Аналіз банківської діяльності (2002)

В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

Ризик як вартісний вираз імовірності подій тим більший, чим більша можливість отримати прибуток. Отже, отримати прибуток можна у випадку, коли ймовірність зазнати втрат буде зведена до мінімуму. В цьому напрямі існують дуже актуальні проблеми, пов'язані з розробленням єдиних основ оцінки та методів розрахунку кредитного ризику за кожним окремим позичальником, галуззю, країною в цілому.

Під ризиком розуміють загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або спричинення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов'язаний з імовірністю спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов'язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

• лімітування кредитів;

• диверсифікацію кредитних вкладень;

• вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;

• контроль та оперативність при стягненні боргу;

• страхування кредитних операцій;

• видачу кредитів на консорціумній основі;

• використання плаваючої процентної ставки;

• облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

• використання теорії зважених ризиків.

З кредитним ризиком тісно пов'язаний також процентний ризик — імовірність втрати банком у результаті перевищення процентної ставки, що була сплачена за залученими ресурсами, над процентною ставкою за виданими кредитами. У разі кредитування в іноземній валюті виникає імовірність втрат, пов'язаних зі зміною курсу валюти кредитування.

Основним завданням управління банківськими ризиками є визначення ступеня допустимості ризику й прийняття практичного рішення, що спрямоване на розроблення заходів, які дають можливість зменшити вірогідність втрат.

Якісне оцінювання кредитного портфеля має на меті насамперед максимально знизити ризик неповернення позики, що веде до значних втрат для банків і може привести його до банкрутства.

Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники:

♦ коефіцієнт покриття класифікованих позик;

♦ питома вага зважених класифікованих позик;

♦ коефіцієнт питомої ваги проблемних позик;

♦ коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.

Перелічені показники слід проаналізувати в динаміці, виявити тенденцію до їх зміни та причини їх погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає визначити тенденції погіршення фінансового стану та шляхи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.

Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кпкп) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) до капіталу (К) банку:

Кзв.кл = Кзв.вк/К

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем і свідчить про підвищення ймовірності збитків у майбутньому.

Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Кп.зв.кл) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Кзв.кл) ДО загальної суми позик (П).

Кзв.кл = Кзв.кл / П

Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Коефіцієнт прострочених позик (КПЛ]) розраховується як відношення позик з простроченою виплатою процентів та основної суми боргу (Ппростр) до загального обсягу позик (П):

Кп.п = Ппростр. / П

Цей коефіцієнт вказує на ту частину позик, у портфелі банку, виплати за якими були невчасно погашені, та на ті, які не були погашені взагалі. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі.

Коефіцієнт збитковості позик (К3б) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього загального обсягу позик (П), або до загального обсягу позик.

Кзб = Зп/П

Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики дотримання допустимого рівня ризику.

Для розрахунку цих показників спочатку необхідно розрахувати суму класифікованих позик (табл. 5.17).

Таблиця 5.17

РОЗРАХУНОК ЗВАЖЕНИХ КЛАСИФІКОВАНИХ ПОЗИК ЗА СТУПЕНЕМ РИЗИКУ

Як видно з даних таблиці, у разі зменшення загальної суми кредитного портфеля сума зважених класифікованих позик зросла у звітному періоді до 17 729 тис. грн, проти 17 438 тис. грн у попередньому періоді, тобто на 291 тис. грн. Це свідчить про явне погіршення якості кредитного портфеля. Основні показники, що характеризують якість кредитного портфеля, зведені в табл. 5.18.

Таблиця 5.18

АНАЛІЗ ЯКОСТІ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ З ПОГЛЯДУ РИЗИКУ

Так, коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (коефіцієнт якості кредитного портфеля) у звітному періоді становив:

тобто коефіцієнт якості кредитного портфеля став нижчим на 0,015.

Коефіцієнт покриття зважених класифікованих позик власним капіталом значно поліпшився — на 0,341, тобто більше ніж удвічі.

Це свідчить про те, що підвищення ризикованості кредитного портфеля було підстраховано значним зростанням власного капіталу, які гарантують фінансову стабільність роботи банку навіть за певних умов підвищення ризику. Тобто підвищення ризикованості кредитного портфеля (за умови підвищення прибутковості) було виправданим.

Незважаючи на суттєве поліпшення коефіцієнта покриття зважених класифікованих позик, його значення у звітному періоді було на низькому рівні, за прийнятою рейтинговою оцінкою відноситься до граничних значень, а в базисному періоді його значення можна розцінювати як незадовільне.

Згідно з рейтинговою системою CAMEL рекомендовано таке співвідношення між вартістю класифікованих позик (активів) та

капіталом:

Цю шкалу доцільно використовувати, коли питома вага кредитних вкладень у загальних активах досить висока.

Про неналежний контроль з боку банку за якістю кредитного портфеля свідчить також велика питома вага прострочених, несплачених та збиткових позик у загальній заборгованості клієнтів. Так, у звітному періоді коефіцієнт проблемних позик становив 0,250, або 25 % від загальної суми кредитного портфеля, а в базисному періоді — відповідно 0,197, або 19,7 %. Цей коефіцієнт збільшився (тобто погіршився) на 5,3 процентного пункту. Тенденцію до погіршення має і коефіцієнт збитковості позик, який підвищився на 0,9 процентного пункту (з 6,8 % до 7,7 %). Якщо така сама тенденція спостерігалась і в попередньому періоді, то можна зробити висновок про слабку роботу банку з управління якістю активів. Тому виправданою є політика НБУ, спрямована на підвищення розміру власних коштів та статутного фонду, які знижують імовірність банкрутства банку за погіршення якості його активів.

Загальний висновок, який можна зробити, виходячи з результатів аналізу якості кредитного портфеля з погляду ризику: банку необхідно проводити обережнішу кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспроможності позичальників на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками.