library.if.ua

Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві (1998)

8.2.2. Особливості оплати праці в селянському (фермерському) господарстві

Затрати праці фермера, членів його сім’ї та постійних працівників є фіксованими, однак вони також можуть бути використані не повною мірою. У цьому разі оплата даної праці здійснюється за фактично відпрацьований час. І якщо продуктивність праці відмічених працівників зростає, то це не збільшує виробничих витрат, оскільки вони також є постійними. У цьому разі маржинальні витрати надлишкових затрат праці дорівнюють нулю. Якщо маржинальні витрати на робочу силу більші нуля, то відповідно й маржинальний продукт за видами продукції, на виробництво якої затрачено дану працю, також повинен бути більше нуля. Якщо внаслідок описаних співвідношень не вся праця може бути використана в сільському господарстві, то її потрібно використати за іншими напрямками.

При залученні найманих працівників на тимчасову чи сезонну роботу витрати на оплату їхньої праці є змінними. У цьому разі критерієм при прийнятті рішення відносно кількості найманих працівників є правило рівності маржинальної вартості продукту маржинальним витратам на працю або тарифній ставці.

У системі виробничих витрат витрати на оплату праці фермера і членів його сім’ї посідають особливе місце. Визначальною при цьому є форма власності на засоби виробництва. Оскільки фермер одночасно є і власником, і менеджером, і працівником, то виникають відповідні види виробничих витрат. З власністю пов’язана неоплачена праця фермера і членів його сім’ї, а з менеджментом  оплата управлінської діяльності. Крім того, існують і готівкові витрати на оплату праці фермера і членів його сім’ї.

На рис. 8.2 показано динаміку трьох кривих сумарних виробничих витрат довгострокового періоду (ПCВд1,2,3) при входженні до них лише готівкових виробничих витрат (ПСВд1), готівкових витрат плюс витрати на оплату праці фермера і членів його сім’ї (ПСВд2), готівкових виробничих витрат, витрат на оплату праці фермера та членів його сім’ї, витрат власності (земля, капітал) і витрат, пов’язаних з менеджментом і підприємницькою діяльністю (ПСВд3). Витрати на неоплачену працю фермера та членів його сім’ї визначають як добуток затрат праці в людино-годинах відповідно на 1 га за видами продукції, на оплату праці однієї людино-години. Рівень оплати праці затраченої людино-години встановлюється знову ж таки на альтернативній основі, тобто виходячи з того, скільки міг би заробити фермер поза фермою на інших роботах.

Точки А, Б, і В — це точки беззбитковості виробництва для відповідних видів виробничих витрат. Вони відображають такий найменший розмір сільськогосподарського підприємства, при якому ще покриваються відповідні види виробничих витрат, але залишковий дохід на покриття інших видів виробничих витрат у точках А і Б дорівнює нулю. Точка В на кривій ПСВд3 означає, що виробничі витрати дорівнюють виручці від реалізації продукції, отже, забезпечується нормальна віддача всіх виробничих ресурсів при оптимальному розмірі підприємства. Зниження кривої ПСВд3 нижче рівня питомих витрат (відношення виробничих витрат до виручки від реалізації продукції), що дорівнюють 1,0, означатиме отримання підприємством надприбутку, хоча в довгостроковому періоді загалом у галузі виробничі витрати й виручка матимуть тенденцію до збалансованості або рівноваги.

Зроблений висновок справджується в умовах ринкової моделі чистої конкуренції. Однак коли умови цієї моделі порушуються та виникають певні перешкоди у функціонуванні ринкового механізму, зазначена ринкова рівновага також порушується.