library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

5.2.1. Ризик і невизначеність як чинники формування виробничих витрат

Сільське господарство  галузь, де виробництво пов’язано з ризиком і невизначеністю. Воно значною мірою відрізняється від інших галузей народного господарства, що зумовлює й особливості в аграрному менеджменті загалом, і менеджменті виробничих витрат зокрема. Можна виділити такі особливості цієї галузі.

1. Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, тоді як у промисловості це обладнання, механізми, будівлі тощо.

2. У сільському господарстві економічний процес відтворення переплітається з природними процесами. Засобами виробництва тут виступають живі організми  тварини й рослини, що розвиваються за біологічними законами. У ґрунті також відбуваються біологічні процеси, де під дією мікроорганізмів здійснюються розпад і біосинтез різних органічних сполук, внаслідок чого утворюються специфічні для ґрунту органічні речовини та мінерали.

3. Сільське господарство, як жодна інша галузь народного господарства, залежить від кліматичних умов, що безпосередньо впливають на організацію виробництва та формування виробничих витрат.

4. На відміну від промисловості, де звичайно відбувається рух предметів праці, а знаряддя виробництва (машини, обладнання) закріплені на одному місці, в сільському господарстві рухаються знаряддя виробництва, а предмети праці  рослини та тварини  знаходяться на одному місці. Ця особливість впливає на формування виробничих витрат, оскільки зумовлює порівняно велику потребу в механізмах і витратах на переїзди та транспортування продукції.

5. У сільському господарстві частина виробленої продукції використовується у подальшому виробництві (частину зерна, картоплі та іншої продукції залишають на насіння, для годівлі худоби, частина поголів’я тварин використовується для відтворення стада і т.п.). Тому не вся вироблена продукція в цій галузі є товарною.

6. На відміну від промисловості в сільському господарстві робочий період не збігається з періодом виробництва. Це пояснюється тим, що виробничий період у сільському господарстві складається з часу, коли процес здійснюється за безпосередньої участі людини, й часу, коли він відбувається під дією природних чинників. Особиливо це характерно для рослинництва.

7. Особливістю сільського господарства є сезонність виробництва в рослинництві, коли виробничий процес має найвищу й найнижчу інтенсивність. При цьому виробництво здійснюється за певними циклами: підготовка ґрунту до посіву, догляд за посівами, збирання врожаю. Поряд з цим за окремими культурами виробничі цикли збігаються, що зумовлює необхідність додаткового залучення трудових і матеріальних ресурсів для своєчасного виконання робіт. Через сезонність також виникають проблеми щодо використання техніки, коли, наприклад, зернозбиральний комбайн працює всього два-чотири тижні в рік, а решту часу знаходиться на зберіганні. І навпаки, в період міжсезоння виникає проблема зайнятості трудових ресурсів і засобів виробництва. Звичайно, ці чинники значною мірою впливають на формування виробничих витрат і ефективність господарювання.

8. Іншою особливістю сільського господарства є взаємодоповнюваність його основних галузей  рослинництва та тваринництва. Тваринництво не може розвиватися без кормової бази, а рослинництво  без органічних добрив, що надходять від тваринництва. Крім того, одночасний розвиток рослинництва й тваринництва дає змогу раціональніше використовувати трудові та матеріальні ресурси.

Усі ці особливості сільського господарства тісно пов’язані з чинниками ризику та невизначеності роботи в даній галузі, що, безумовно, менеджер сільськогосподарського підприємства зобов’язаний враховувати при плануванні та прийнятті управлінських рішень. Однак ризик відрізняється від невизначеності. Ризик  це ситуація, коли результат здійснення якогось процесу невідомий, але відомі його можливі альтернативні наслідки. Невизначеність  ситуація, де ймовірність отримання різних результатів невідома.

Прикладом ризику може бути рішення менеджера завтра косити траву на сіно, хоча він не впевнений, що завтра чи протягом кількох наступних днів не буде опадів. Згідно з багаторічними спостереженнями ймовірність дощу в цей період становить 40 %. Отже, менеджер приймає рішення в умовах ризику.

Прикладом невизначеності може бути формування цін на сільськогосподарську продукцію. Знаючи поточні ціни, менеджер організовує відповідне виробництво, хоча він не може чітко прогнозувати рівень цін на наступний рік і, орієнтуючись на виробництво певного виду продукції, ціна на який його задовольняє в поточному році, може зазнати збитків від зниження ціни в наступному році.

Графічно відмінність між ризиком і невизначеністю можна зобразити так, як показано на рис. 5.1. Точка А характеризує стан, коли менеджер приймає рішення в ситуації ризику та невизначеності. Він має певну інформацію про потрібну йому подію і може робити висновки про ймовірність того чи іншого результату. Поряд з цим в інших ситуаціях він не має достовірної інформації і не може прогнозувати ймовірність здійснення тих чи інших подій. Отже, всі свої рішення менеджер може класифікувати на такі, які приймаються в умовах ризику, й такі, що приймаються в умовах невизначеності (на рисунку відповідно точки Б і В).