library.if.ua

Аналіз національної економіки (2003)

4.3. Методика аналізу структури ВВП на основі міжгалузевого балансу

Для аналізу виробничої структури ВВП, структури його кінцевого використання та факторних (первинних) доходів доцільно звернутися до схеми міжгалузевого балансу (табл. 4.2).

Міжгалузевий баланс складається з чотирьох квадрантів. Перший квадрант — це квадратна матриця міжгалузевих потоків, кожний елемент якої (Хij) характеризує, скільки продукції, виробленої в галузі і, використовується як проміжна продукція в галузі j. Елементи по діагоналі квадранту І (Х11, Х22, … Хnn) показують виробництво і споживання власної продукції. Підсумком кожного рядка матриці є проміжна продукція галузі і. Сума всіх проміжних продуктів кожної галузі дорівнює обсягу проміжної продукції в цілому в економіці. Дані квадранту І міжгалузевого балансу містять цінну аналітичну інформацію щодо важливості певної галузі. Якщо продукція галузі і часто використовується для виробничого споживання іншими галузями (тобто рядок і є заповненим), то спад або піднесення в цій галузі суттєво впливатимуть на динаміку виробництва в інших галузях. Суттєве скорочення виробництва в такій галузі здатне зумовити виникнення кризових явищ в економіці. Прикладом таких галузей є насамперед усі базові галузі промисловості — електроенергетика, паливно-енергетичний комплекс, машинобудування тощо. Якщо ж виробниче споживання продукції певної галузі незначне, то зміни в динаміці її розвитку не вплинуть суттєво на загальноекономічну динаміку.

Другий квадрант характеризує структуру кінцевої продукції (яка є валовим внутрішнім продуктом) за її використанням або структуру ВВП за елементами сукупних витрат. Останні відомі з макроекономіки. Кожний рядок квадранту ІІ міжгалузевого балансу дає можливість проаналізувати компоненти кінцевого використання продукції певної галузі, а разом з даними квадранту І — визначити валовий випуск галузі (GP):







Звідси виробництво валового внутрішнього продукту описується формулою



На практиці, якщо ВВП розраховується виробничим методом, формула (4.22) доповнюється ще величиною чистих непрямих податків (непрямі податки за мінусом субсидій).

Продукція більшості галузей використовується і як проміжна, і як кінцева. Тому для аналізу важливим є те, яка частка у валовому випуску галузі припадає на проміжну і кінцеву продукцію. Так, якщо переважає частка проміжної продукції, то для такої галузі властива зацікавленість у розвитку інших галузей, їх економічному зростанні. Якщо ж переважає частка кінцевої продукції, то для ефективного функціонування цієї галузі важливим є зростання особистих доходів, інвестицій, державних закупівель, чистого експорту, тобто сукупного попиту. За умови зростання сукупного попиту така галузь може успішно розвиватися.

У першому випадку характерним є співвідношення



У другому — навпаки:



Крім того, можна відзначити, що економічне зростання, яке вимірюється динамікою ВВП, має місце тільки тоді, коли темпи зростання валового випуску перевищують темпи зростання проміжного споживання:



Найбільш поширеним є аналіз структури ВВП за кінцевим використанням — за сукупними витратами. Така структура описується формулою



де GDP — валовий внутрішній продукт; С — споживчі витрати; Іg — валові інвестиції; G — державна закупівля товарів і послуг; NX — чистий експорт.

Споживчі витрати (С) — це витрати домашніх господарств на споживчі товари і послуги. В розвинутих країнах частка споживання домашніх господарств у ВВП найвища порівняно з іншими компонентами сукупних витрат і становить більше половини сукупного попиту. В кейнсіанській теорії відводиться важлива роль споживанню домашніх господарств у забезпеченні виходу економіки з кризи.

Валові інвестиції (Іg) включають чисті інвестиції (Іп) та амортизацію (А):



Інвестиції на заміщення вибуття основних засобів (або реінвестиції) в макроекономічних розрахунках відповідають амортизації. Чисті інвестиції є джерелом розширеного відтворення. Це — інвестиції на устаткування, на будівельні об’єкти виробничого та невиробничого призначення, інвестиції для технічного переозброєння, реконструкції та модернізації. Крім того, до чистих інвестиції відносяться інвестиції у запаси.

Співвідношення між валовими інвестиціями та амортизацією є індикатором стану економіки. Можливі три варіанти такого співвідношення.



Валові інвестиції відповідають категорії валового нагромадження в СНР. Валове нагромадження охоплює валове нагромадження основного капіталу (суттєво розширено в новій СНР 1993р.), зміну запасів матеріальних обігових коштів і сальдо придбання матеріальних цінностей. Раніше придбання матеріальних цінностей враховувалося у складі кінцевого споживання. З1993р. — це нова категорія у СНР. До цінностей належать предмети, вартість яких з часом зростає (дорогоцінні метали і каміння, антикваріат, колекції, ювелірні вироби). На валові інвестиції в розвинутих країнах припадає приблизно 15—20% валового внутрішнього продукту.

Державні закупівлі (G) — це витрати держави і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них належать витрати на заробітну плату державних працівників (у бюджетній сфері), витрати на придбання кінцевої продукції підприємств (за державним замовленням), а також витрати на товари й послуги колективного споживання. Держава здійснює свої витрати за рахунок надходження податків до бюджету або за рахунок позик на фінансовому ринку.

Державні закупівлі не збігаються із державними витратами. Останні крім державних закупівель включають також державні трансферти, і темпи їх зростання можуть перевищувати темпи зростання ВВП. Державні трансферти отримують у вигляді пенсій, стипендій, різних видів грошової допомоги особи, які не створювали у поточному році ВВП. Тому врахування трансфертів у ВВП штучно збільшувало б його обсяг. Отже,



де G — державна закупівля; Ge — державні витрати; TR — трансферти.

На державну закупівлю в розвинутих країнах припадає приблизно до 20 % ВВП.

Державна закупівля стимулює сукупний попит, отже, здатна позитивно впливати на макроекономічну динаміку. Саме збільшити державну закупівлю під час Великої депресії пропонував Кейнс, обґрунтувавши її мультиплікативний вплив на сукупний попит, отже, і на ВВП. Державна закупівля під час депресії компенсує недостатній приватний попит державним.

Галузева структура державних закупівель (дивись схему міжгалузевого балансу) дозволяє визначити галузі, які найбільше потребують підтримки з боку держави під час спаду у вигляді державної закупівлі.

Чистий експорт (NX) — це величина, на яку закордонні витрати на вітчизняні товари й послуги перевищують витрати країни на іноземні товари й послуги. Чистий експорт може бути додатним і від’ємним:



де NX — чистий експорт; ЕX — експорт; ІМ — імпорт.

На його частку припадає приблизно 2 % ВВП.

Квадрант ІІІ міжгалузевого балансу характеризує структуру ВВП за доходами — структуру валової доданої вартості:



де W — заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування; A — амортизація; Dc — прибуток підприємств; Dp — змішаний дохід (некорпоративний прибуток); T — чисті податки (податки мінус субсидії).

Отже, ВВП за доходами є сукупністю первинних (факторних) доходів в економіці.

Найбільш вагомим компонентом первинних доходів є оплата праці, на яку припадає приблизно 65—73 % у розвинутих країнах. На прибуток підприємств припадає майже 11 %, а змішаний дохід займає приблизно 7 % первинних доходів. Прибуток підприємства (Dc) складається з трьох компонентів:

податок на прибуток;

дивіденди власникам акцій;

нерозподілений прибуток, який разом з амортизацією відразу або пізніше є джерелом чистих інвестицій.

Підсумком кожного стовпця квадрантів І та ІІІ балансу є валовий випуск галузі (GPj). Отже, квадрант І одночасно характеризує проміжний продукт і поточні матеріальні витрати. По стовпцях валовий випуск галузі розподіляється на поточні матеріальні витрати та витрати чинників виробництва (факторні доходи).

Квадрант IV міжгалузевого балансу підтверджує тотожність між змістом квадрантів ІІ і ІІІ: кінцевий продукт суспільства (КП) дорівнює валовій доданій вартості (ВДВ), тобто