library.if.ua

Фондовий ринок (1999)

3.3.1. Організація позабіржового обігу цінних паперів

Торгівля цінними паперами на фондових біржах є досить ефективною, що зумовлюється підвищеною надійністю вкладення капіталу завдяки жорсткому контролю за угодами і глибокою перевіркою фінансового стану емітента. Поряд із біржовим ринком існує позабіржовий. Суть позабіржового фондового ринку виражено його назвою — це та частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. Існування двох відокремлених частин фондового ринку пояснюється тим, що кожна з них пристосовується до тих чи інших умов економіки конкретних країн та етапів розвитку ринку. Незважаючи на те, що біржовий і позабіржовий ринки конкурують між собою, їх слід розглядати не як такі, що взаємовиключають, а як такі, що взаємодоповнюють один одного. Це твердження є особливо справедливим для країн у перехідному періоді.

Питома вага позабіржового фондового ринку різна в різних країнах: в Японії вона становить лише 1%, у США — 25, Чехії — 60, Словакії — 80, Росії — 90, в Україні — 98%.

Безперечно, існують об’єктивні фактори, які сприяють переважному розвиткові в Україні саме позабіржового, а не біржового ринку. Роль позабіржового ринку полягає в тім, що він:

— збільшує обсяг інвестицій, оскільки завдяки своїй розгалуженості, масовості та оперативності наближає фондовий ринок до дрібного інвестора;

— оперативно знаходить для інвесторів найвигідніші об’єкти вкладення капіталу, а для реципієнтів — найприйнятніші джерела фінансування;

— сприяє розвитку фондового ринку на рівні регіонів (областей, районів, міст), виявляючись корисним економічним інструментом для місцевих органів влади;

— створює передумови для прискореного розвитку інфраструктури фондового ринку в країні, зокрема для створення електронних інформаційних каналів і мереж, що забезпечують відкритість процесу випуску й обігу цінних паперів та обгрунтованість рішень, що приймаються, щодо їх продажу й купівлі;

— є сприятливим середовищем розвитку послуг для учасників фондового ринку: інвестиційного консультування, управління портфелями цінних паперів, інших видів діяльності фондових посередників;

— сприяє зростанню професіоналізму учасників фондового ринку, є резервом кадрів для створюваних фондових бірж.

Крім того, позабіржова торгівля цінними паперами змушує фондові біржі безперервно поліпшувати якість своєї роботи, забезпечуючи високий рівень надійності фондових угод, гарантії для інвесторів, виконання клірингових операцій, тобто постійно вдосконалюватися для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі з позабіржовим ринком.

Найбільшу “загрозу” для фондових бірж становить запровадження в діяльність позабіржового ринку електронних систем передачі й обробки інформації, а також наполеглива робота “позабіржовиків” щодо підвищення рівня організації торгівлі за межами фондових бірж.

У зв’язку з намаганням зробити позабіржовий ринок організованішим слід сказати, що позабіржовий ринок є неоднорідним саме через різний ступінь його організованості, хоч це поняття є надто умовним. Якщо, наприклад, до організованих учасників позабіржових угод віднести тих, хто є членом тієї чи іншої саморегулювальної організації, тоді в США, наприклад, весь позабіржовий ринок слід визнати організованим. У межах неорганізованого позабіржового ринку звичайно виокремлюють так званий “телефонний” ринок, що базується на взаємній довірі і тривалих зв’язках контрагентів, та “вуличний” ринок, де переважають випадкові операції з купівлі-продажу цінних паперів, в основному акцій приватизованих підприємств. Досвід розвинутих країн (особливо США) свідчить, що позабіржовий ринок цілком піддається організації і здатний набути всіх ознак цивілізованої торгівлі.

Так, одним із заходів для виходу з економічної кризи у США було створення (1934) Комісії з цінних паперів і бірж (КЦПБ) з функціями нагляду за виконанням федеральних законів про цінні папери. Значну частину своїх повноважень ця комісія незабаром передала кільком неурядовим структурам, відомим як “саморегулювальні організації” (СРО). З них найбільшою і тепер є Національна асоціація дилерів цінних паперів (НАСД). Кожний дилер і брокер має не лише зареєструватися в КЦПБ, а й стати членом НАСД.

НАСД виконує багато функцій, а саме: регулювання діяльності своїх членів у питаннях емісії облігацій, у тім числі муніципальних; створення взаємних фондів і товариств з обмеженою відповідальністю, а також контроль за їхньої діяльністю; визначення розміру плаваючої ренти; проведення іспитів на право займатися професіональною діяльністю та реєстрація професіоналів; інспектування фірм, що спеціалізуються на торгівлі цінними паперами; розслідування випадків порушення законів і здійснення арбітражу; регулювання рекламної та видавничої діяльності.

Кожна з цих основних функцій НАСД складається із досить значної кількості складових. Наприклад, контроль реєстраційних заяв має на меті упевнитися в тім, що емітенти отримують справедливу частку доходів від розміщення нового або чергового випуску цінних паперів і що ціна цих паперів встановлюється ринковим способом.

Крім НАСД, в США є ще кілька великих СРО, зокрема “Амекс”. Для допомоги СРО в обміні інформацією створюються спеціалізовані служби, які зобов’язані, наприклад, запобігати злочинним маніпуляціям з цінними паперами.

Для виконання цих і багатьох інших завдань НАСД створює свою програму і плани роботи. Під час планових перевірок аналізується стан бухгалтерських записів і звітності. Вибірково перевіряються окремі договори на купівлю-продаж цінних паперів, ціни і збори за послуги. Перевірці підлягають як відкриті рахунки індивідуальних інвесторів, так і власні, конфіденційні рахунки фірм. Вивчаються первісні і зведені документи, щоб визначити, чи справді добре виконуються замовлення клієнтів, чи справедливі надбавки і знижки до ціни, чи справді вірогідною є надана інформація. До планової перевірки включено також фінансову та операційну перевірку, яка має показати, чи достатньо стійкий фінансовий стан члена НАСД для дальшої роботи клієнтів із ним. У зв’язку з цим перевіряються фінансові звіти брокерів-дилерів для того, щоб упевнитися в наявності достатньої кількості ліквідних активів. Так само уважно з’ясовується наявність гарантій щодо неможливості неправомірного використання брокерами й дилерами власності клієнта. Для цього перевіряються фактична наявність і стан обліку цінних паперів клієнта, а також облік грошових коштів самого брокера або дилера.

Тоді як НАСД контролює позабіржовий ринок, держава контролює саму асоціацію. Усі зміни у внутрішньому розпорядку та інструкціях НАСД підлягають обов’язковому затвердженню в державному органі — КЦПБ. За винятком незначних змін, що стосуються членських внесків, адміністративних питань і трактування правил, усі інші пропозиції НАСД набирають чинності тільки після розгляду і схвалення керівництвом КЦПБ, яке перевіряє, чи не суперечать пропозиції чинному законодавству. Це стосується не тільки НАСД, а й усіх інших СРО. КЦПБ може (після відповідного повідомлення і обговорення) змінити правила будь-якої СРО навіть без її згоди. Більше того, КЦПБ як державний орган має право зупинити або відкликати реєстрацію СРО, накласти обмеження на її діяльність, зняти з посади керівника і будь-якого працівника СРО, якщо той навмисне порушив Закон про біржі або зловживав службовим становищем.

У Росії американська НАСД стала зразком для створення позабіржових неурядових інститутів. Ідеться передовсім про Російську торговельну систему (РТС).

Підвищення рівня організованості й ліквідності на російському позабіржовому ринку пояснюється запровадженням деяких обов’язкових заходів, зокрема стандартних умов договорів, уведення твердих котирувань акцій і меж коливання цін продавця і покупця в розмірі 10% від ліпшої пропозиції в торговельній системі. Досить корисним виявилося створення інституту маркет-мейкерів, які зобов’язані підтримувати тверді двосторонні котирування як мінімум для акцій трьох емітентів і тверде одностороннє котирування для акцій двох емітентів. Учасники РТС регулярно подають звіти про результати своєї роботи на фондовому ринку.

Україна також користується досвідом зарубіжних країн, ураховуючи місцеві умови й можливості. Донедавна позабіржовий ринок України саморегулювався через три асоціативні громадські об’єднання: Українську асоціацію торговців цінними паперами, Українську асоціацію інвестиційного бізнесу та Українську асоціацію довірчих товариств. У діяльності торговців цінними паперами на позабіржовому ринку брали участь інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. На початку 1996 р. було створено нову організацію “Позабіржова фондова торговельна система” (ПФТС). Її основною метою стало сприяння розвитку відкритого позабіржового ринку цінних паперів в Україні. Для цього розроблено правила, стандарти й вимоги, обов’язкові для всіх професіональних учасників обігу цінних паперів у країні. Зрозуміло, що йдеться не про розподіл фондового ринку на сфери впливу, а тим більше не про втручання в господарську діяльність членів ПФТС. Хоч функції та повноваження цієї асоціації досить широкі. Вони, зокрема, передбачають:

— участь у підготовці законопроектів і підзаконних актів, що стосуються обігу цінних паперів, у тім числі випущених місцевими органами влади;

— опрацювання єдиних норм, стандартів і правил діяльності на позабіржовому фондовому ринку, у тім числі норм професіональної й етичної поведінки членів ПФТС;

— методичну, інформаційну, юридичну й технічну допомогу членам ПФТС через консультації, експертизи, дослідження кон’юнктури фондового ринку України та інших країн;

— організацію роботи з підвищення професійного рівня спеціалістів фондового ринку;

— розроблення системи інформаційного обміну між учасниками ринку цінних паперів;

— вирішення суперечок між членами ПФТС.

ПФТС підтримує розвиток клірингової, розрахунково-депозитарної, реєстраційної та інших систем інфраструктури фондового ринку. У розроблених ПФТС “Торговельних правилах” подано терміни фондового ринку, визначено порядок доступу в ПФТС, вимоги до зареєстрованого торговця цінними паперами, процедуру котирування, зобов’язання сторін фондових операцій, систему звітності і т.п.

Таким чином, значне вдосконалення організаційних форм позабіржового ринку можна розглядати як крок на шляху поступового зближення з фондовим ринком і створення єдиної системи фондового ринку.