library.if.ua

Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах (1999)

1.3.3. Розробка кодів, методи контролю їх правильності

У процесі проектування й створення АІС розробляється спеціальний документ «Опис системи класифікації та кодування», який містить усі відомості про об’єкти, що класифікуються і кодуються, про застосовувані системи класифікації та кодування, про структуру кодів і т. ін.

Кодувати об’єкти та їх угруповання, тобто створювати й проставляти коди, можна різними способами: вручну, друкарським способом, автоматизовано (з допомогою ЕОМ), за допомогою спеціального обладнання.

Щоб спроектувати код, достатньо:

а) визначити сукупність об’єктів, які мають кодуватися;

б) вибрати системи класифікації та кодування;

в) визначити довжину (значність) коду та описати його структуру.

Під час автоматизованої обробки ЕКІ, особливо в системах обробки фінансово-кредитної інформації, важливо контролювати правильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних документів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити автоматизований та автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебільшого на використанні методу контрольних чисел або, точніше, контрольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до контрольованого коду включають додаткове число (розряд), значення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи решту розрядів цього самого коду. Тобто цей розряд є певною функцією інших розрядів коду Кр = Ф (Х1, Х2, … Хn).

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і його порівняння з переданим або введеним значенням і забезпечує контроль правильності передачі або вводу інших розрядів коду.

Зауважимо, що фактично на цьому самому принципі ґрунтується система контролю правильності вводу документів із використанням контрольних сум. Контрольна сума документа під час його підготовки до вводу обчислюється простим арифметичним підсумовуванням усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і вводиться в ЕОМ поряд з іншими даними. Після вводу всіх даних документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну суму введених даних і порівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі, коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ вважається введеним правильно. У противному разі при вводі даних документа або його контрольної суми припустилися помилки; можливо також, що при підготовці документа до вводу зазначену суму було обчислено неправильно. Аналогія з використанням контрольного розряду тут очевидна.

Фактично на цьому самому принципі побудовано систему контролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх передавання з використанням «електронно-цифрового підпису» (ЕЦП). ЕЦП також являє собою певну функцію від даних самого повідомлення (останнє може містити й текстову інформацію) і від додаткового параметра — «ключа», який задається при накладанні підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає змогу в пункті його прийому організувати перевірку цілості повідомлення: «обчислити» новий ЕЦП і порівняти його з отриманим підписом. При цьому вважається, що так само, як і в разі з контрольним числом, отримувач повідомлення знає не лише функцію (алгоритм) «обчислення» підпису, а й значення ключа. (Зрозуміло, що коли алгоритм один і той самий, а ключі різні, різними будуть і ЕЦП).

Часто контрольне число К визначають, використовуючи модуль простого числа:



Зауважимо, що на практиці контрольне число визначають за складнішими формулами і вміщують не в кінець коду. Крім того, вагу Ві визначають як розряд деякого нескінченного числа.