризик  це нормальний стан роботи менеджера в сільському господарстві. Але для того щоб успішно працювати в умовах ризику і невизначеності, менеджерові потрібно мати відповідні знання й достовірну інформацію про всі процеси, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Хоча в процесі прийняття рішень не останнє місце посідає також інтуїція менеджера, він повинен у будь-якому разі передбачати можливі наслідки прийнятих рішень.

Значною частиною аграрного менеджменту є фінансовий менеджмент, адже саме в сфері фінансів перебуває основна мета господарювання  отримання доходу (прибутку). Можна виділити три основні умови фінансового успіху підприємства: достатній контроль фінансових ресурсів за умов забезпечення прибутковості виробництва; забезпечення адекватної фінансової безпеки у відповідних економічних ситуаціях; досягнення фінансової незалежності, тобто здатність не потонути в боргах.

Майже кожне рішення менеджера, яке він приймає стосовно виробничого процесу, пов’язане з формуванням виробничих витрат. Питання технології виробництва, його організації, купівлі певного виду ресурсу чи фінансові рішення безпосередньо впливають на кінцевий результат господарювання  дохід (прибуток) через формування виробничих витрат. Кінцевим же результатом менеджменту як процесу є прийняття рішення, що й визначатиме рівень витрат. На рис. 1.1 схематично показано, з якими навчальними дисциплінами та областями знань пов’язаний процес менеджменту.