library.if.ua

Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства (2017р.)

2.17. Міжнародні аспекти фінансового аналізу

Основними рушіями виходу компаній на міжнародні ринки є:

пошук нових ринків збуту продукції;

пошук нових технологій;

пошук нових ринків сировини, праці та капіталів;

пошук способів здешевлення виробничого процесу;

пошук регіонів з податковими пільгами;

необхідність одержання оборотного капіталу;

інвестування вільних фінансових ресурсів та інш.

Інформаційними джерелами для фінансового аналізу зарубіжних компаній є періодичні видання фінансових бюлетенів рейтингових агентств, публікації бірж і різних асоціацій, фінансова преса, звітність компаній.

Слід зазначити, що на Заході немає нормативних документів, які вимагають жорсткої структури звітності. Тобто практично не можна зустріти два однакових баланси або дві однакові форми звітності про прибутки і збитки.

Основними нормативними документами, які регулюють звітність в міжнародному аспекті, є: міжнародні звітні стандарти і європейські звітні директиви, причому всі ці документи є лише рекомендованими.

Міжнародні облікові стандарти розробляються Комітетом з міжнародних облікових стандартів (International Accounting Committee, IASC), який був заснований в 1973 р. Донині введено в дію 32 стандарти.

Регулювання обліку в європейських державах — членах ЄС здійснюється за допомогою національного законодавства, європейських облікових директив, міжнародних облікових стандартів.

На думку західних експертів, необхідно критично ставитись до наведеної у звітах західних фірм інформації. Треба наголосити, що такої чіткої назви, як «звітність», згідно з міжнародними обліковими стандартами немає, тому найбільш доступним способом трансформації є дотримування вимог Четвертої європейської облікової директиви, в якій наводяться дві форми балансу і чотири форми звітності про прибуток і збитки з орієнтацією на особливості тієї держави, представником якої готується трансформована звітність.

Основні особливості звітності західних країн:

1. Для багатьох компаній, особливо крупних, є звичайною практика публікації звітності, під якою частіше за все розуміється складання звіту у вигляді окремого буклету, доступного всім зацікавленим особам.

2. У річному звіті великої компанії нерідко можна побачити три види звітності:

• консолідована звітність;

• звітність материнської компанії;

• звітність, підготовлена згідно з міжнародним обліковим стандартом (відмінність останньої частіше за все зумовлена особливостями оподаткування даної держави).

3. У більшості країн звітність складається за історичними цінами, тому валюта балансу, як правило, не відповідає ринковій вартості компанії. Особливо це стосується статей, які характеризують позаоборотні активи і власний капітал.

4. На західних фірмах відсутнє поняття систематизованих забалансових рахунків, тому при трансформації українського балансу активи, які знаходяться на таких рахунках, повинні бути рознесені по відповідних балансових статтях.

5. Бухгалтерський баланс може складатися з різних балансових рівностей, здебільшого це має такий загальний вигляд:

А = Е + L або А – L = Е,

де:

А — сума активів;

L — позичений капітал;

Е — власний капітал.

6. Склад статей західного балансу не регламентований, немає коду статей і однакових найменувань.

7. Пріоритет в західній звітності віддається звіту про прибутки і збитки.

8. Частіше за все в балансі західної компанії передбачена інша послідовність розділів і статей: актив — по зменшенню ліквідності; пасив — по зростанню строку погашення зобов’язань.

9. Звітність завжди доповнюється аналітичними розшифровками, які готуються у довільній формі. Оскільки кількість аналітичних коефіцієнтів вимірюється десятками, а алгоритми їх розрахунку різні, то деякі компанії наводять алгоритми розрахунку основних показників в окремому розділі.

10. У більшості країн відсутня практика ідентифікації в балансі резервів і фондів, які утворюються за рахунок прибутку, тому в балансі наводиться одна стаття «Нерозподілений прибуток», яка включає всі такі фонди, і через це стаття має значну питому вагу в валюті балансу. Дебіторська заборгованість наводиться за мінусом резервів по сумнівних боргах.

11. Регулювання фінансового аналізу здійснюється лише шляхом рекомендації щодо подання аналітичної інформації в річному звіті.

Основними зарубіжними джерелами фінансування, що використовують при цьому, є пряме валютне інвестування, утворення спільних підприємств, емісія євроакцій і єврооблігацій, векселі та ін.

Одним із основних видів інформаційного забезпечення операцій на міжнародних ринках капіталу є індикатори фондового ринку, які публікуються в фінансовій пресі, — FTSE-100, Dow Jones, Nikkei та інших.
← prev content next →