Корисні поради: як захистити права при покупці в інтернет-магазині

Немало тих, хто має підключення до Інтернету, останніми днями купують різноманітні речі тільки у всесвітній мережі. Це й зрозуміло, оскільки саме там, не відриваючись від домашніх справ, є можливість обрати та замовити достоту все — від продтоварів до найрізноманітнішої побутової техніки. Окрім того, в Інтернеті товари трапляються дешевші, ніж у звичайних магазинах.
Найсуттєвіші особливості інтернет-торгівлі, з точки зору покупця, такі: 1) отримання замовлення та оплата його вартості не збігаються у часі (крім випадку, коли замовлення виконує кур'єр, забираючи при цьому гроші); 2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його укомплектованість та якість (наприклад в тому разі, якщо покупку надсилається поштою). До того ж, поки що не всі і-магазини розміщують на своїх сайтах власну адресу та інші відомості. Через це споживач не відає, де знайти продавця в разі появи певних проблем.

Але не все так складно, як здається на перший погляд, тому що нещодавно набула чинності нова редакція Закону про захист прав споживачів.
Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів залічує до угод, укладених на відстані. Це договір укладений продавцем зі споживачем за умов використання " засобів дистанційного зв'язку" , до яких відносять телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, серед яких Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця досить-таки складні. Задовго до укладання договору купівлі-продажу він змушений (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) повідомити покупця про:
1) назву продавця та його розташування. І якщо з назвою в значної кількості і-магазинів проблем не спостерігається, то власну адресу оприлюднюють лише поодинокі сміливці;

2) зразок прийняття претензії. Закон не уточнює, які претензії мається на увазі. Може бути у в такій площині звертається увага на претензії покупця до продавця;

3) основні властивості продукції. З цим, як правило у і-магазинах все в порядку. Тут можна знайти і докладний опис виробів, і вивчити фотографії;
4) вартість, з вартістю доставки включно;
5) особливості оплати;
6) гарантійні зобов'язання.
7) найменшу тривалість мінімальний срок договору за умов необхідності періодичного постачання товарів;
8) порядок припинення контракту.

Відомо ще декілька пунктів які стосуються вимог до продавця, які, однак, поки що залишимо без уваги.

Відповідно до ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів той факт, що споживачу надано охарактеризовані нами вище інформаційні деталі і-магазин має підтвердити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Таким повідомленням називають є відомості, які споживач може відновити чи зберегти в електронному вияві (п. 10 ст. 1 Закону). В даній ситуації— інтернет-сторінка, на яку споживач заходить до того, як запит на придбання продукції буде погоджено до моменту укладання запиту на придбання продукції.

Якщо інші деталі не охарактеризовані угодою, продавець повинен доставити товар не пізніше 30 днів з моменту одержання згоди споживача на підписання угоди (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). В разі, якщо продавець не може дотриматися угоди у зв'язку з нестачею замовленого товару, він змушений повідомити замовника якомога швидше.

Немає потреби фіксувати письмово договір купівлі-продажу в тому разі, коли:
— товар за допомогою і-магазину продає фізособа-підприємець та ціна виробу не перевищує 340 грн. ;
— момент оплати й отримання продукції - однакові, тобто замовлення виконує кур'єр магазину, приймаючи разом з тим гроші для оплати.

У решті випадків правочин, який виникає під час купівлі необхідного в і-магазині, погоджують письмово. На нашу думку, правочин вважатиметься затвердженим письмово тоді, коли і-магазин письмово прийме інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Покупець зобов'язаний погодитися з замовленням товару.

Водночас сторони можуть виявляти свою волю за допомогою телетайпного, електронного або якогось іншого технічного засобу зв'язку.

Продавець повинен видати покупцю певний розрахунковий документ, що підтверджує придбання із зазначеною датою продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). Окрім того особи, які здійснюють розрахункові операції на момент продажу продукції в площині торгівлі повинні (ст. З Закону про РРО):
1) здійснювати розрахункові операції на повну ціну покупки через реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) надавати тому, хто отримує або повертає товар, розрахунковий документ затвердженого зразка на цілу вартість проведеної операції.

РРО та розрахункові книжкине згодяться (ст. 9 Закону про РРО) при:
— виконанні банківських актів (коли покупець перелічує грошові засоби за товар через банк);
— здійсненні продажу виробів у системах електронної комерції (коли купівлю та оплату проводять на сайті продавця або за умов використання електронного банкінгу);
— здійсненні продажу продукції фізособами-підприємцями, які мають фіксований патент або сплачують єдиний податок і ведуть бухгалтерський облік за повною чи скороченою формою. За таких умов і-магазину треба видати покупцю товарний чек або накладну.

Водночас до замовлення повинні додати документ, у якому компанія-виробник подає гарантійний строк на свій товар (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом двох тижнів з дати підтвердження відомостей про підписання договору продавцем чи з моменту одержання продукції чи його першої доставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). У випадку коли дане підтвердження не відповідає наведеним вище умовам не задовільняє необхідних умов, покупець вправі розірвати контракт протягом 90 днів з часу одержання повідомлення. Проте продавець надіслати нове, вірне, підтвердження. Тоді споживачеві можна відмовитися від угоди протягом двох тижнів з часу отримання удосконаленого повідомлення.

Якщо покупець вирішив зупинити дію договору, він має повідомити постачальника про місце, звідки продукцію можна забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Якщо протягом 60 днів постачальник не забере товар, він без будь-якого відшкодування стає власністю споживача.

Разом з тим повернути товар, що не прийшовся до вподоби, можна не завжди. Ось список умов, які унеможливлюють повернення товару:
1) з дозволу покупця доставка продукції електронними засобами зв'язку завершилася до закінчення періоду розірвання договору, про що споживача довели до відома у підтвердженні даних;
2) ціна товару обгрунтовується становищем на фінансовому ринку, тобто перебуває за межами контролю постачальника;
3) угода стосується виготовлення чи переробки продукції за замовленням покупця, в разі якщо продукцію не вдається продати іншим покупцям;
4) покупець розпечатав аудіо- чи відеокасету чи інший носій комп'ютерного забезпечення (компакт-диск), які привозять запечатаними;
5)угода торкається отримання періодичних видань;
6) угоду укладено стосовно лотерей чи інших азартних ігор.

А тепер підкреслимо: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів надає можливість постачальнику замінити товар за його відсутності іншим. Про це замовника необхідно повідомити до моменту погодження договору.

Однак постачальник може замінити товар винятково в разі одночасного виконання трьох вимог:
1)запропонована продукція задовільняє мету використання первинної;
2)товар такою ж мірою якісний;
3) вартість товару не перевищує вартості попереднього продукту.

Як бачимо купувати необхідне через Мережу - справа доволі-таки вигідна — законодавство завжди допоможе покупцю відстояти свої інтереси.