Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства (2017р.)

2.5. Аналіз складу майна і джерел його утворення

Стабільність фінансового стану підприємства залежить від правильності і доцільності вкладення фінансових ресурсів в активи, тому для його оцінки необхідно передусім вивчити структуру майна і джерела його утворення, причини зміни складових майна і джерел. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Методика аналізу:

За даними балансу (форма 1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу (валюта балансу) і сума джерел утворення цього майна (підсумок пасиву балансу) на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення по кожному виду майна і джерелах його утворення, для чого зіставляються дані на кінець звітного періоду з його початком. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел їх утворення.

Детальний аналіз цього питання дозволяє встановити, до якої межі можна розраховувати на власні кошти, скільки треба взяти позики, а також наскільки ефективно використовуються кошти — власні і позичені. Це дозволить менеджеру вирішити, чи надійні джерела одержання коштів і що слід зробити, щоб в перспективі забезпечити грошові надходження, наскільки напрямки використання коштів відповідають стратегії підприємства (фірми) з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації. Модель і етапи аналізу складу і структури можуть бути такими:

Перший етап — загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин:

Аналіз структури майна підприємства може проводитися і при іншому згрупуванні майна.

Порівнюючи питому вагу окремих складових майна, можна зробити висновки щодо змін його структури.



Так, збільшення питомої ваги в майні основних коштів і водночас збільшення капітальних вкладень і вкладень в обладнання говорить на користь підприємства, оскільки в умовах інфляції вкладення в нерухомість є найбільш вигідними і надійними.

Якщо ж виробничі запаси збільшилися, то нині ця структурна модифікація майна може розглядатися як явище, що, з одного боку, згубно позначається на фінансовому стані підприємства, оскільки заморожуються кошти, які могли б бути задіяними в обороті, але з іншого боку (при дефіциті сировини і високих темпах зростання цін), створення запасів є доцільним.

У складі майна можуть мати велику питому вагу грошові кошти, тоді для оцінки такої структури вивчається передусім стаття «дебітори», особливо розрахунки з дебіторами за товар. Якщо тут є збільшення, то це говорить про неефективність заморожування коштів.

Другий етап аналізу майна — аналіз виробничого потенціалу, до якого відносяться основні засоби, виробничі запаси, незавершене виробництво.

Ці статті складають також реальні активи, що характеризують виробничу потужність підприємства. Виробничий потенціал підприємства аналізується шляхом визначення питомої ваги затрат у цьому показнику.



Збільшення виробничого потенціалу підприємства завжди сприяє збільшенню і розширенню обсягів виробничої діяльності.

За даними бухгалтерської звітності можна детально проаналізувати один із найважливіших елементів виробничого потенціалу підприємства — основні засоби. Методика аналізу цього показника наведена в темі «Аналіз складу структури, динаміки і технічного стану основних фондів».

Для аналізу інших показників виробничого потенціалу використовуються дані поточного бухгалтерського обліку і внутрішньої звітності підприємства.

Третій етап аналізу майна підприємства — розрахунок і аналіз основних показників оцінки майнового стану підприємства.

Основні показники майнового стану підприємства і методика їх розрахунку такі:

1. Сума господарських засобів, які знаходяться в розпорядженні підприємства:

Підсумок балансу:

а) на початок року;

б) на кінець року.

2. Частка активної частини основних засобів визначається за формою 3 (або за формою 11):

— вартість активної частини основних засобів / вартість основних засобів.

3. Коефіцієнти зносу основних засобів визначаються за формою 1:

— знос / балансову вартість основних засобів за первісною вартістю.

Збільшення коефіцієнта зносу є ознакою погіршення стану матеріально-технічної бази підприємства. Проте цей коефіцієнт не відображає фактичного зносу основних засобів з низки причин. Наприклад, на законсервоване обладнання і транспортні засоби нараховується амортизація на повне відновлення, тобто фізично ці засоби не зношуються, але загальна оцінка зносу цих основних засобів змінюється.

4. Коефіцієнти відновлення визначаються за формою 3 (або за формою 11):

— балансова вартість основних засобів, що надійшли за період звіту / балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Цей коефіцієнт показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття. Визначається за формою 3 (або за формою 11):

— балансова вартість основних засобів, що вибули за цей період / балансова вартість основних засобів на початок періоду.

Цей коефіцієнт показує, що частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибуло через знос та з інших причин.

Четвертим етапом в характеристиці змін у майновому становищі підприємства є аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

Для цього порівнюються дані балансу на кінець звітного періоду з початком (підсумок розділів ІІ і ІІІ активу) і вивчаються зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього — в розрізі окремих статей оборотних коштів. Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

Причини збільшення оборотних коштів:

а) прибуток (після сплати податку);

б) амортизаційні відрахування;

в) приріст власних засобів;

г) збільшення заборгованості по кредитах і позиках;

д) збільшення зобов’язань по кредиторській заборгованості та ін.

Причини зменшення оборотних коштів:

а) витрати за рахунок прибутку, що залишався в розпорядженні підприємства;

б) капітальні вкладення;

в) довгострокові фінансові вкладення;

г) зменшення кредиторської заборгованості.

За даними балансу необхідно також порівняти розмір модифікації і мобілізованих активів (основні кошти і позаоборотні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту основних коштів вищий, ніж позаоборотних мобілізованих коштів, то це означає, що на підприємстві існує тенденція до прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

Далі необхідно проаналізувати складові мобілізованих активів. Якщо в складі цих коштів значну частину складають довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства знижуватиметься.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Аналіз джерел майна підприємства здійснюється за даними балансу (форма 1). В аналітичній таблиці наведено перелік джерел власних і позичених коштів, вкладених у майно підприємства.



Вся інформація, наведена в даній аналітичній таблиці, береться з балансу, за винятком рядка «Наявність власних оборотних коштів». Це розрахункова величина.

Наявність власних оборотних коштів визначається:

Підсумок розділу 1 пасиву балансу + довгострокові кредити і позики (вони спрямовуються на набуття основних коштів і на капітальні вкладення) — підсумок розділу активу балансу.

Аналізуючи джерела коштів, вкладених у майно, можна зробити такі висновки:

1) Вартість майна підприємства, що зросла за звітний період на 1367759, збільшилася за рахунок власних коштів (підсумок І розділу пасиву балансу).

2) Приріст активів може відбутися в результаті збільшення зобов’язань підприємства по позичених коштах (відхилення по ряд. 2 табл. 28) при цьому довгострокові зобов’язання продавця підвищувалися недостатньо.

3) Короткострокові зобов’язання зросли на (ряд. 2.2 + ряд. 2.3 табл. 28), причому за рахунок банківських короткострокових кредитів на (ряд. 2.2 табл. 28) через кредиторську заборгованість.

Зростання кредиторської заборгованості сталося через те, що брали аванси в рахунок виконання майбутніх замовлень (ІІІ розділ пасиву балансу). Збільшення зобов’язань підприємства по кредиторській заборгованості може перекриватися збільшенням грошових коштів і цінних паперів, які швидко реалізуються.

Таким чином, всі короткострокові позикові зобов’язання підприємства збільшилися на (ряд. 2.2 + ряд. 2.3 табл. 28) наявність грошових коштів і цінних паперів, що швидко реалізуються.

Якщо на підприємстві складається описана вище ситуація, це свідчить про те, що зростання короткострокових позикових зобов’язань продавця не приведе до погіршення платоспроможності підприємства.

Отже, проаналізувавши склад, структуру майна підприємства і джерела їх утворення, можна зробити висновок, що для вивчення цього питання застосовується модель економічного аналізу, сутність якої зводиться до наступного:

а) визначення питомих складників майна і джерела його набуття в загальній вартості майна на початок і кінець звітного періоду;

б) зіставлення даних на кінець звітного періоду з даними на початок визначення причин модифікації;

в) вивчення причин модифікації складу і структури майна і джерел його набуття, і в першу чергу тих, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

г) доведення до відома керівництва підприємств інформації, яка вимагає прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Аналіз використання майна передбачає також і розрахунок показників ефективного використання майна підприємства, основними з яких є:

1. Рентабельність активів (майна):

прибуток в розпорядженні підприємства (форма 2)  100 / середня величина активів. Цей розрахунок показує, який прибуток одержує підприємство з кожного карбованця, вкладеного в активи.

2. Рентабельність поточних активів:

прибуток в розпорядженні підприємства (форма 2)  100/ середня величина поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій:

прибуток до сплати податку 100/ валюта балансу — короткострокові зобов’язання.

4. Рентабельність власного капіталу:

прибуток в розпорядженні підприємства (форма 2)  100 / джерела власних засобів. Цей показник вказує на величину прибутку, що одержується з кожного карбованця, вкладеного в підприємство.

5. Рентабельність реалізованої продукції:

прибуток в розпорядженні підприємства 100/ виручку від реалізації продукції.