library.if.ua

Ринок цінних паперів (1998)

10.1. Організаційно–правові засади функціонування фондових бірж

Становлення біржової діяльності в Україні

Хоч угоди купівлі-продажу цінних паперів можуть укладатися в різних місцях, значна їх частка укладається у стінах фондових бірж — спеціалізованих організацій, які об’єднують професійних учасників ринку цінних паперів у одному приміщенні для проведення торгів, створюють умови для концентрації попиту й пропонування та підвищення ліквідності ринку в цілому.

Законодавство різних країн з розвинутою ринковою економікою по різному трактує правовий статус цього інституту. Наприклад, у Франції біржа має статус основного ринку цінних паперів, поза біржею операції з цінними паперами законодавство забороняє. В інших країнах, наприклад, у США, Великобританії фондова біржа — лише невелика частка вторинного ринку цінних паперів, але така, що створює чіткі організаційні основи для всього обороту цінних паперів.

Український біржовий фондовий ринок виник одночасно з початком функціонування Київської біржі, що існувала з 1869 по 1914 рік. Вона була за своїм статусом товарною (цукровою), але здійснювала операції і на фондовому ринку.

Водночас жодна провінційна біржа не могла офіційно відкрити навіть фондовий відділ. Такий відділ діяв лише в столичній Санкт-Петербурзькій біржі, його котирування були обов’язковими для операцій на всіх провінційних біржах, а діяльність відділу суворо контролювалася Міністерством фінансів царської Росії.

У роки непу фондові операції на ринку відновилися, а при українських товарних біржах почали працювати фондові відділи. Найзначніший обіг цінних паперів спостерігався на Харківській біржі, але й у Києві в 1928–1930 роках обіг державних паперів був досить значним. 1930 року біржі в СРСР остаточно припинили свою діяльність.

Повернення до ринкових відносин розпочалося саме з відновлення діяльності товарних бірж. У 1989–1990 роках спостерігався справжній біржовий бум. В Україні у 1991 році діяло близько 60 товарних бірж, що на початковому етапі становлення національного ринку мало певне позитивне значення.

Перша Українська фондова біржа, яка стала серцевиною національного ринку цінних паперів, розпочала практичну діяльність 2 січня 1992 року. Крім неї, на фондовому ринку цінних паперів діють:

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

Донецька фондова біржа (ДФБ).

Діяльність торговців на цих біржах у 1996 році характеризується такими показниками (табл.10.1).



Ураховуючи світову практику, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» оголошує фондову біржу акціонерним товариством, яке має бути створене не менше ніж 20-ма засновниками.

УФБ — акціонерне товариство, що налічує 105 акціонерів, якими є виключно юридичні особи і між якими розподілено 222 акції. Ціна акції АТ «УФБ» — 65 тисяч доларів США [29, с.88].

У світовій практиці існують два варіанти створення фондових бірж, які умовно можна назвати «брокерським» і «банківським».

За першим (США) на біржовий ринок цінних паперів допускаються лише торговці цінними паперами — брокери, а комерційним банкам «вхід» на біржу заборонений.

За другим (Франція, Німеччина) — навпаки — банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами.

В Україні на час створення фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, а про інші різновиди інвестиційних посередників та мережу брокерських контор мови ще не було. Тому саме комерційні банки активно підтримали ідею створення УФБ, а банківські фахівці, створивши спеціалізовані підрозділи для операцій з цінними паперами та інвестиціями, підключилися до роботи ініціативної групи.

У день реєстрації УФБ, 29 жовтня 1991 року (дата реєстрації її Статуту, яка була проведена Кабінетом міністрів України) кількість засновників становила 29, з них 21 — комерційні банки України.

Керівництво біржею здійснює Міністерство фінансів України.

Основне, що відрізняє фондову біржу від інших ринкових інститутів, це некомерційний характер її діяльності. Основна мета цієї організації полягає у створенні найсприятливіших умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Доходи біржі обмежуються сумами, необхідними для забезпечення її нормального функціонування та розвитку, і не використовуються для виплати дивідендів суб’єктам, які внесли свої кошти до статутного капіталу біржі. Тому членами біржі стають лише ті суб’єкти, що професійно займаються діяльністю з цінними паперами, оскільки ця організація може сконцентрувати в своїх стінах численні замовлення, що надходять зовні на купівлю та продаж високоліквідних цінних паперів. Завдяки цьому стає можливим швидко укладати угоди за цінами, що відображають кон’юнктуру представницького ринку.

Фондова біржа, як свідчить світова практика, — це вторинний ринок цінних паперів. Проте своєрідна економічна ситуація, що склалася в Україні, вимагає від неї виконання не лише функцій організації та місця проведення торгів цінними паперами, а й виконання ряду функцій також у політичній, соціальній та морально-психологічній сферах суспільного життя.

До основних функцій фондової біржі можна віднести такі.

В економічній сфері:

Прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери.

Переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші чи соціально значущі.

Акумуляція вільних коштів населення, їх тимчасове вилучення з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення коштів приватних осіб для інвестицій.

Регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості.

Відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства.

У політичній сфері:

Сприяння становленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави.

Сприяння створенню справжньої ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою розбудови демократичного суспільства.

Прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства.

Вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств, а відтак — інвестування іноземного капіталу (через цінні папери) в економіку України.

У соціальній сфері:

Акумуляція капіталу, в тому числі і вільних коштів населення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу.

Створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.

У морально-психологічній сфері:

Формування в населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки.

Створення в суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до цінних паперів та до операцій з ними.

Запобігання виникненню на ринку цінних паперів зловживань, шахрайства, кримінального середовища.

Правові основи створення і діяльності фондової біржі

Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу», інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Основні принципи діяльності та перспективні напрями розвитку Української фондової біржі розкриває «Концепція функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні».

«Діяльність біржі спрямована на створення в Україні централізованого ринку цінних паперів, який підлягає державному регулюванню і характерними ознаками якого мають бути котирування цінних паперів, ліквідність, гласність ринкової інформації з метою задоволення запитів кожного вкладника, довіра з боку широких верств населення» [14].

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом — зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначається:

найменування і місцезнаходження фондової біржі;

найменування і місцезнаходження засновників;

розмір статутного фонду;

умови і порядок прийняття і виключення з членів фондової біржі;

права та обов’язки членів фондової біржі;

організаційна структура фондової біржі;

компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;

порядок і умови відвідування фондової біржі;

порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатись інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує діяльність фондової біржі, зв’язану з торгівлею цінними паперами. У зв’язку з цим правила мають передбачати:

види угод, що укладаються на фондовій біржі;

порядок торгівлі на фондовій біржі;

умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

обов’язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Крім названих, серед найважливіших нормативних актів КФБ слід згадати також «Положення про Біржову раду», «Положення про правління біржі», «Положення про котирувальну комісію», «Положення про спеціалістів біржі», «Положення про дисциплінарний суд», «Положення про Центр термінових угод Української фінансової біржі», «Тимчасові правила торгівлі терміновими контрактами в центрі термінових угод УФБ», «Положення про відкриті торги з продажу кредитних ресурсів на УФБ», «Положення про валютні аукціони і торги», примірний статут брокерської (дилерської) контори, «Положення про брокерські місця Української фондової біржі».

Ознайомлення із вищеназваними нормативними актами допоможе суб’єктам ринку при здійсненні операцій з цінними паперами уникнути помилок та застерігатиме їх від дій, що загрожують фінансовим крахом і клієнтам, і брокерам.

Законодавство України передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Її діяльність припиняється у тому разі, коли кількість членів біржі буде меншою 10-ти. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється, коли нових членів не буде прийнято протягом шести місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства.

Організаційні засади функціонування фондових бірж

У «Концепції функціонування і розвитку ринку капіталів в Україні» сказано, що «...централізований фінансово-фондовий ринок України повинен складатися з трьох провідних елементів: єдиної національної фондової біржі; єдиного клірингового банку, а також єдиного Центрального депозитарію» [14].

Для спрощення процедури передачі цінних паперів від одного власника до іншого, збільшення гарантій для власників цінних паперів щодо обліку прав на цінні папери та їх зберігання має бути створена Національна депозитарна система, діяльність якої регулюватиметься Законом «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Депозитарій створено як підрозділ УФБ. Згодом, якщо це відповідатиме інтересам його учасників та інвесторів, він може стати незалежним інститутом.

До операцій у Депозитарії допускаються цінні папери, що вже допущені до офіційного котирування на Українській фондовій біржі, папери, які котируються на позабіржовому ринку, а також інші цінні папери, які допускаються до операцій у Депозитарії за рішенням Біржової ради УФБ.

Учасниками Депозитарію мають право бути:

усі брокерські контори УФБ, які одержали дозвіл Міністерства фінансів України на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

держателі рахунків, які мають право відкривати інвесторам рахунки в цінних паперах і одержали дозвіл Міністерства фінансів на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів;

усі емітенти, але тільки по тих цінних паперах, які випущені ними;

інші установи, які можуть подати прохання про прийняття їх як учасників депозитарію.

Які ж переваги мають депозитарні рахунки цінних паперів та наступний їх безготівковий обіг?

По-перше, заощаджуються кошти, які були б витрачені на випуск цінних паперів у готівковій (паперовій) формі.

По-друге, спрощується первинне розміщення та наступний обіг цінних паперів.

По-третє, гарантується безпека інвесторам, оскільки повністю виключається ризик втрати або підробки цінних паперів.

По-четверте, ці рахунки дають змогу в чотириденний строк проводити розрахунки по угодах з цінними паперами, які укладаються на УФБ.

По-п’яте, значно спрощується виплата дивідендів, відсотків та проведення інших операцій емітента з цінними паперами.

Іншим важливим учасником централізованої системи електронного обігу цінних паперів є Кліринговий банк, який здійснює кліринг операцій з цінними паперами.

Кліринг у загальному розумінні — це система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери, послуги, що ґрунтується на врахуванні банками взаємних вимог і зобов’язань.

Спеціалізовані банки, що здійснювали платежі по угодах, існували при біржах завжди. Їхня необхідність зумовлювалась насамперед тим, що біржа — не банківська установа, вона є тільки місцем проведення торгів, котирування та реєстрації угод. Депозитарій також позбавлений права виконувати банківські функції — він лише здійснює збереження й облік цінних паперів та фіксує їх переміщення. Таким чином, для повного завершення угоди, тобто переміщення грошей з рахунку на рахунок, необхідний банк, в якому відкриті рахунки учасників угоди.

Отже, Кліринговий банк обслуговує грошові розрахунки між учасниками біржових угод за системою «оплата проти поставки». Оплата за цінні папери здійснюється одночасно з передачею паперів, а переказ платежу має відбутися щонайпізніше наприкінці дня, визначеного для виконання угоди.

Будь-яка торговельна угода обов’язково здійснюється за посередництвом Клірингового банку та Депозитарію. Саме ці установи беруть на себе зобов’язання щодо переміщення цінних паперів і грошей між торговцями-професіоналами.

Крім розглянутих інститутів, функціонування централізованого ринку цінних паперів неможливе без брокерських контор (брокерів), банків-брокерів, які «...ведуть рахунки клієнтів у цінних паперах і грошових коштах, здійснюють біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами»[14].

Брокерська контора в Україні створюється, як правило, у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Брокерською конторою УФБ є господарське товариство, яке має дозвіл Міністерства фінансів України на здійснення діяльності з цінними паперами, є членом УФБ, власником брокерського місця УФБ чи орендарем брокерського місця УФБ та зареєстроване на УФБ.

Брокерська контора має право:

— укладати біржові угоди з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок, а також від імені та за рахунок осіб, які не мають права на укладання угод на біржі;

— користуватися всіма видами послуг, що надаються біржею;

— виконувати інші види правочинних дій, що супроводжують угоду.

Брокерська контора зобов’язується:

— виконувати вимоги біржі, що випливають із чинних нормативних документів УФБ;

— своєчасно та в повному обсязі вносити встановлені біржею комісійні збори і плату за послуги;

— здійснювати свої права через офіційного представника-брокера, кандидатура якого погоджується з біржею.

Централізована модель ринку передбачає необхідність для брокерських контор стати прямими учасниками Центрального депозитарію цінних паперів і відкрити рахунки у Кліринговому банку.

Головним агентом брокерської контори є брокер, який укладає угоди (біржові контракти) між покупцями та продавцями товарів, цінних паперів, валют, інших цінностей на фондових і товарних біржах.

Брокер здійснює біржові операції за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).

Права та зобов’язання брокера визначені в «Правилах УФБ»:

Брокер зобов’язаний:

— укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів згідно з чинним законодавством та нормативними документами УФБ;

— дотримуватися порядку та умов розрахунків, беручи до уваги рівень цін при котируванні, кон’юнктуру ринку цінних паперів, розпорядження та вказівки керівних органів біржі щодо регулювання біржових угод;

— оформляти угоди складанням брокерської записки та біржового контракту з обов’язковим зазначенням у них усіх основних умов угоди, порядку розрахунків, а також розміру комісійної винагороди;

— вести облік та реєстрацію біржових угод.

Брокер має право на укладання угод купівлі-продажу цінних паперів:

за наявності ліцензії біржі на право проведення біржових операцій;

письмового зобов’язання про дотримання чинних нормативних документів УФБ.

Брокер не має права:

використовувати інформаційні канали та біржову інформацію для укладання позабіржових угод;

приймати доручення, накази, вказівки, якщо їх умови явно не відповідають кон’юнктурі ринку чи суперечать правилам біржової торгівлі;

користуватися непоінформованістю сторін, що беруть участь в укладанні угод, вводити їх в оману недостовірною інформацією про стан ринку;

укладати угоди від свого імені, за свій рахунок.

Отже, саме завдяки наявності інституту посередників, брокерів, які наділені певними повноваженнями та обов’язками, біржовий сектор фондового ринку гарантований від хаосу та зловживань.