library.if.ua

Ринок цінних паперів (1998)

10.2. Порядок торгів на українській фондовій біржі

Допуск цінних паперів на біржу

На фондовій біржі обертаються цінні папери акціонерних товариств чи інших емітентів, які пройшли біржову експертизу і включені у біржовий список (лістинг).

Лістинг — це допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи, маркетингу — вивчення попиту та пропонування, а також котирування — визначення біржових курсів.

Так, наприклад, для того щоб потрапити у біржовий список Нью-Йоркської фондової біржі, корпорація повинна подати аудиторський (фінансовий) звіт за останній рік та іншу детальну інформацію, в тому числі і таку, що підтверджує широке розповсюдження її акцій. Крім того, на біржі встановлено ряд мінімальних кількісних стандартів, показникам яких має відповідати кандидат на лістинг.

До торгів на Українській фондовій біржі допускаються цінні папери, що задовольняють вимоги чинного законодавства України, зареєстровані у Міністерстві фінансів України та внесені у біржовий реєстр.

Внесення цінних паперів до біржового реєстр здійснюється за рішенням Котирувальної комісії біржі, яке приймається на підставі ретельної експертизи фінансово-економічного та матеріально-технічного стану емітента, його виробничої бази тощо.

Лише державні цінні папери вносяться у біржовий реєстр без проведення експертної оцінки, оскільки гарантом таких цінних паперів є сама держава.

Процедура лістингу на УФБ визначається положенням про допуск у договорі про підтримання лістингу між емітентом та фондовою біржею. Відповідно до зазначеного Положення до обігу (купівлі-продажу) на УФБ можуть допускатися такі цінні папери:

1 Державні облігації України та інших країн світу, а також державних органів і органів місцевої адміністрації України.

2 Казначейські та інші державні боргові зобов’язання України й інших країн світу, а також державних органів та органів місцевої адміністрації України.

3 Акції акціонерних товариств відкритого типу другої та наступних емісій (акції, що випускаються за збільшення статутного фонду) для розміщення способом відкритої торгівлі (купівлі-продажу).

4 Акції акціонерних товариств відкритого типу, первинно заснованих у даній організаційно-правовій формі, що пропонуються для обігу (купівлі-продажу) на вторинному ринку (акції, що купуються другим і наступними власниками з України чи інших країн світу).

5 Акції акціонерних товариств відкритого типу, що засновані внаслідок реорганізації державних, комунальних та інших громадських підприємств у процесі їх приватизації.

6 Акції акціонерних товариств закритого типу, які пропонуються вторинному ринку, за наявності згоди на це більшості акціонерів або вповноважених органів управління цих акціонерних товариств.

7 Облігації акціонерних товариств та інших юридичних осіб.

8 Депозитні та ощадні сертифікати.

9 Прості і переказні векселі.

10 Опціонні сертифікати та інші цінні папери, що засвідчують права їх власників на купівлю чи продаж акцій, облігацій, сертифікатів, векселів тощо.

11 Іпотеки.

12 Пайові свідоцтва (сертифікати) членів господарських товариств.

13 Інші цінні папери за окремим рішенням котирувальної комісії УФБ [31, с.392].

Яким саме вимогам мають відповідати емітенти, щоб отримати позитивну відповідь про допуск цінних паперів до обігу й котирування на біржі?

По-перше, мінімальний статутний фонд має становити менше ніж 50 000 мінімальних заробітних плат.

По-друге, мінімальна загальна кількість засновників (акціонерів) має становити не менше 1000 юридичних та фізичних осіб.

По-третє, максимальна номінальна вартість одного цінного паперу не може перевищувати 10 мінімальних зарплат.

По-четверте, мінімальна номінальна вартість одного цінного паперу не може бути нижчою за одну мінімальну зарплату.

По-п’яте, максимальне відношення загальної суми кредиторської заборгованості до сукупних активів має становити 0,3.

По-шосте, максимальна частка статутного фонду, що знаходиться у власності працівників емітента, які не входять до складу органу управління акціонерного товариства, а також працівників виконавчого органу та інших органів управління емітента, не повинна перевищувати 30 відсотків.

По-сьоме, мінімальна середня норма прибутковості (відношення чистого прибутку до сукупних активів) за останні три роки має становити не менше ніж 10 відсотків.

По-восьме, мінімальна сума емісії, що пропонується для допуску, не має бути меншою за10 відсотків від загальної суми емісії.

Якщо питання вирішується позитивно і цінні папери допускаються до котирування, то з цього моменту між акціонерним товариством чи іншим емітентом та біржею встановлюється тісний взаємозв’язок. Спеціальні спостерігачі (працівники фондової біржі) здійснюють постійний контроль за роботою і фінансовим станом усіх організацій-емітентів, які пройшли процедуру лістингу.

Але коли виникають сумніви щодо фінансово-економічного стану емітента або його платоспроможності, біржа після ретельної перевірки усіх наявних фактів, мусить провести процедуру делістингу, тобто вилучити конкретні цінні папери з обігу та котирування.

Отже, лістинг робиться виключно в інтересах інвесторів, які мають бути максимально захищені від фінансових збитків внаслідок банкрутства компаній-емітентів.

Порядок торгів

Торгівля цінними паперами на фондовій біржі провадиться кількома способами.

Перший — це «простий аукціон». За цього способу продавці цінних паперів (до початку торгів) подають свої пропозиції на продаж тих чи інших фондових інструментів, які зазначаються у котирувальному бюлетені. Ці бюлетені розповсюджуються між учасниками торгових сесій, які вступають між собою у змагання за право придбання названих там цінних паперів. Покупцями стають учасники аукціону, що назвали найвищу ціну.

Крім простого аукціону може застосовуватися система подвійного аукціону. За такої форми торгів змагання відбувається не тільки між покупцями за право придбати фондові інструменти, а й між продавцями за право реалізувати їх.

У свою чергу, подвійні аукціони можуть існувати або у формі онкольних ринків, або як безперервні аукціони.

У рамках онкольної системи торгів протягом певного часу відбувається накопичення замовлень на придбання та продаж цінних паперів, на основі яких встановлюються офіційні ціни на кожний вид фондових інструментів. За цими цінами забезпечується виконання ринкових замовлень: замовлення задовольняється, чи навпаки — залишається без виконання.

У випадку, коли цінні папери постійно користуються попитом і постійно пропонуються, використовується система безперервних аукціонів. У рамках таких аукціонів замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів виконуються негайно після їх надходження.

Безперервний подвійний аукціон застосовується на фондовій біржі, де концентрується велика кількість пропозицій на купівлю і продаж цінних паперів.

Кожна біржа самостійно вибирає свій метод проведення торгів.

Місцем проведення торгів є операційний зал біржі.

Торги різними видами цінних паперів здійснюються в різних місцях операційного залу або в різний час на одному місці.

Брати участь у торгах мають право:

— брокери, що діють на підставі доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;

— спеціалісти, що є представниками апарату біржі і ведуть торги та реєструють угоди;

— помічники спеціалістів (не більше двох у кожного спеціаліста);

— юридичні особи, які не є членами біржі, але мають дозвіл Мінфіну України на здійснення операцій з цінними паперами та оплатили разовий чи строковий абонемент з правом укладання угод.

Цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі, проходять котирування.

Котирування — це найвища ціна, яку покупець пропонує за цінний папір, і найменша ціна, за якою продавець готовий його продати в даний момент.

Ціна, визначена в угоді щодо цінних паперів, називається курсом цінних паперів. Курсова ціна, як правило, є в прямій залежності від доходів [31, с.319] на цінні папери і в обернено пропорційній залежності від позикового відсотку.

На Українській фондовій біржі офіційне котирування здійснюють три котирувальні відділення: два відділення (К-1 і К-2) офіційного котирування, одне відділення (К-3) позаофіційного котирування — вільний ринок.

У першому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких задовольняють економічним та фінансовим критеріям, що встановлені ВБК, і які регулярно поширюють інформацію про свою діяльність.

У другому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких не відповідають повністю економічним та фінансовим критеріям, встановленим для цінних паперів відділення К-1. Проте економічне та фінансове становище цих емітентів є задовільним з погляду вимог УФБ. Обов’язки щодо поширення інформації ті самі, як і для відділення К-1.

Правила

реєстрації угод

На фондових біржах світу допускаються до виконання такі види операцій з цінними паперами: касові операції; операції на строк; операції з опціоном; ф’ючерські операції.

Виходячи з того, що види угод з купівлі-продажу цінних паперів чинним законодавством України на сьогодні не регламентовані, на УФБ використовується світовий досвід торгів з цінними паперами і передбачені такі види угод: касові, угоди на строк, угоди «за курсом дня», угоди за обмежувальним курсом.

Ці види угод відповідають вимогам чинного законодавства і, зокрема, вимогам Цивільного кодексу України.

Сутність касової операції полягає в тому, що оплата куплених цінних паперів здійснюється негайно або, зважаючи на технічні причини можливої затримки переказів, в установлені стислі строки. Відповідно до «Правил УФБ» розрахунки мають бути здійснені не пізніше четвертого робочого дня, починаючи з наступного за укладенням угоди дня.

Відповідно до операцій «форвард» на товарній біржі, на фондовій відбуваються операції на строк з цінними паперами. Передача куплених на біржі цінних паперів і їх оплата проводиться через певний період (як правило, до місяця) за ціною та у строк, що зазначені в угоді, або відповідно до встановленого біржею дня розрахунку за угоди.

Поняття операцій з опціоном на фондовій біржі відповідає операціям з опціоном на товарній біржі. Різниця лише в тому, що на товарних біржах опціон виписується на біржові контракти, за якими проводиться торгівля реальним товаром, а на фондовій біржі опціон виписується на різноманітні фондові цінності: акції, боргові зобов’язання, біржові індекси.

Сутність операцій з опціоном полягає в тому, що вони укладаються за принципом угод на строк, але дають можливість відмовитися від зобов’язань, виплативши іншій стороні раніше обумовлену суму.

Ф’ючерські операції — строкові угоди на біржах з купівлі-продажу сировинних товарів, золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але з виконанням операцій через певний проміжок часу [28, с. 282].

Існує кілька позицій, які відрізняють ф’ючерс від опціону:

укладання ф’ючерського контракту не є актом купівлі-продажу;

розрахунки після закінчення терміну ф’ючерського контакту є обов’язковими;

ризик за ф’ючерським контрактом є більш високим.

Укладання угод на купівлю-продаж цінних паперів може здійснюватися на фондовій біржі зареєстрованими у відповідному порядку брокерськими конторами з дотриманням відповідних правил [33, с.90].

Угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів складаються за типовою формою на підставі власних записів сторін, здійснених під час торгівлі, і записки спеціаліста, що подається за запитом сторін (сторони).

Відповідальність за оформлення угоди, інформування про суперечки стосовно умов угоди та за реєстрацію угоди покладається на брокера-продавця.

Після підписання угода реєструється у розрахунковому відділі біржі.

Коли між сторонами угоди виникає суперечка стосовно умов угоди, остаточною є умова, зафіксована у записці спеціаліста.

Сторона угоди, що не погодилась з умовами противної сторони, підтвердженими запискою спеціаліста, вважається такою, що відмовилась від угоди.

За обопільної незгоди сторін з умовами угоди, викладеними в записці спеціаліста, приймаються умови, погоджені зі сторонами.

За обопільної незгоди сторін з умовами угоди, викладеними в записці спеціаліста, і неможливості досягти згоди між ними, обидві сторони вважаються такими, що відмовились від угоди.