library.if.ua

Ринок цінних паперів (1998)

3.1. Державні цінні папери

Цілі випуску

Випускаючи цінні папери, держава дбає про цілу низку цілей, головні з яких показано на рис.3.1.



Фінансування поточного бюджетного дефіциту

Для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери.

Регулювання грошової маси в обігу

Випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов’язань означає збільшення грошової маси.

Переоформлення раніше випущених цінних паперів

Можлива ситуація, коли держава бажає відкласти платежі по своїх цінних паперах, строк викупу яких уже настав. Тоді вона обмінює ці папери на нові чи випускає інші цінні папери, кошти від реалізації яких спрямовуються на погашення раніше випущених.

Касове виконання державного бюджету

Передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами та видатками.

Згладжування нерівномірного надходження податкових платежів

У деяких випадках розрив між доходами та видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів. Випуск державних цінних паперів може усунути цю причину.

Забезпечення комерційних банків ліквідними активами

Розміщуючи свої активи у державних цінних паперах, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар.

Способи первинного розміщення

Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:

аукціон;

відкритий продаж;

індивідуальне розміщення.

Залежно від намірів держави у кожному конкретному випадку аукціони проводяться за різними правилами (табл.3.1).



Відкритий продаж характеризується тим, що:

цінні папери продаються всім, хто бажає, протягом тривалого часу;

для розміщення цінних паперів держава укладає відповідні угоди з інституціональними інвесторами;

рівень дохідності визначається емітентом чи (та) інституціональним інвестором.

Індивідуальне розміщення передбачає продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам.

Незалежно від способу первинного розміщення державні цінні папери можуть бути:

іменними, тобто засвідчувати належність конкретному власнику;

на пред’явника — без вказівки на конкретного власника.

Способи виплати доходів

Способи виплати доходів на державні цінні папери наведені на рис.3.2.



Встановлення фіксованого відсоткового платежу

Найпростіша і дуже поширена форма виплати доходу. Але вона не придатна для використання за умов ринкової кон’юнктури, що швидко змінюється, та за значних темпів інфляції.

Використання ступінчастої відсоткової ставки

При випуску державних цінних паперів встановлюються дати їх погашення. Для того щоб заінтересувати покупців у тривалому зберіганні державних цінних паперів, ставка відсотка ступінчасто збільшується від дати до дати.

Використання плаваючої відсоткової ставки

У цьому випадку відсоткова ставка змінюється регулярно згідно з динамікою облікової ставки центрального банку чи з рівнем дохідності державних цінних паперів, що розміщуються на аукціонах.

Індексація номіналу

За цією системою державні цінні папери викуповуються за номінальною вартістю, індексованою відповідно до індексу зростання споживчих цін.

Реалізація з дисконтом

Інвестори купують державні цінні папери зі знижкою проти номінальної вартості (з дисконтом), а погашають їх за номіналом. Різниця між ціною купівлі та погашення і є доходом власника.

Вибір між погашенням чи обміном на інший державний цінний папір з більшою відсотковою ставкою

Умови випуску передбачають встановлення кількох дат, після настання яких цінні папери на вибір власника можуть погашатися чи обмінюватися на інші державні цінні папери з більшою дохідністю.

Проведення виграшних позик

Доходи на такі цінні папери виплачуються як виграші, що їх одержують окремі власники, за результатами регулярних тиражів. Цінні папери, на які не випали виграші, через певний час викуповуються за номіналом.

Види державних цінних паперів

Державні цінні папери класифікуються:

на ринкові, тобто ті, що вільно обертаються на ринку;

неринкові, які не переходять від одного власника до іншого.

Основні порівняльні характеристики державних ринкових і неринкових цінних паперів наведено в табл.3.2.



Державні ринкові цінні папери поділяються (за терміном обігу):

на короткострокові, що обертаються до 1 року;

середньострокові — до 10 років;

довгострокові — понад 10 років.

Державні ринкові цінні папери можуть мати похідні — так звані «стріпи» — від американського терміна «stripped trersury securities». Суть їх полягає у тому, що під ті державні цінні папери, які є власністю інституціональних інвесторів, останні випускають власні папери, забезпечені майбутніми доходами від державних боргових зобов’язань.

Класифікація державних неринкових цінних паперів показана на рис.3.3.



Ощадні облігації

Призначені виключно для громадян, котрі використовують їх, як правило, для збереження і нагромадження власних коштів.

Облігації пенсійних фондів та індивідуальні пенсійні облігації

Призначені для пенсійного забезпечення громадян. Для осіб, що зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, кошти на придбання таких облігацій виключаються із сум, які обкладаються податком.

Податково-депозитні сертифікати

Підтверджують внесок юридичними та фізичними особами коштів у рахунок майбутніх податкових платежів. Залежно від терміну, на який депонуються кошти, а також від кон’юнктури ринку, власники отримують на ці папери різні відсотки — найбільші, коли кошти використовуються для сплати податків, найменші — коли сертифікат погашається до терміну сплати податків.

Цінні папери, що розміщуються центральним урядом у регіонах

Місцеві органи влади мають можливість випускати власні цінні папери. Але не всі кошти, отримані від їх розміщення (а також з інших джерел фінансування доходів місцевого бюджету), можуть бути використані негайно. Тимчасово вільні кошти можуть вкладатися в державні облігації, що приносять, окрім того, вищі доходи, ніж місцеві цінні папери.

Цінні папери, що розміщуються за кордоном

Держава розміщує цінні папери за кордоном для того, щоб залучити кошти приватних чи інституціональних іноземних інвесторів. У деяких випадках ці папери можуть вільно обертатися, тобто бути ринковими.

Боргові сертифікати

За формою та умовами реалізації подібні до контрактів на одержання кредиту, але мають самостійну вартість і можуть (з деякими обмеженнями) бути продані власником іншим особам.

Облігації урядових установ

Випускаються урядовими установами для залучення коштів в окремі галузі народного господарства. Вважаються високодохідними, оскільки передбачається, що уряд гарантуватиме виконання таких зобов’язань.