library.if.ua

Фондовий ринок (1999)

4.1.3. Економічний ефект

Поняття “економічний ефект” — це загальне поняття, що в нього вкладається все: від чистого прибутку до національного доходу, від доходу окремого підприємства до доходу держави.

Показники прибутку можуть бути різними, що зумовлено передовсім необхідністю відрахування з валового прибутку різних податків і зборів, а також розрахунком прибутку за різні проміжки часу: за місяць, рік або за весь період виробництва продукції, освоєної за допомогою інвестиції. Для розрахунку показників прибутку застосовують формули:

П = Ц – С;

П = (Ц – С)А (або П = В – З);

П = Ц – Н – С;

П = (Ц – Н – С)А (або П = В – Нт – З),

де П — прибуток; Ц — ціна; С — собівартість одиниці продукції; А — обсяг виробництва за весь термін служби (застосування) продукції; В — виторг від реалізації продукції за весь термін служби (В = ЦА); З — затрати за весь термін служби (З = СА); Н і Нт — податки та обов’язкові платежі в розрахунку відповідно на одиницю продукції і весь її обсяг за весь термін служби.

Коли вкладення капіталу забезпечує збільшення прибутку завдяки поліпшенню технології продукції, що випускалася раніше, у розрахунках виходять не з усього прибутку, а тільки з його приросту (П), що обчислюється як різниця між прибутком після інвестиції (П2) та до інвестиції (П1):

П = П2 – П1.

Якщо конкретна інвестиція є тільки одним з багатьох чинників прибутку, також обліковують не весь прибуток, а ту його частину, котра зв’язана саме з даною інвестицією (визначається експертним шляхом).

Що пізніше буде отримано прибуток, то менше часу він буде перебувати в господарському обороті і давати нові доходи у вигляді дивідендів або відсотків. Ранній прибуток має більшу цінність, а пізній — меншу. Тому величину розрахованого прибутку коригують за фактором часу через дисконтування.

Інвестором може бути не лише окреме підприємство, у тім числі приватне, а й держава з її непорівнянно ширшими інтересами. Тому поряд з розрахунком прибутку доцільно (а часто і необхідно) визначати інтегральний економічний ефект, що з усіх показників економічного ефекту є найповнішим (він охоплює аналіз витрат і результатів не тільки в конкретній, а й у суміжних сферах) і є найбільш релевантним (найповніше відображує реальну дійсність).

Інтегральний економічний ефект визначається за формулою:

Ет = Рт – Вт,

де Ет — інтегральний економічний ефект; Рт — вартісна оцінка результатів інвестиції за всі роки їх отримання; Вт — витрати на здійснення заходів щодо реалізації інвестиції.

У розгорнутому вигляді цю формулу пишуть:





Економічний ефект може проявлятися в суміжних галузях та сферах, але не враховуватися в інтегральному показнику за недостатністю документального підтвердження вхідної інформації. Тому ефект у суміжних галузях потрібно враховувати окремо (як доповнення до інтегрального).

З іншої причини не можна плюсувати до інтегрального ефекту ефект від відвернутого економічного збитку. У методичному аспекті ця вимога очевидна, однак на практиці її не назавжди дотримують, тому на цьому питанні варто спинитися окремо.

Різниця між реально отримуваним доходом і відвернутими втратами, по суті, така сама, як різниця між поняттями “знайшов” і “не втратив”. “Знайшов” означає збільшення наявних ресурсів, а “не втратив” — лише збереження того, що було. Кожне з цих понять має безперечний інтерес для інвестора, але помилкою буде бездумно їх підсумовувати лише тому, що обидва показники виражають через якусь суму грошей.

Поняття “не втратив” є умовним, однак це не применшує його важливості. Умовність пояснюється тим, що спочатку, очевидно, пропонувалося менш вигідне рішення, але згодом було знайдено інше, досконаліше. Умовність є головною причиною критики методу оцінення відвернутих втрат. При цьому якось “забувають”, що реальний прибуток теж не позбавлений умовності, коли його обраховують заздалегідь як очікувану майбутню подію. “Якщо” не далеко пішло від “якщо б”.

Окреме включення в методику обгрунтування інвестицій оцінки відвернутого збитку дає змогу орієнтуватися не тільки на збільшення доходу, а й на результати, зв’язані з недопущенням виробничих простоїв, аварій технічного характеру, забезпеченням безпеки людей, охороною природи від забруднення та з іншими заходами для своєчасного запобігання небажаним явищам.

Проте такі заходи безпосередньо не створюють додаткових коштів і тому потребують фінансової підтримки за рахунок зовнішніх джерел самого підприємства, а також коштів страхових компаній. Але, якщо інвестор усвідомив необхідність заходів для усунення загрози збитків, то він знайде потрібні для цього джерела фінансування. В іншому разі він має бути готовим до неминучого збитку.