library.if.ua

Аналіз національної економіки (2003)

9.1. Загальна характеристика ринку праці

На ефективне функціонування національної економіки значно впливають процеси, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умови поєднання робочої сили та засобів виробництва. Попит і пропозиція робочої сили формуються саме на ринку праці, специфічною ознакою якого є те, що це ринок найманої праці, на якому працедавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Ринок праці функціонально пов’язаний з товарним ринком, ринками капіталу, інформації, освітніх послуг, житла тощо. Але суттєво впливає на стан ринку праці кон’юнктура товарного ринку, де формуються сукупний попит та сукупна пропозиція. За умов низької економічної активності суб’єктів товарного ринку погіршується і стан ринку праці — на ньому зростає безробіття. Інавпаки. На ринку праці виникають не тільки економічні, а й соціальні проблеми — соціальна напруга в суспільстві, громадські рухи тощо, які ринкові механізми не в змозі самостійно розв’язати

Для вирішення таких проблем необхідним є створення відповідної системи державних механізмів впливу на ринок праці: розробка трудового законодавства, програм сприяння зайнятості, допомога безробітним.

Суб’єкти ринку праці — працедавці та наймані працівники — суттєво відрізняються за їх відношенням до засобів виробництва. Працедавці є власниками засобів виробництва, а наймані працівники володіють здібностями до праці. Тому на попит на робочу силу, який формують працедавці, та на пропозицію робочої сили, яку формують наймані працівники, впливають різні чинники. Так, попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності — фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти й кваліфікації, умовами праці, профспілковим захистом, релігією, податковою системою, міграцією населення. Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці визначає рівень зайнятості та проявляється у ринковій ціні робочої сили — заробітній платі.

Оскільки робоча сила є специфічним товаром, то і її ціна — заробітна плата — має певні специфічні особливості. Заробітна плата — основне джерело грошових доходів домашніх господарств, а з урахуванням цін на споживчі товари й послуги в основному визначає рівень життя населення. Для підтримки мотивації праці необхідно дотримуватись об’єктивної закономірності: темпи зростання заробітної плати не повинні перевищувати темпи зростання продуктивності праці.

Ринок праці вирізняють у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні ринок праці є системою соціально-економічних відносин, які забезпечують ефективне використання робочої сили та її відтворення. У вузькому значенні ринок праці розглядають як систему відносин між суб’єктами цього ринку — працедавцями, які визначають пропоновану кількість, якість робочих місць, умови праці, та найманими працівниками, які претендують на робочі місця, приймають умови праці й впливають на них. Відносини на ринку праці регулює держава.

Специфіка робочої сили як товару полягає у тому, що об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є здатність до праці (право на використання робочої сили), у результаті чого товар не відокремлюється від попереднього власника. Відносини між суб’єктами ринку реалізуються через державну або комерційну служби зайнятості, а також безпосередньо через кадрові служби підприємств шляхом укладання договору найму, трудового договору, контракту.

Ринок праці виконує специфічні функції:

суспільного розподілу праці (розмежування найманого працівника та працедавця, розподіл найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва, регіонами);

інформаційну (інформація про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо);

посередницьку (організація зустрічі працедавців та найманих працівників);

стимулюючу (забезпечення конкурентного середовища на ринку праці);

досягнення рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили;

вирішення питань зайнятості;

підтримки безробітних.

Мета аналізу ринку праці полягає у необхідності:

виявити зміни кількості робочої сили протягом року;

визначити галузевий розподіл працюючих;

оцінити структурні зрушення в економіці, які впливають на динаміку зайнятості та рівень кваліфікації;

визначити рівень та тенденції незайнятого населення;

дати оцінку прихованого безробіття;

виявити фахову та регіональну мобільність трудових ресурсів;

оцінити ефективність політики зайнятості;

прогнозувати тенденції зайнятості.

Отже, аналіз ринку праці дозволяє надати кожному суб’єкту економіки необхідну інформацію, на основі якої приймаються рішення щодо вибору виду діяльності, освіти тощо.

У процесі аналізу необхідно враховувати чинники, які впливають на стан сучасного ринку праці. Найбільш важливими з них є:

циклічність економічного розвитку;

динаміка продуктивності праці;

цільове бюджетне фінансування пріоритетних напрямів економіки;

структурні зміни в економіці під впливом НТП;

диверсифікація виробництва;

реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та переробна промисловість тощо);

впливовість профспілок;

характер трудового законодавства;

державна політика в галузі регулювання зайнятості та безробіття;

масштаби приватизації та створення робочих місць.

Кон’юнктура ринку праці визначається співвідношенням між попитом і пропозицією робочої сили. Залежно від цього співвідношення ринок праці може бути трьох типів:

працедефіцитним — коли на ринку праці відчувається нестача пропозиції робочої сили;

праценадлишковим — коли на ринку праці високе безробіття і має місце надлишок пропозиції робочої сили;

рівноважним — коли попит на робочу силу врівноважується її пропозицією.

Зазначимо, що сучасне економічне зростання у високорозвинутих країнах Західної Європи, США, Японії супроводжується збільшенням працеінтенсивності. Це означає, що впровадження новітніх науково-технічних розробок неможливе без створення нових робочих місць не тільки за якістю, а й за кількістю. Потреба у створенні таких робочих місць у 70-х рр. у країнах Західної Європи виникала за умови економічного зростання середньорічними темпами у 4—5 %.

Тепер нові робочі місця в західноєвропейських країнах створюються вже за 2%-них темпів економічного зростання, а у США — навіть за 0,6%-го темпу зростання.

Ринок праці перебуває у безперервному русі. За ним стежать функціональні підрозділи з питань зайнятості населення. В Україні — це Міністерство праці та соціального розвитку, Державний комітет статистики. З метою міжнародного співробітництва у справі поліпшення умов праці та усунення соціальної несправедливості в 1919 р. було засновано Міжнародну організацію праці (МОП). Разом з урядовцями в її роботі беруть участь представники підприємств та організацій трудящих. З 1946 р. МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Україна є членом МОП з 1954 р. До МОП входять 176 країн-членів. Діяльність організації здійснюється за двома основними напрямами. Це розробка і прийняття документів, які встановлюють основні права у сфері праці, найму та професійної підготовки, умови праці, соціального забезпечення, техніки безпеки та охорони праці. А також надання консультацій експертам і технічної допомоги з питань політики праці та соціальної політики. З 1 червня 1996 р. в Києві відкрито представницький офіс МОП.

Процес формування ринку праці потребує розроблення й практичного застосування комплексу правових, економічних, соціальних заходів, які позитивно впливають на ринкове середовище, створюючи певні передумови його функціонування. Суттєвими передумовами є: забезпечення вільного переміщення громадян у єдиному економічному просторі; наявність ринку житла; відсутність обмежень на заробітну плату; створення та ефективне функціонування бірж праці, системи професійної орієнтації, підвищення кваліфікації робочої сили; наявність необхідних фінансових коштів для ефективної роботи територіальних органів працевлаштування.