Ринок цінних паперів (1998)

2.2. Державне регулювання ринку цінних паперів

Головним завданням державного регулювання

є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку

встановленням необхідних обмежень і заборон

у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим

втручанням у їхню діяльність.

Державне регулювання ринку цінних паперів включає:

законодавчі та підзаконні акти;

органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;

непряме втручання держави у фондовий ринок.

Законодавчі та підзаконні акти

Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:

механізм реєстрації емісії цінних паперів;

відкритість інформації про емітентів;

порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;

мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;

процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;

облік та звітність.

Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл. 2.1.



Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).

Органи державного управління, що регулюють діяльність ринку

У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади:

— законодавчою;

— виконавчою;

— судовою.

Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.

В Україні — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Основними завданнями Комісії є:

«формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;

забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;

організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб’єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;

підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;

узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;

узагальнення та поширення досвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів» [8].

Непряме втручання держави у ринок цінних паперів

Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:

податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;

регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;

зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;

гарантії держави по позиках приватного сектора;

вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.