library.if.ua

Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах (1999)

5.6.3. Особливості роботи комерційних банків в СЕП за іншими моделями

Як показала практика, іноді постає потреба керувати платежами за правилами «першої» моделі для банків, філії яких розташовані в різних регіонах. Із цією метою застосовують модель номер «чотири».

Робота цієї моделі базується на понятті «віртуального регіону», що тлумачиться як умовне «об’єднання» всіх філій і установ певного банку в межах регіону, де розташована РРП, яка обслуговує його ГБ. Головна ідея моделі полягає в тому, щоб у РРП регіону, де є ГБ, обробляти дані про платежі всіх його філій незалежно від їх фактичного місцезнаходження. Тобто умовно переводити їх до РРП, де є ГБ. Останній може за правилами «першої» моделі встановлювати ліміти для своїх установ і отримувати для контролю відповідні дані.

За такого підходу всередині «віртуального регіону» збільшуються потоки інформації, завантаження каналів зв’язку і ЕП НБУ, оскільки створюються додаткові файли для філій, які розташовані не в регіоні ГБ.

Описані щойно моделі обслуговують КБ з одно- і дворівневою структурою. «П’ята» модель призначена для КБ із трирівневою структурою. Під час роботи за цією моделлю з групи установ банку, які розташовані в одному адміністративному регіоні, виокремлюється одна — так зване регіональне управління. Інші установи цього банку в розглядуваному регіоні вважаються його філіями і безпосередньої участі в СЕП не беруть. Кожна з філій підпорядкована одному й лише одному регіональному управлінню.

У разі роботи за «п’ятою» моделлю головний банк взаємодіє з регіональними управліннями через СЕП за «першою», а регіональні управління із своїми філіями за «другою» моделлю. Отже, у РРП ГБ відкрито ТКР цього банку, а також усіх його регіональних управлінь, причому ГБ у файлах СЕП (типу K, F.T ,V) дістає інформацію про роботу регіональних управлінь у цілому і не «бачить» їхніх філій.

На початок кожного банківського дня ТКР регіонального управління беруть таким, що дорівнює «0», а обороти коштів регіонального управління включають у себе й обороти його філій, причому вклад кожної з них не виокремлюється (з точки зору СЕП).

«Шоста» модель роботи банків у СЕП, так само як і «п’ята», передбачає виокремлення регіональних управлінь і філій, кожна з яких підпорядкована лише одному регіональному управлінню. У цій моделі на відміну від «п’ятої» не лише ГБ взаємодіє з регіональними управліннями за «першою» моделлю, а й регіональні управління за нею взаємодіють зі своїми філіями через СЕП.

При цьому ГБ не має змоги безпосередньо керувати роботою окремих філій, але він дістає із СЕП (у файлах типу K, F.T ,V) інформацію про роботу як регіональних управлінь, так і їх філій.

«Сьома» модель є розширенням «четвертої» в тому розумінні, що ГБ має можливість обмежувати не лише категорії початкових виконуваних філіями платежів, а й операції на окремих балансових і особових рахунках усередині АІС філії з допомогою механізму бізнес-правил.

Бізнес-правила (далі — БП) — це система задання логічних і бухгалтерських обмежень на платіжні й інші операції в системі електронних розрахунків НБУ і АІС банку. Сукупність БП являє собою базу знань, яка може встановлюватися та змінюватися. Вона реалізується у вигляді спеціалізованої захищеної бази даних і правил, яка модифікується й використовується за цілком певною технологією.

Кожне бізнес-правило визначає заборону на виконання певної платіжної транзакції. Якщо платіжний документ належить до такої транзакції (задовольняє розглядуване бізнес-правило), то виконання його забороняється. Платіжний документ приймається до виконання, якщо він не відповідає жодному бізнес-правилу, які діють в даний момент.

Головний банк визначає, які зміни мають бути виконані в базі бізнес-правил філії. Ці зміни формуються у вигляді операторів мови БП і надходять до філії також за допомогою СЕП у складі файлів типу М. У філії послідовність операторів БП обробляють, і на підставі результатів такої обробки вносять зміни до складу бази БП. Якщо за допомогою БП забороняється виконання якоїсь множини платіжних транзакцій, то вона діє як на міжбанківські платежі (СЕП), так і на внутрішньобанківські проведення в АІС, включаючи роботу клієнта в системі «клієнт-банк».

Файли бізнес-правил і змін до них, які транспортуються у файлах СЕП типу M, регламентують роботу БАІС, АРМ-3 і АРМ-2, що обслуговує КБ.

Зауважимо, що загальна тенденція використання банками моделей випливає з тенденції, згідно з якою кожний банк намагається досягти дедалі вищої керованості власних грошових ресурсів, а тому виконується, як правило, перехід від «нульової» моделі до «першої», далі до «другої» (з розширенням банку) «третьої» і т.д. Щодо «четвертої» і «сьомої» моделей, то їх правомірно розглядати як тимчасовий варіант роботи банку, що може привести згодом до переходу до інших моделей або до безмодельної роботи КБ.

Зазначені моделі є основними. Подальша практика експлуатації СЕП і розвиток банківської діяльності можуть привести до розробки й нових моделей обслуговування банків.

Для кожного банку номер моделі, за якою він обслуговується, і залежність між його установами наводяться в довіднику учасників платежів СЕП (S_UCH.DBF). Цей довідник крім номера моделі містить код МФО банківської установи, її електронну адресу, статус (ГБ або філія), відомості про ієрархію підпорядкованості.

Перехід на будь-яку з моделей обслуговування чи зміна номера моделі, структури підлеглості філій виконується згідно із заявкою ГБ. Центральна розрахункова палата приймає рішення про день переходу, формує і надсилає файл типу U на коригування списку учасників електронних платежів. ЦРП при потребі може розіслати окремі технологічні інструкції, які є обов’язковими до виконання всіма учасниками СЕП і розрахунковими палатами.