library.if.ua

Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства (1999)

2.15. Оцінка ефективності використання власного і позиченого капіталу. Ефект фінансового важеля

Аналіз використання капіталу підприємства доповнюється, як правило, оцінкою ефективності використання власного і позиченого капіталу. Для оцінки ефективності використання капіталу використовуються три основних показники доходності:

Загальна рентабельність інвестованого капіталу.

Ставка рентабельності позиченого капіталу.

Ставка рентабельності власного капіталу.

1. Перший показник — загальна рентабельність інвестованого капіталу розраховується, як відомо, за формулою



Рентабельність позиченого капіталу, розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, яка зменшує реальну вартість боргів.



Податкова економія на підприємстві 2 становить 30 млн. грн. Таким чином, якщо підприємство бере кредит під 10%, то при ставці податку в 30% кредит йому обійдеться не в 10%, а тільки в 7% [10% (1 – 0,3)].

І нарешті, третій показник ефективності використання капіталу — рентабельність власного капіталу — розраховується:

РВК=ЧП/ВК

де:

РВК — рентабельність власного капіталу;

ЧП — чистий прибуток;

ВК — власний капітал.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків (УК(1-КН)) одержується за рахунок ефекту фінансового важеля (ЕФВ), який розраховується за формулою:



Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

Різниці між рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків;

Ставки процента за кредити, тобто відношення ПК/ВК.

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли ІК(1-Кн)-СП>0.

Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після виплати податків становить 15%, тоді як ставка за кредитні ресурси — 10%. Різниця між вартістю позиченого і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу.

В таких випадках вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позиченого капіталу.

Коли виникає ситуація, що ІК (1 – КН) – СП < 0, то це означає, що на підприємстві — негативний ефект фінансового важеля, що свідчить про зменшення власного капіталу.

Ситуація веде до зменшення з ефектом фінансового важеля, коли при розрахунку податків враховуються фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка проценту за кредит зменшиться і буде рівною СП (1 – КН).

Тоді ефект фінансового важеля можна розрахувати за формулою:



Для того, щоб краще зрозуміти сутність ефекту фінансового важеля і різницю між формулами (2 і 1), розглянемо дві ситуації, коли проценти за кредитні ресурси не враховуються і враховуються при розрахунках податків (Савицька Т. В. «Анализ хозяйственной деятельности предприятия»).

За даними таблиці 41 можна розрахувати ефект фінансового важеля

для підприємства 2:

ЕФВ2=[20(1-0,3)-10]500/500=+4%

для підприємства 3:

ЕФВ2=[20(1-0,3)-10]750/250=+12%

тобто підприємство 2, використовуючи позичені кошти, збільшило рентабельність власного капіталу на 4% за рахунок того, що за кредитні ресурси підприємство платить за контрактною ставкою 10%, а рентабельність інвестованого капіталу після виплати податків 14%.



Підприємство 3 одержало більший ефект за рахунок більш високої частки позиченого капіталу.

Потім необхідно розглянути другу ситуацію, коли проценти враховуються.



Як видно з наведених даних, фіскальний облік фінансових витрат по обслуговуванню боргу дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансового важеля з 4 до 7 %, а підприємству 3 — з 12 до 21% за рахунок податкової економії.

Таким чином, основна відмінність при розрахунку ефекту фінансового важеля по першій формулі в тому, що в основу закладена контрактна процентна ставка (СП), а по другій — ставка СП(1 – КН), скоригована на пільги по оподаткуванню. Контрактна ставка замінюється реальною з врахуванням фінансових витрат.

Розглянувши сутність ефекту фінансового важеля, бачимо, що він залежить від трьох факторів:

Різниці між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після виплати податків і контрактної процентної ставки:

ІК(1-Кн)-СП=20(1-0,3)-10=+4%

Зменшення процентної ставки через податкову економію

СП-СП(1-Кн)-СП=10-10(1-0,3)=+3%

Плеча фінансового важеля ПК/ВК=750/250=3

таким чином, для підприємства 3 ЕФР = (4 + 3)3 = 21 %.

Ці всі розрахунки наведено без врахування темпів інфляції. В умовах інфляції, коли борги і проценти по них не індексуються, ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються, оскільки обслуговування боргу і сам борг оплачується знеціненими грішми.

Скориговану на темп інфляції суму прибутку можна одержати за формулами:



Якщо в балансі підприємства сума власного капіталу проіндексована з врахуванням інфляції, то ефект фінансового важеля розраховується за формулою:





Таким чином, в умовах інфляції навіть при негативній величині диференціала (ІК – СП / (1 + І)) < 0 ефект фінансового важеля може бути позитивним з причини неіндексації боргових зобов’язань, що утворює додатковий доход від застосування позичених коштів і збільшує рентабельність власного капіталу.

Таким чином, в умовах інфляції ЕФВ залежить від:

а) різниці між ставкою доходності всього інвестованого капіталу і ставкою кредитного проценту;

б) рівня оподаткування;

в) суми боргових зобов’язань;

г) темпів інфляції.

Розрахуємо ЕФВ за даними аналітичної таблиці:



За даними таблиці розрахуємо ЕФВ за минулий і звітний період.

ЕФВ0 = (13,71 – 10 / 1,1)(1 – 0,18)1,6 + 0,1 / 1,11,6100 = + 20,6 ;

ЕФВ1 = (17,92 – 10 / 1,05)(1 – 0,1813)1,45 + 0,05 / 1,051,45100 = = + 16,87.

Таким чином, підприємство на кожну гривню вкладеного капіталу одержало 17,92 коп, а за користування позиченими коштами заплатило 9,52 коп (10/1,05). В результаті одержано позитивний результат (17,92 – 9,52 = 8,40). ЕФВ знижується за рахунок податків (на 18,13). Крім того, він залежить від плеча фінансового важеля і темпів інфляції.

Вплив цих факторів на зміну ЕФВ можна розрахувати методом підстановок.

ЕФВ0 = (13,71 – 10/1,1)(1 – 0,18)1,6 + 0,1/1,11,6100 = +20,6;

ЕФВУМОВ.1 = (17,92 – 10/1,1)(1 – 0,18)1,6 + 0,1/1,11,6100 = +26,13;

ЕФВУМОВ.2 = (17,92 – 10 / 1,05)(1 – 0,18)1,6 + 0,05 / 1,051,6100 = = +18,63;

ЕФВУМОВ.3 = (17,92 – 10 / 1,05)(1 – 0,1813)1,6 + 0,05 / 1,051,6100 = = + 18,61;

ЕФВФ = (17,92 – 10 / 1,05)(1 – 0,1813)1,45 + 0,05 / 1,05(1,450100 = = +16,87.

Загальна зміна ЕФВ становить 16,87 – 20,6 = 3,73 , в т.ч. за рахунок:

Рівня економічної рентабельності інвестованого капіталу 26,13 – 20,6 = + 5,53.

Індекса інфляції 18,63 – 26,13 = – 7,50.

Рівня оподаткування 18,61 – 18,63 = – 0,02.

Плеча фінансового важеля 16,87 – 18,61 = – 1,74.

Таким чином, при певних умовах підприємству вигідно використовувати позичені кошти, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу (РВК).

РВК0 = ІК0(1 – КН0) + ЕФВ0 = 13,71(1 – 0,18) + 20,6 = 31,84 ;

РВК1 = ІК1(1 – КН1) + ЕФВ1 = 17,92(1 – 0,1813) + 16,87 = 31,54 .

Підприємство збільшило свій прибуток за рахунок використання позиченого капіталу на 712 тис. грн.

ДП = [(ІК – СП / 1 + І)]((1 – КН)(ПК / 100 + І(ПК =

= (17,92 – 10 / 1,05)((1 – 0,1813)(6000 / 100 + 0,05(6000) = 712 т. грн.

Таким чином, підприємство, використовуючи позичені кошти, може швидше реалізувати свої цілі. А для того, щоб виключити ризик при використанні цих коштів, необхідно зробити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставки банківського процента і рівня інфляції.