library.if.ua

Фінансовий менеджмент банку (2004)

7.3. Хеджування ризику відсоткових ставок за допомогою форвардних контрактів

Форвардний контракт за відсотковими ставками (FRA — forward rate agreement ) — це двостороння угода, в якій фіксується відсоткова ставка за кредитом, що його буде надано на визначену дату в майбутньому.

Одним із учасників такої угоди є кредитна установа, другий учасник — клієнт, який звернувся за кредитом. Іноді форвардні контракти за відсотковими ставками укладаються на міжбанківському ринку.

На ринку форвардних контрактів загальноприйнятими є такі терміни:

дата угоди — дата, коли клієнт і банк підписали форвардний контракт;

дата платежу або розрахунків — дата отримання кредиту в банку;

дата погашення — дата повернення клієнтом основної суми та відсотків за кредитом;

дата фіксингу — дата, на яку фіксується ринкова ставка за кредитом;

форвардний період — час від дати угоди до дати платежу;

контрактний період — час від дати платежу до дати погашення, тобто період, на який банк надає кредит клієнтові і наражається на кредитний ризик;

контрактна ставка — відсоткова ставка за кредитом, яка визначена та зафіксована на дату укладення угоди і гарантується банком на весь період контракту.

Інакше кажучи, згідно з умовами форвардного контракту кредит бронюється на певний період, який називають форвардним. Форвардні угоди можна укладати і за депозитними операціями, фіксуючи відсоткову ставку за депозитом, який буде вкладено в банк на визначену дату в майбутньому.

Форвардний та контрактний періоди, а також сума угоди можуть бути довільними і визначаються за бажанням та потребами клієнта. Типовий форвардний період — від 1 до 3 місяців, типовий контрактний період становить 12 – 24 місяці, що дає підстави відносити форвардні контракти за відсотковими ставками до середньострокових похідних фінансових інструментів. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів становлять від 5 до 100 млн дол. США, але загалом обмежень щодо сум немає.

Назви форвардних контрактів відбивають відношення тривалості форвардного періоду до загальної тривалості контракту в місяцях, що охоплює форвардний і контрактний періоди. Наприклад, коли форвардний період становить 1 місяць, а контрактний — 3 місяці, то контракт матиме назву «один до чотирьох» (записують «FRA 1/4»).

ЦІНОУТВОРЕННЯ ФОРВАРДНИХ КОНТРАКТІВ (FRA)

Важливим етапом у процесі укладення форвардної угоди є встановлення контрактної ставки. Ставка обчислюється фахівцями казначейства банку з управління ризиками і пропонується клієнтові, який звернувся з приводу форвардного контракту. На рівень контрактної ставки впливають чинники, що їх неодмінно беруть до уваги аналітики банку, а саме:

1) поточні умови ринку, особливо ринків ф’ючерсів та свопів;

2) результати аналізу кривої руху банківських акцептів;

3) попит і пропозиція на форвардних ринках;

4) власні можливості та значущість власних позицій;

5) результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок на ринку.

Фахівці казначейства покладаються також і на власну думку про розмір форвардних ставок, що дає змогу враховувати й ті чинники, які не мають кількісних характеристик. Отже, визначення форвардної ставки — це складний процес, який потребує сучасних технологій, кількісних методів аналізу та прогнозування, високого рівня підготовки кадрів.

Здебільшого рівень контрактних ставок за форвардними угодами дещо вищий, ніж рівень ставок за кредитом, які діють на ринку спот. Це зумовлюється тим, що коли клієнт прогнозує зниження відсоткових ставок за кредитами, то укладання кредитної форвардної угоди втрачає сенс. Звертатися до банку з приводу форвардного контракту за кредитом виправдано лише в тому разі, коли очікується підвищення ставок. Підвищена контрактна ставка відбиває насамперед ризик, що його бере на себе банк, фіксуючи в даний момент ставку за майбутнім кредитом.

Хоча на рівень контрактної ставки впливають різноманітні чинники, але в основу ціноутворення форвардних контрактів покладено розрахунок форвардної відсоткової ставки, виконуваний на підставі діючих ринкових ставок. Якщо форвардна ставка фіксується в угоді, то вона перетворюється на контрактну. Проте форвардна і контрактна ставки можуть не збігатися.

Чітко з’ясувати механізм ціноутворення за форвардними контрактами можна, розглянувши угоду як позику та вкладення коштів за умови, що банк покриває вартість контракту. Такий підхід дає змогу розрахувати форвардну ставку в точці беззбитковості, тобто мінімальний (базовий) рівень, нижче від якого банк зазнає збитків. Суть методу визначення форвардної ставки полягає у виконанні послідовності таких кроків:

1) банк робить на ринку позику на суму контракту на загальний період його дії під ринкову ставку та визначає вартість такої позики;

2) банк вкладає на ринку дану суму на форвардний період, за що отримує оплату у вигляді відсотків;

3) визначається різниця між вартістю позики та сумою, яка повернулася за вкладення коштів на форвардний період;

4) зазначена в п. 3 різниця — це кошти, що за форвардною угодою мають бути стягнені з клієнта і перетворюються на ставку з урахуванням тривалості контрактного періоду.

Ставка, обчислена за допомогою зазначеного методу, називається форвардною ставкою в точці беззбитковості. Розглянемо цей метод на конкретному прикладі.

Приклад 7.3. ФОРВАРДНА УГОДА ЗА КРЕДИТОМ

Клієнт звернувся до банку 1 червня, аби дізнатися, якою буде ставка за кредитом у сумі 10 млн дол. США на період 3 місяці, починаючи з 1 липня. На даний час на ринку діють такі ставки LІВOR за доларами США: чотиримісячна ставка за кредитом — 8,25%; одномісячна ставка — 8,18%.

Обчислити ставку за форвардним контрактом у точці беззбитковості та описати параметри угоди.

Розв’язання

1. Банк бере кредит у сумі 10 млн дол. США на 4 місяці під діючу ринкову ставку 8,25%, що коштує 275000 дол.:

0,0825*120/360*10000000=275000

2. Банк надає кредит будь-якому клієнтові в сумі 10 млн дол. США на 1 місяць під 8,18%, за що отримує 68167 дол.:

0,0818*30/360*1000000=68167

3. сума в точці беззбитковості становить 206833 дол.:

275000 – 68167 = 206833.

Це саме ті кошти, які потрібно отримати від клієнта за форвардною угодою.

4. сума 206833 дол., перетворена на відсоткову ставку, становить 8,22%:

206833*10068167*360/90*100=8,217

Зауважимо, що сума в точці беззбитковості, коли перетворюється на ставку, відноситься не до початкової суми кредиту (10 млн дол.), а до суми, в якій враховано приріст вартості (це основна сума та відсотки, отримані за вкладення коштів на форвардний період).

Розрахувавши ставку, банк пропонує клієнтові укласти 1 червня форвардну угоду, в якій буде зафіксовано ставку за кредитом на рівні 8,22% на 3 місяці, починаючи з 1 липня. Якщо клієнт погоджується із запропонованою ставкою, то форвардна ставка перетворюється на контрактну. Контракт матиме такі характеристики: дата угоди — 1 червня; дата платежу — 30 червня; дата погашення кредиту — 30 вересня. Форвардний період становитиме 1 місяць, контрактний період — 3 місяці. Назва угоди — «FRA 1/4».

Розрахувати ставку за форвардним контрактом можна спрощено, застосувавши формулу середньої геометричної величини:



У цьому рівнянні відомі всі величини, крім форвардної ставки r2. Знайдена так контрактна ставка буде приблизно такою самою, як і ставка, обчислена першим методом, який дає точніші результати, ураховуючи зміну основної суми за форвардний період. За другого підходу сума кредиту взагалі не береться до уваги, що призводить до завищення форвардної ставки (а отже, наближеного її значення) порівняно з першим методом.

Ставка, обчислена розглянутими щойно методами, є мінімальною, тобто такою, що не приносить банкові прибутків і не завдає збитків. Звичайно, клієнтові пропонується вища ставка, а ставка в точці беззбитковості показує банківським фахівцям межу, нижче якої встановлювати контрактну ставку недоцільно.

Вирішальним фактором, який впливає на рівень контрактної ставки, є прогноз зміни відсоткових ставок протягом усього періоду дії форвардної угоди. Якщо банк передбачає зниження відсоткових ставок протягом форвардного періоду, то може запропонувати клієнтові контрактну ставку нижчу за рівень ставки в точці беззбитковості. У такому разі банк на дату угоди не повинен проводити реальних операцій із залучення коштів та їх розміщення на форвардний період. Якщо прогноз виявиться правильним, то банк зможе залучити кошти для виконання умов форвардної кредитної угоди на дату розрахунків під відсоткову ставку нижчу, ніж на дату укладення угоди. За такої стратегії банк наражається на відсотковий ризик, але має можливість отримати додатковий дохід. Залучення та розміщення коштів банком на форвардний період не є обов’язковими для виконання форвардної угоди. Ці операції мають умовний характер, і банк може використовувати інші джерела фінансування форвардної угоди за кредитом.

МЕХАНІЗМ ВИКОНАННЯ ФОРВАРДНИХ КОНТРАКТІВ

Механізм виконання умов форвардної угоди має особливості, суть яких полягає в тому, що на дату розрахунків кредит клієнтові оформляється під діючу ринкову ставку, а різниця між ринковою та контрактною ставками виплачується у вигляді конкретної суми коштів. Такий підхід до здійснення форвардних угод зумовлений тим, що надання кредиту і обслуговування форвардної угоди розглядаються як дві окремі — кредитна та форвардна — банківські операції. Зазначений механізм дозволяє укладати форвардні контракти в розрахунку на умовну суму. Це означає, що фактично кредит не видається, а банк або клієнт виплачують лише різницю між ринковою та контрактною ставками в розрахунку на умовну суму. Організаційно укладання та виконання форвардних угод — справа казначейства банку або фінансового управління, а надання кредиту — кредитного департаменту, який оформляє кредитну угоду з клієнтом на загальних підставах.

Банк фіксує ринкову ставку за два лондонські робочі дні до дати платежу, якщо угода укладена на основі ставки LІBOR у доларах США. Для угод, які укладені в канадських доларах, дата фіксингу збігається з датою платежу. Після того як ринкову ставку зафіксовано, банк обчислює у грошовому вираженні різницю між ринковою та контрактною ставками, яка називається розрахунковою сумою РС:



де r — ринкова ставка на дату фіксингу; r* — контрактна ставка; t — кількість днів у контрактному періоді; ОС — основна сума контракту.

Розрахункова сума відбиває розмір виграшу або програшу за форвардною угодою на дату погашення. Порядок оплати — отримання належної різниці — установлюється за домовленістю учасників у день укладення угоди, але здебільшого всі розрахунки проводять на дату платежу. Для цього дисконтують розрахункову суму до дати платежу і знаходять суму платежу СП:



Приклад 7.3. (продовження)

Повернувшись до прикладу 7.3, обчислимо суму платежу за умови, що на дату фіксингу 28 червня LІBOR становила 8,5%.

Розрахункова сума дорівнюватиме, дол.:



Це означає, що 30 червня клієнт отримає кредит у розмірі 10 млн дол., який буде оформлено під ставку 8,5%. Проте оскільки за умовами форвардної угоди контрактна ставка становила 8,22%, то банк виплатить клієнтові суму платежу в розмірі 6854 дол. Якщо згідно з угодою сума 10 млн дол. була умовною і кредит не видавався, то банк мав лише виплатити клієнтові суму платежу. У випадках, коли ставка на дату фіксингу виявиться нижчою за контрактну, суму платежу отримає банк від клієнта.

Форвардна угода може умовно розглядатись як парі на рівень відсоткової ставки на визначену дату в майбутньому. Одна зі сторін, яка уклала угоду, виграє і отримує кошти, інша — програє і платить. Додаткова платня у вигляді комісійних за форвардними контрактами не стягується.

Сума платежу, що її виплатив банк клієнтові, відноситься на витрати і є сумою недоодержаного прибутку банку. Це означає, що сума платежу — це не прямі збитки банку, а втрачена можливість отримати додатковий дохід. Саме те, що банк проводить усі операції на дату укладення угоди і оперує з реальними, а не прогнозованими відсотковими ставками, дає йому можливість не нести реальних збитків за форвардними угодами навіть і тоді, коли ринкові ставки на дату фіксінгу перевищують контрактні. У розглядуваній ситуації банк розміщує ресурси під нижчу контрактну ставку, ніж міг би це зробити без зобов’язань за форвардним контрактом. Це дозволяє суму платежу, що її виплачує банк, класифікувати як втрачені можливості вигідніше розмістити кошти.

За збалансованого підходу до управління активами і пасивами банк може уникнути втрат за форвардною угодою, які виникають через несприятливий для нього рух ставок, тобто не ризикувати навіть «втраченими можливостями». Для цього банкові необхідно укласти форвардну угоду за депозитом на ті самі суму й терміни, що й у форвардній кредитній угоді. Тоді витрати, що пов’язані з виплатою суми платежу, вдасться компенсувати доходами від форвардної депозитної угоди, і навпаки. Такий підхід дозволяє хеджувати відсотковий ризик банку, але не дає можливості отримати додаткові переваги від сприятливої зміни відсоткових ставок. Наприклад, якщо ринкова ставка на дату фіксингу буде нижчою за контрактну, то згідно з форвардною угодою за кредитом банк отримає додатковий прибуток у вигляді суми платежу від клієнта. Але згідно з форвардною депозитною угодою банк змушений буде виплатити клієнтові вищу депозитну ставку, ніж та, яка діє на ринку.