library.if.ua

Аналіз національної економіки (2003)

11.2. Методологія визначення індексу людського розвитку

Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку, і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності.

Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні зіставляються з максимальними у світі аналогічними показниками.

Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (ІВВП/Н), досягнутого рівня освіти (Іосв) та середньої тривалості життя (Ітр.ж):



Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також гендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу гендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР < ІЛР). Якщо ж відмічається гендерна рівність, то ці індекси майже однакові.

Фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев’ять показників, які характеризують:

демографічну ситуацію в країні та в регіонах:

кількість населення; міське, сільське населення;

природний щорічний приріст (скорочення) населення;

очікувану тривалість життя при народженні;

індекс очікуваної тривалості життя;

демографічне навантаження населення працездатного віку (%) — це відношення кількості населення у віці 0—15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці;

інше;

стан ринку праці:

рівень зайнятості та безробіття;

жіночу робочу силу;

частку безробітних жінок;

середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі);

інше;

рівень життя населення:

ВВП на душу населення;

індекс споживчих цін;

децильний коефіцієнт диференціації доходів;

кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів;

кількість телефонів на 100 помешкань;

інше;

житлові умови:

загальну площу житлового фонду;

житлову площу на душу населення;

рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг;

інше;

охорону здоров’я та рівень здоров’я населення:

державні витрати на охорону здоров’я у відсотках до ВВП;

кількість населення в розрахунку на одного лікаря;

материнську смертність на 1000 живонароджених;

споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення;

інше;

рівень освіти:

державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;

рівень грамотності дорослого населення;

індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої;

сукупну частку учнів — частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;

приймання до вищої школи (у т. ч. на стаціонар) — частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (І—ІV) серед населення віком 15—18 років;

інше;

соціальне середовище:

щорічне відвідування закладів культури та мистецтва на одного жителя;

разовий тираж газет на 100 жителів;

видання книжок (одиниць на 100 тис. населення);

криміногенну ситуацію: кількість осіб, які загинули внаслідок злочинів; частка підлітків серед злочинців; злочинність, пов’язана з наркотичними засобами (на 100 тис. населення); самогубства на 100 тис. населення;

інше;

фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток;

екологічну ситуацію:

викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище;

інше.

Крім індексу людського розвитку, в практиці аналізу застосовують поняття добробуту, компонентами якого є: незалежна демократична держава; високий рівень освіти, охорони здоров’я, розвитку науки; інтелектуалізація праці; доступні ціни; високопродуктивна праця та її висока оплата; нормальні житлові умови; забезпечення культурних потреб; чисте довкілля. Добробут має нижчу та вищу межі. Нижчий рівень добробуту характеризується достатнім забезпеченням населення матеріальними благами й послугами. На вищому рівні на перше місце виходять духовні блага, наука, культура.