Аналіз банківської діяльності (2002)
9.1.6. Аналіз результатів здійснення операцій із розрахункового і касового обслуговування
Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально — за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати розрахунково-касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року).
Результати здійснення розрахунково-касових операцій можна поділити на дві групи:
1) прямі результати від здійснення розрахунково-касових операцій;
2) непрямі результатами розрахунково-касових операцій.
Прямими результати розрахунково-касових операцій є комісійні доходи та витрати, пов'язані з цими операціями, які обліковуються за рахунками доходів та витрат. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів та витрат розраховуються такі показники результатів:
• комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування;
• комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування;
• непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов'язаних із розрахунково-касовим обслуговуванням.
Приклад аналізу прямих показників фінансового результату розрахунково-касового обслуговування наведено в табл. 9.9.
ПРЯМІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-КАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ БАНКОМ
На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку знижуються комісійні доходи і витрати за розрахунково-касовими операціями. У зв'язку з тим, що доходи знижуються вищими темпами, ніж витрати, має місце падіння непроцентної маржі. На наступному етапі аналізу потрібно з'ясувати причини змін непроцентної маржі від здійснення розрахунково-касових операцій.
Причинами, які впливають на доходи та витрати від розрахунково-касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на розрахунково-касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на розрахунково-касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні розрахункові та касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з'ясувати причини змін цих доходів і витрат.
Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій.
Приклад аналізу комісійних доходів від операцій з розрахункового і касового обслуговування відділення банку наведено в табл. 9.10.
Таблиця 9.10
КОМІСІЙНІ ДОХОДИ ВІД ОПЕРАЦІЙ З РОЗРАХУНКОВОГО ТА КАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Як свідчать дані таблиці, відділення банку отримує комісійні доходи в основному через розрахункове обслуговування юридичних осіб за допомогою системи «Клієнт-Банк» і видачі готівки; у банку відсутні операції в національній валюті з акредитивами, розрахунковими чеками, інкасації чеків, безготівкового зарахування заробітної плати на вкладні рахунки, операції з платіжними картками, емітованими для клієнтів. Отже, банк має розширювати коло послуг для клієнтів.
Комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування обліковуються не за видами операцій, як доходи, а за їх призначенням. Витрати банку складаються з витрат на: відкриття та закриття рахунків; ведення рахунків; міжбанківські перекази; видачу, зарахування, підкріплення готівки; транспортування готівки; переоформлення юридичних справ; купівлю різної бланкової продукції, надання довідок; інші комісійні витрати.
Банки сплачують за розрахунково-касове обслуговування тільки банкам, і витрати обліковуються на одному балансовому рахунку. Аналіз за призначенням витрат здійснюється на підставі їх аналітичного обліку, а джерелом інформації є дані за аналітичними рахунками в оборотно-сальдовій відомості. Приклад аналізу витрат банку за призначенням наведено в табл. 9.11.
Таблиця 9.11
