library.if.ua

Інформаційний маркетинг (2002)

14.7. Ринок Internet-послуг в Україні

Мережевий бізнес передбачає три складові: комунікації, що забезпечують фізичний зв’язок; сервери та маршрутизатори провайдерів, що надають транспортні послуги; власно інформаційні масиви та комунікаційні простори, доступ до яких забезпечують мережі. Інвестора і підприємця, які хотіли б вийти на ринок мережевих послуг, цікавить вертикальний аналіз цього ринку з погляду прибутковості кожної з цих складових. Споживача цікавить горизонтальний аналіз ринку з точки зору досяжності та цін подібних послуг.

Співтовариство Internet народилось у США і нині залишається приблизно на 75% американським, за ним ідуть англомовні країни — Канада (9%), Англія (3%), Австралія (2%), інші країни (11%). Зауважимо, що ці дані є приблизними, оскільки вони щоденно змінюються. За статистикою, Україна за кількістю хостів (комп’ютерів, що мають постійний Internet-зв’язок) посідає місце між Індонезією та Колумбією, відстає від Франції у 50 разів, від Бразилії — у 10 разів.

У Києві послуги з надання доступу до Internet пропонують такі провайдери: ELVISTI (elvisti.kiev.ua), Релком Україна (ts.kiev.ua), Global Ukraine (gu.kiev.ua), Адамант (adam.kiev.ua), Лакі Нет (carrier.kiev.ua), Укрпрофтелеком (sabbo.riev.ua), Моноліт (cs.kiev.ua), Інститут кібернетики ім. Глушкова (icyb.kiev.ua), UNDP Internet Project (freenet.kiev.ua).

Що стосується використання в Україні Internet-засобів у бізнесі та торгівлі, то можна сказати, що поступово і з прискоренням Україна наближається до цивілізованого ринку користувачів Internet.

Кількість українських користувачів Internet хоч і збільшується за час комерційного освоєння Всесвітньої мережі, проте, поки становить малу частку потенційних споживачів. І одна з головних причин тому — дуже високі для масового користувача розцінки на доступ в Internet. Якщо ж його оплату візьмуть на себе рекламодавці, то кількість мандрівників кіберпростором швидко сягне тих масштабів, за яких зникнуть будь-які сумніви щодо необхідності електронного маркетингу.

В Україні через Internet теоретично можна продавати все. На практиці успішно (порівняно з іншими товарами) реалізуються книжки, компакт-диски, комп’ютерне комплектування, витратні матеріали і периферія. Комп’ютери, наприклад, продавати в мережі набагато складніше ніж принтери. По-перше, у ПК маса індивідуальних особливостей, його покупець у майбутньому сильно прив’язується до продавця (якщо це не бренд). Конкретна модель принтера, навпаки, володіє набором чітких певних технічних характеристик і властивостей, до того ж, гарантія забезпечується виробником, а не продавцем.

Практично всі експерти на перше місце в цьому списку ставлять продукти і послуги інформаційних технологій. Найбільшу ж популярність мають ті, які допомагають людям зручніше та ефективніше використати можливості кіберпростору: модеми; програми пошуку, читання та обробки інформації; апаратні засоби і технології збільшення пропускної спроможності каналів зв’язку; інструменти, що полегшують включення мережевої інформації в приватні і корпоративні бази даних; засоби ведення телефонних переговорів і передачі факсів по Internet тощо.

Перші онлайнові магазини і вітрини з’явилися в українській частині мережі два-три роки тому. Сьогодні їх число явно більше за 100, але виділити серед них хоч би декілька показових проектів практично неможливо. Спільна думка — Web-магазин в Україні сьогодні може існувати лише як продовження реального бізнесу, що вже існує. Як правило, такі проекти поки не окупаються, створюються для маркетингу і виходу на перспективний в майбутньому ринок Internet-торгівлі. Отже, говорити про рентабельність подібних проектів ще зарано.

Вихід онлайнових магазинів хоча б на рівень самоокупності багато в чому залежить від добробуту громадян і позиції держави щодо електронної комерції. Але роздрібна торгівля тут поки ще збиткова. До Internet-магазину необхідно ставитися, як до комерційного підприємства, в якого мають бути і бізнес-план, і термін окупності, і фінансування тощо, хоча зараз вони займаються інформуванням відвідувачів (про товари і послуги компанії, маркетингові акції), а також реалізують механізм псевдоонлайнового продажу — коли рішення про купівлю приймається в Internet, а придбання здійснюється звичайним способом.

Одне з основних правил онлайнового продажу — вартість товару в Internet має бути нижчою (принаймні не вищою), чого дотримуються не всі вітчизняні Web-магазини. За статистикою власників, велика частина їх клієнтів до моменту купівлі вже точно знала всі характеристики товару, провела власне маркетингове дослідження, порівняла ціни. Ознайомившися з товаром у реальних магазинах, вони потім замовили його у віртуальному, тому що тут виявилося дешевше і з доставкою.

Взагалі, якщо говорити про клієнтів е-магазинів, то серед них є багато людей, які додатково до всіх зручностей онлайнового шопінгу (економія часу і коштів) цінять у ньому ще одну якість — можливість здійснювати купівлю, не вступаючи при цьому в «особистий контакт» з продавцем. Правда, в Україні Internet-магазинами користуються переважно співробітники різних фірм, прямо з робочих місць замовляючи товари, які потім доставляються до них в офіси. Ті, що здійснюють купівлі з дому, не завжди бажають пускати у свої будинки службу доставки продавця, інші прагнуть пересвідчитися в солідності фірми.

Перші українські Internet-магазини часто нагадують Web-вітрини або напівавтомати для виписування рахунків-фактур, але це явище тимчасове.

Поки що попит на розроблення і підтримування Internet-магазинів в Україні майже відсутній. При цьому, для того щоб створити повнофункціональний торговельний портал з усіма атрибутами магазину (історія купівель, карта покупця, кошик тощо), у провідних дизайн-студій є все необхідне, а вартість проекту становить від 7 тис. дол.

В Україні найбільш відомі такі магазини: «БАМБУК» (www. bambook.com), створений для відпрацювання технології Системи Інтернет-комерції компанії INT (відкритий на початку 1998 р.); Web-магазин Azbooka (www.azbooka.com), MegaMart (www.megamart.kiev.ua); Web-магазин Matrix (www.matrix.com.ua); Web-магазин з продажу настільних і портативних ПК, периферійних пристроїв та ПЗ E.STOM (www.stor.e-com.ua); «Мега-телеком» — магазин засобів телекомунікацій та радіозв’язку (www.megatc. kiev.ua); «Дукат» — магазин канцтоварів (www. dukatshop.com); магазин ексклюзивних товарів «ШАТЕЛЬ» (www.chatel.kharkov.com); Internet-магазин «ФУРШЕТ» (www. furshet.com.ua), розроблений студією Art-S, — один з небагатьох представників супермаркетів в українській мережі.

Оскільки поява нових торгових точок в українській частині Internet відбувається майже кожного дня, то став потрібний каталог таких магазинів «Український торговий ряд» (www.webshop. kiev.ua). Він складається з 15 розділів («Автомобілі», «Комп’ютери», «Книги» тощо), де представлено близько 200 вітчизняних онлайнових магазинів.

Нещодавно до Internet-магазинів в Україні додався Internet-аукціон «Український молоток» (www://molotok.com.ua) з продажу різноманітних товарів. Його відкрила компанія netBridge Ukraine, яка вже має подібні аукціони в Росії (www.molotok.ru), Болгарії (www.okazion.bg) та Румунії (www.okazii.ro).

Багато які власники магазинів одним з головних факторів, що стримують розвиток Internet-торгівлі, вважають менталітет вітчизняних покупців, недовіру до продавців, відсутність зручних і надійних засобів платежу. Водночас процент клієнтів, що здійснюють онлайнові купівлі повторно, досить високий — 60—70%. Проте перспективи онлайнових магазинів в Україні є. Для цього є майже все: користувачі Internet, кількість яких щорічно збільшується і досягає сьогодні 150—200 тис.; платіжні системи і банки, зацікавлені в підтримці Internet-розрахунків; торговці, що вже інвестують створення Web-магазинів; міжнародний та український досвід розроблення та експлуатації систем електронної торгівлі.

Факсимільний зв’язок через Internet працює і в Україні, де найбільш розвиненою телекомунікаційною інфраструктурою є телефонна, а доступ до ресурсів глобальних комп’ютерних мереж істотно обмежений. Отже, використання факсимільного зв’язку для передавання інформації в документальному вигляді уявляється найбільш раціональним підходом. Проблема високих тарифів на послуги українських постачальників телефонного зв’язку порушує питання про застосування складних факсимільних систем, здатних не тільки звільнити персонал від виконання рутинної роботи, а й підвищити ефективність використання телефонних ліній, а також скоротити витрати, пов’язані з їх експлуатацією.

Зокрема в Києві послуги з відправлення факсів пропонують декілька фірм:

«Світанок» (www.svitanok.com/fax (044) 224-5280)

Має три пакети:

FaxLauncher (версії Pro і Light; вимоги: платформа Windows 95/NT або Macintosh; підключення до Internet у режимі on-line).

Використовуючи цю програму, можна відправляти документи, підготовлені будь-яким додатком для Windows або Macintosh.

FaxMailer (вимоги: підключення до Internet у режимі off-line або on-line; будь-яка програма для роботи з електронною поштою).

Можна направити своє e-mail-повідомлення на будь-який факс-апарат у світі. Це дасть змогу легко підтримувати зв’язок з тими, хто ще не підключений до мережі Internet. Завдяки системі FaxSav кожний факс-апарат у всьому світі одержав свою e-mail-адресу (номep_фaкcу@faxsav.com) і став доступним електронній пошті.

FaxScan (вимоги: підключення до Internet у режимі on-line; платформа Windows; TWAIN-сумісний сканер).

Якщо потрібно передати офіційний документ (наприклад, договір з печаткою) або рекламний проспект, програма FaxScan перетворить сканер у віртуальний факс-апарат і дозволить відправляти оцифровані документи по всьому світі.

Компанія Lucky Travel (www.fax.com.ua (044) 578-0456)

Користувач працює зі стандартним текстовим редактором, нічого не змінюється в оформленні документів, ніхто нікуди не дзвонить. Не виходячи з програми, він активізує в меню пункт «Файл/Відправити/Повідомлення». Після цього документ з’явиться вже у вигляді приєднаних даних (attachment) до e-mail, треба вказати номер одержувача.

Компанія Beeper (www.beeper-ua.corn/faxinforu.html (044) 516-8443)

Пропонує клієнтам Веереrфакс-послуги, що дає змогу заощадити до 50 % витрат на міжнародній факсимільній зв’язок. Потік даних переключається зі звичайної телефонної мережі на Internet, через який здійснюється вихід на факс-апарат у будь-якій точці світу.

Українські пошукові системи

Серед українських пошукових систем можна виокремити такі:

Ping (www.topping.com.ua) — розроблена компанією PACO Links. Це рейтингово-пошукова система з використанням ка- талогу.

Meta (www.meta-ukraine.com) — розроблена компанією «Мета» (спільно з російською фірмою «Агама», що розробила російську пошукову систему «Апорт»), яка забезпечує доступ до українських Internet-ресурсів за допомогою реєстру-каталогу тематично і регіонально організованих українських сайтів та їх описів. Він містить понад 4500 записів (які щодня доповнюються майже сотнею нових) у 247 рубриках.

ITC Online (www.itc.kiev.ua) компанії «Видавничий дім ITC» — каталог і онлайновий комунікаційний центр.

Finance.com.ua (www.finance.com.ua) — інформаційне агентство «Інформсервіс», фінансовий портал.

На сьогодні в Україні працюють приблизно 20 іноземних венчурних та інвестиційних фондів. Крім того, деякі банки готові інвестувати Uanet. Але, як і в усьому світі, в основному це венчурні інвестиційні фонди. Але вони віддають перевагу підприємствам, які вже працюють, а не ідеям. Уважається, що для реалізації українських Internet-проектів потрібні інші інструменти фінансування, такі як бізнес-інкубатори, бізнес-янголи. Оскільки, для того щоб розпочати Internet-бізнес, малим компаніям потрібні зовсім невеликі інвестиції (2—3 тис. дол.), це не може зацікавити солідного інвестора, який краще вкладе 500 тис.—1 млн доларів у один проект, ніж розпорошить цю суму на портфель з великою кількістю проектів, витрачаючи ресурси ще й на управління таким портфелем. Уже після того як Internet-фірма стане на ноги, вона зможе звернутися до таких інвесторів для подальшого розвитку компанії.

Для розвитку Internet-бізнесу в Україні необхідно насичити ринок інформаційних продуктів і послуг, орієнтованих на роботу з Internet, які підвищують надійність, безпеку, гнучкість, масштабованість Internet-послуг. Це продукти, які прискорюють операції e-commerce, для побудови віртуальних приватних мереж, сервери для створення хостинг-центрів, спеціалізовані server appliances.

Тенденції на українському ринку: зростає кількість проектів передавання голосу і даних у єдиній інформаційній інфраструктурі, ІР-телефонії, уніфікованих сховищ повідомлень, інтерактивних автоматизованих операторів (IVR) і Call Center.

Зараз іде обговорення основ державної політики в царині Internet. Державні органи вважають, що насамперед потрібно вкладати кошти в модернізацію вже існуючої інфраструктури, в забезпечення доступу до мережі всім бажаючим, а потім уже в підтримку робіт над новим поколінням технологій і служб. Однак, ураховуючи зарубіжний досвід розвитку Internet, необхідно діяти навпаки.

У нас нові технології розвиваються не тому, що вони перспективні, а просто тому, що на створення мережевого інформаційного середовища для науки і освіти виділено певні кошти. У Державному комітеті зв’язку та інформатизації розуміють складність ситуації, але підтримати всі перспективні проекти він не в змозі, тому фінансується лише розроблення фундаменту. Необхідно встановлювати тісні контакти між комерційними компаніями, що працюють на ринку високих технологій, дослідними установами та університетами.

Крім того, участь вітчизняних фахівців у цікавих міжнародних проектах у режимі мережевого доступу дала б змогу хоча б частково вирішити проблему відпливу інтелекту, не розгубити фахівців у цій галузі, виростити нових спеціалістів, об’єднати їх для вирішення цікавих завдань. Якщо ми збережемо свій інтелектуальний капітал, то зможемо в майбутньому залучити значні інвестиції у вітчизняну економіку.