library.if.ua

Аналіз національної економіки (2003)

3.4. Умови функціонування та рівноваги товарного ринку

Важливою умовою функціонування товарного ринку є економічна свобода його суб’єктів. Вони повинні мати право вільно вибирати галузь виробництва, тип продукції, розпоряджатися нею, встановлювати зв’язки, вести власну фінансову політику згідно з чинним законодавством тощо. Ступінь економічної свободи, як відомо, визначається формою власності. Життєздатний розвинутий ринок вимагає наявності як приватної, так і державної власності на засоби і результати виробництва. Однак потрібна ще достатня кількість економічно незалежних суб’єктів ринку, коли є можливість вибору партнера, створення конкурентного середовища. Конкуренція забезпечує (разом з іншими чинниками) ефективне функціонування товарного ринку. Конкуренція виконує ряд функцій: регулювання, розподілу, мотивації.

Функція регулювання полягає в тому, що в умовах конкуренції механізм ринку гарантує переливання чинників виробництва в галузі, на продукцію яких існує найбільший попит.

Функція розподілу означає, що досягнута в умовах конкуренції ринкова рівновага визначає прибутки підприємств, які в подальшому перерозподіляються між домашніми господарствами та іншими підприємствами й установами.

Функція мотивації полягає в тому, що конкуренція створює для підприємств стимули щодо економії витрат, впровадження прогресивних технологій.

В економічній теорії існує поняття досконалої конкуренції. Вважається, що конкуренція є досконалою, якщо жоден з продавців або покупців не в змозі суттєво вплинути на ціну товару. Досконала конкуренція досягається за таких умов:

наявність великої кількості продавців і покупців окремого товару, кожен виробник виробляє малу частку загального обсягу (не більше ніж 35%);

однорідність товару з точки зору покупців;

відсутність вхідних бар’єрів для вступу в галузь нового виробника, існування можливості для вільного виходу з галузі. Вхідними бар’єрами можуть бути: виключне право займатися даним видом діяльності (виробництво тютюну, алкогольних напоїв); юридичні бар’єри (ліцензування експорту тощо); економічні переваги великого виробництва; виробництво даного товару захищено патентом; високі витрати на рекламу;

повна поінформованість усіх учасників ринку про ціни та їх зміни;

раціональна поведінка всіх учасників ринку, які дбають про власні інтереси. Змова в будь-якій формі виключена.

Очевидно, що досконала конкуренція в сучасній практиці зустрічається рідко. Протилежністю ринку з досконалою конкуренцією є монополізований ринок. Сила монополіста тим більша, чим вищі вхідні бар’єри в галузі і чим менше товарів-замінників даного товару. Основними проявами монополізму на товарному ринку є вимивання «дешевого» асортименту, нав’язування споживачам виробниками вигідних для себе умов поставок: обсягів, термінів, створення штучного дефіциту вироблюваної монополістами продукції. Таким чином, монополіст формує зручну й вигідну для себе структуру ринку, що руйнує, деформує ринкові відносини, а прибуток, отриманий монополістом, має інфляційний характер. На рис.3.1 наведено графічну інтерпретацію впливу монополіста на ціни. Припустимо, що обсяг виробництва на монополізованому ринку досягає рівня ВВП1 при ціні Р1. Тоді виручка монополіста від реалізації становитиме Р1 × ВВП1. Як відомо, на монополізованому ринку ціни є абсолютно нееластичними до попиту.



Тому монополіст може забезпечити собі таку саму виручку від реалізації і за умови скорочення обсягів виробництва до рівня ВВП2, піднімаючи ціну до:



Більш того, монополіст може, користуючись своїм монопольним становищем на ринку товарів, навіть збільшити свою виручку від реалізації за умов подальшого зростання цін і зменшення обсягів виробництва порівняно з початковим рівнем ВВП1:



Проявом монополізації є також цінова дискримінація, коли підприємство-монополіст продає однакові товари або послуги різним покупцям за різними цінами залежно від їх платоспроможності. Цінова дискримінація виникає, якщо підприємство-монополіст контролює виробництво і ціни або може сегментувати ринок, тобто визначити окремі групи товарів з різним рівнем еластичності попиту від ціни.

Однак як досконала конкуренція, так і чиста монополія є крайніми варіантами ринкових структур. Для сучасного ринку характерним є синтез конкуренції та монополії у вигляді олігополії. Олігополія являє собою таку ринкову структуру, коли в окремій галузі економіки домінують декілька великих корпорацій, які конкурують між собою. При цьому існують високі вхідні бар’єри в галузь для інших виробників. Таким чином, складається ситуація, коли зовнішня конкуренція майже відсутня, але зберігається в межах самої олігополістичної структури.

Характерними рисами олігополії є:

невелика кількість підприємств у галузі. Найчастіше їх кількість не перевищує десяти. У зв’язку з цим вирізняють «жорстку» (коли на ринку даного товару панують 2—3 великі підприємства) і «розпливчасту» олігополію (коли на ринку панують 6—7 підприємств);

наявність високих вхідних бар’єрів у галузь, що пов’язано з економією, яка виникає у великих підприємств (це так званий ефект масштабу), володінням патентами, контролем за сировинними ресурсами, високими витратами на рекламу;

взаємозалежність, яка проявляється в тому, що кожне підприємство (за умови їх невеликої кількості) зобов’язано враховувати реакцію конкурентів під час формування своєї економічної політики.

Саме тому держава обмежує монополізацію ринку, захищаючи конкуренцію. Для цього застосовуються різні антимонопольні заходи, в тому числі визнання дій окремих підприємств протизаконними у таких випадках:

явна монополізація ринку, коли частка окремого виробника у загальному обсязі продажів перевищує 35 %;

фіксування цін;

злиття підприємств, якщо створення нового більшого підприємства веде до зниження конкуренції;

директорату, що переплітаються, тобто забороняється бути членом ради директорів двох конкуруючих компаній;

зв’язані контракти, коли придбання товару можливе лише за умови придбання ще й іншого товару;

виключні контракти, коли забороняється купувати товар у конкурента даного виробника.

У реальності деякі форми конкуренції впливають на монополіста: потенційна конкуренція (можливість появи в галузі нового виробника), конкуренція нововведень, з боку товарів-замінників, конкуренція з імпортними товарами.

Для визначення ступеня конкуренції на товарному ринку використовується ряд індексів:

індекс Харфіндала—Хіршмана (ННІ);

коефіцієнт ринкової концентрації (CR);

ступінь (рівень) монополізації ринку (MR);

індекс монополізації ринку (IMR).

Найпоширенішим є індекс Харфіндала—Хіршмана, який розраховується за такою формулою:



де і — порядковий номер суб’єкта господарювання; n — кількість суб’єктів господарювання, які випускають конкуруючу продукцію; Чі — частка і-го підприємства у випуску цієї продукції (в частках одиниці).

Нормальним, що свідчить про наявність конкуренції на ринку певного товару, вважається ННІ в межах до 0,3. Це відповідає ситуації, коли на ринку даного товару одночасно виступають не менш як чотири товаровиробники.

Коефіцієнт ринкової концентрації (CR) розраховується за формулою



де і — порядковий номер суб’єкта ринку; n — кількість суб’єктів господарювання на ринку даного товару; Qі — обсяг реалізації певного товару і-м суб’єктом ринку; Q — загальний обсяг реалізації даного товару всіма суб’єктами ринку.

Залежно від значення CR вирізняють:

слабо концентрований (конкурентний) ринок: CR до 30%;

помірно концентрований ринок: 30 % < CR < 60 %;

висококонцентрований (монополізований) ринок: CR>60%.

Показники ННІ та CR дозволяють оцінити ступінь монополізації ринку (MR). Монополізований ринок характеризують максимальні значення індексу Харфіндала—Хіршмана (ННІ≈100%) та коефіцієнта ринкової

концентрації (CR≈100%). Ступінь (рівень) монополізації ринку визначається сукупною часткою монопольних підприємств за формулою



де і — порядковий номер підприємства-монополіста на ринку даного товару; n — кількість підприємств-монополістів на ринку даного товару; Чмі — частка (в частках одиниці) і-го підприємства-монополіста в обсязі реалізації даного товару.

З метою аналізу тенденцій розвитку конкуренції протягом періоду більше року можна використовувати індекс монополізації (IMR)



де Чмі — частка (у %) і-го підприємства-монополіста в обсязі реалізації даного товару на початок періоду дослідження; Чмj — частка (у %) j-го підприємства-монополіста в обсязі реалізації даного товару на кінець періоду досліджування (може бути через декілька років); n — кількість підприємств-монополістів на ринку даного товару на початок періоду дослідження; К — кількість підприємств-монополістів на ринку даного товару на кінець періоду дослідження.

Якщо IMR < 0 — відбувається монополізація ринку;

IMR > 0 — відбувається демонополізація ринку;

IMR = 0 — рівень монополізації ринку залишиться незмінним.

Після оцінки ступеня конкуренції одержані висновки можуть бути використані органами державної влади для розроблення конкретних заходів щодо демонополізації, сприяння розвитку конкуренції.

Конкуренція відіграє важливу роль у становленні рівноваги на товарному ринку. Конкурентна боротьба примушує виробників шукати шляхи зниження собівартості своєї продукції з метою максимізації прибутків і таким чином стимулює впровадження ресурсозберігаючих технологій, безперервного науково-технічного прогресу.

Рівновага на товарному ринку досягається, коли сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (модель «АD — AS»), коли інвестиції дорівнюють заощадженням (модель «вилучення — ін’єкції»), коли сукупні витрати національної економіки дорівнюють ВВП (модель «витрати — випуск»). Макроекономічна теорія вивчає побудову цих моделей. Але для аналізу національної економіки важливо звернути увагу на певні особливості досягнення рівноваги на товарному ринку.

Як відомо, існують цінові та нецінові чинники сукупного попиту (AD). Зупинимося на цінових: ефект відсоткової ставки, ефект багатства, ефект імпортної закупівлі. Аналізуючи ці ефекти, слід підкреслити, що ефект відсоткової ставки впливає на сукупний попит через зміну насамперед попиту на інвестиційні товари, для оплати яких потрібно брати гроші в кредит. Це змінює попит на інвестиції, підприємства реагують зміною обсягів виробництва, джерелом розширення якого є інвестиції. Наприклад, зменшення виробництва призводить до скорочення попиту на робочу силу, зростає безробіття, зменшуються доходи домашніх господарств, що впливає на зменшення споживчого попиту. Отже, ефект відсоткової ставки діє через інвестиційний попит на споживчий, разом ці два попити становлять більшу частку сукупного попиту і тому зумовлюють його зміну. І навпаки, ефект багатства викликає спочатку зміну споживчого попиту домашніх господарств, а значить, і зміну заощаджень. Внаслідок цього змінюється інвестиційний попит, а також весь сукупний попит.

Графічну інтерпретацію моделей рівноваги товарного ринку «АD — AS» показано на рис. 3.2. Відповідно до макроекономічної теорії рівновага на товарному ринку досягається в точці перетину сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (AS), визначаючи рівноважний ВВПЕ та рівноважну ціну РЕ. Відомо, що сукупний попит обернено, а сукупна пропозиція прямо залежать від ціни.





Але в умовах монополізації товарного ринку виникає інша — обернена — залежність скупної пропозиції від ціни (див. рис.3.3). Така ситуація є парадоксом моделі рівноваги «AD — AS». У цьому випадку сукупна пропозиція (AS) перетинається із сукупним попитом (AD) у точці Е΄, визначаючи небагато нижчий обсяг рівноважного ВВП одночасно при різко підвищеній рівноважній ціні:



Відсутність розвинутого конкурентного середовища і державного регулювання цін призводить до відсутності у виробників-монополістів мотивації до збільшення виробництва в умовах поступового зростання цін, навпаки, стимулює обмеження виробництва, створення дефіциту певного товару і стрімкого підвищення цін на нього.

Однак не тільки монополізація ринку визначає парадокс моделі «AD — AS». На парадоксальну рівновагу впливає також динаміка виробництва у галузях з високою капіталомісткістю. Це пояснюється тим, що між зростанням цін і підвищенням сукупної пропозиції існує певний проміжок часу. Пропозиція не реагує відразу на зміни ціни в умовах нерегульованого ринку. Тому в розвинутих країнах одночасно з антимонопольною політикою проводять гнучку ефективну структурну політику, стимулюють ділову активність у пріоритетних галузях.

Враховуючи необхідну умову рівноваги товарного ринку — «інвестиції = заощадження», а також обернену залежність інвестицій від відсоткової ставки, будується модель рівноважного ВВП — модель Хікса, або модель «IS». У моделі Хікса враховується складна система взаємозв’язків між чотирма економічними показниками: інвестиціями (I), заощадженнями (S), відсотковою ставкою (Ir) і валовим внутрішнім продуктом (GDP).



Модель Хікса охоплює чотири квадрати. Крива «IS» у першому квадраті розкриває взаємозв’язок між ставкою відсотка і ВВП, опосередкований інвестиціями та заощадженнями. Крива «IS» показує всі комбінації ставки відсотка та сукупного випуску, за яких товарний ринок перебуває в стані рівноваги.

Особливістю моделі рівноваги товарного ринку «витрати — випуск» або «кейнсіанський хрест» є те, що в ній вирізняються заплановані та фактичні витрати, які різняться між собою на величину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або реалізованої над створеною в межах певного періоду.