Аналіз національної економіки (2003)

10.3. Показники ефективного функціонування ринку праці

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

ефективність роботи служби зайнятості;

продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних у загальній їх кількості і характеризується коефіцієнтом працевлаштування, наведеним у формулі (9.3):



Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих безробітних належать працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють у режимі неповного робочого часу. У процесі аналізу визначається їх частка у загальній кількості працюючих:



де kUпр — коефіцієнт прихованого безробіття; ЕН — кількість працівників, які перебувають в умовах неповної зайнятості.

Визначається також динаміка прихованого безробіття:



де ТUпр — темпи зміни прихованого безробіття; t, t – 1 — поточний період t та попередній період t – 1.

На практиці вирізняють явну та неявну форми прихованого безробіття. Згідно з визначенням МОП явна форма пов’язана з вимушеним скороченням робочого часу. Неявна форма пов’язана з неефективною роботою працюючих внаслідок низького рівня продуктивності праці та її оплати. Для аналізу такої форми прихованого безробіття необхідно зіставляти динаміку продуктивності праці з динамікою кількості зайнятих. Для підвищення ефективності виробництва в національній економіці темпи зміни продуктивності праці повинні випереджати темпи зміни кількості зайнятих.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

національної економіки;

галузі;

підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці LP визначається як співвідношення між вартістю валового внутрішнього продукту та кількістю зайнятих:



Підвищення продуктивності праці є важливим чинником економічного зростання, зумовлює скорочення витрат праці на одиницю продукції, сприяє підвищенню якості продукції та рентабельності виробництва.

Показниками ефективного використання робочої сили є:

темпи зростання продуктивності праці;

частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (у відсотках);

вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

Перший показник визначається як динаміка продуктивності праці:



де ТLP — темп зростання продуктивності праці; LPt, LPt – 1 — рівень продуктивності праці в періоді t та t – 1.

Відсоткова частка приросту ВВП за рахунок зростання продуктивності праці розраховується за такою методикою:



де ∆GDPLP — частка приросту ВВП за рахунок зростання продуктивності праці, %; ∆GDPЕ — частка приросту ВВП за рахунок зростання кількості зайнятих, %; ∆GDP — загальне зростання ВВП, %.

ПРИКЛАД

У розрахунковому періоді ВВП зросте на 8 %, а продуктивність праці — на 6,7 %. Обчислити частку приросту ВВП окремо за рахунок продуктивності праці та зміни кількості зайнятих.

Розв’язання:

зміна кількості зайнятих у розрахунковому періоді (%):



зміна ВВП за рахунок продуктивності праці:



зміна ВВП за рахунок зміни чисельності зайнятих:



Якщо відома зміна продуктивності праці та кількості зайнятих, то вартісний приріст ВВП за рахунок кожного з цих чинників визначається за такими формулами:



де ∆GDPLP,t — приріст ВВП за рахунок зміни продуктивності праці, млн грн; ∆GDPЕt — приріст ВВП за рахунок зміни кількості зайнятих, млн грн.

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні чинники, які можна об’єднати у дві групи:

екстенсивні;

інтенсивні.

До екстенсивних чинників належать тривалість робочого часу та ступінь його використання. Підвищення змінності роботи, зменшення простоїв устаткування зумовлюють зростання продуктивності праці. Але вплив екстенсивних чинників на продуктивність праці має певну межу — це законодавчо встановлена тривалість робочого дня та робочого тижня.

Інтенсивні чинники визначаються розвитком науково-технічного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю часу. Ці чинники включають використання високопродуктивних технологій, нових видів сировини та матеріалів, сучасних ефективних систем управління та організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих. Інтенсивне зростання продуктивності праці можливе за умови одночасного підвищення фондовіддачі та зменшення матеріаломісткості виробництва. Інтенсивність праці також має максимальну межу, яка характеризується фізіологічними та психічними можливостями людини.