Звітність бюджетних установ (2005)
Частина 2
Вартість основних фондів, що були раніше у користуванні, у разі їх купівлі чи приватизації і зарахування на баланс за вартістю придбання, збільшується за наведеними індексами, що відповідають періоду придбання.
Вартість продуктивної і робочої худоби обчислюється на підставі даних про вагу тварин і середньої ціни реалізації, включаючи дотації, індексацію та інші доплати по кожному виду тварин окремо на дату проведення індексації.
Відновлювальна вартість багаторічних насаджень, які перебувають на балансі за станом на 1 січня 1995 року, збільшується: плодово-ягідних — у 15 разів, хмільників — у 18, виноградників та інших багаторічних насаджень (полезахисні лісові смуги, шовковиці, насадження міських населених пунктів) — у 13разів.
Балансова вартість усіх інших основних фондів, які попередньо індексувалися, збільшується у 18 разів, введених в експлуатацію з 1січня 1993 року до 1 січня 1995 року — відповідно до індексів, наведених у таблиці (гр. 3).
Безпосередньо роботу з індексації вартості основних фондів проводить спеціально створена на підприємстві комісія на чолі з його керівником, яка несе персональну відповідальність за своєчасність її проведення, а також за повноту і правильність визначення результатів індексації. Комісія складає відомість індексації балансової вартості основних фондів та їх зносу (додаток), в яку з регістрів аналітичного обліку вносяться необхідні дані і на підставі якої записуються результати індексації в бухгалтерському обліку.
Суму зміни вартості основних фондів бюджетні установи відносять по дебету рахунку “Основні засоби” (відповідний субрахунок) і кредиту рахунку “Фонд в основних засобах”, а суму збільшення зносу основних фондів — по дебету рахунку “Фонд в основних засобах” і кредиту рахунку “Знос основних засобів”. Проіндексована вартість та сума зносу основних фондів за станом на 1 січня 1995 року заносяться до інвентарних карток обліку основних фондів або до інших регістрів аналітичного обліку підприємств, установ і організацій.
Організації та установи, незалежно від форм власності до 1 березня 1995 року, подають управлінню статистики за місцем знаходження дані про вартість основних фондів на 1 січня 1995року до проведення індексації та після неї в гривнях у цілому по установах.
Амортизація (знос) основних фондів, починаючи з лютого 1995 року, госпрозрахунковими підприємствами та організаціями всіх форм власності нараховується, виходячи з нової їх вартості за діючими нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів із застосуванням коефіцієнта до нарахованої амортизації: у I кварталі 1995 р. — 0,25; II кварталі — 0,5; III кварталі — 0,75; IV кварталі — 1,0.
Коефіцієнт індексації визначається за формулою:
Якщо Ki не перевищує одиниці, індексація не здійснюється.
У випадках, коли проіндексована вартість окремих видів основних засобів (зокрема електронно-обчислювальної техніки) значно відрізняється від аналогічних ним нових зразків, вони зараховуються на баланс установи за ринковими вільними цінами на ці види техніки, діючими станом на дату проведення індексації. При цьому відповідальність за об’єктивність визначення реальної вартості покладається на керівника установи.
Бюджетні установи, які мають на своєму балансі незавершене будівництво, суму зміни вартості обсягів незавершеного будівництва обчислюють відповідно до Рекомендацій Міністерства статистики України та Фонду державного майна України від 17.01.97 №07/1-06/2 щодо визначення окремих вартісних показників у зв’язку з введенням національної грошової одиниці й відображення їх у статистичній звітності з капітального будівництва.
Облік усіх основних засобів, за винятком бібліотечних фондів, ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбані основні засоби, відноситься відразу на видатки установи. Витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості основних засобів.
Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обраховуються груповим обліком за номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, у тому числі й на повторні палітурні роботи, на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки по кошторису установи.
На основні засоби бюджетних установ амортизаційні нарахування не проводяться, а нараховується знос. Суми податку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) основних засобів, не враховуються до вартості основних засобів і відносяться на статтю видатків на придбання цих засобів.
При надходженні в установу основних засобів матеріально відповідальна особа повинна розписатися в їх отриманні на документі постачальника чи на акті про приймання. Видача основних засобів зі складу проводиться за накладною, затвердженою керівником установи, яка виписується в одному примірнику.
Основні засоби, отримані й передані безоплатно у встановленому законом порядку, а також основні засоби, що вибули, відображаються в обліку за балансовою вартістю. По основних засобах, що були у використанні, обов’язково зазначається сума нарахованого зносу. Основні засоби, отримані безоплатно як гуманітарна допомога, приймаються комісією, створеною наказом керівника установи, до складу якої обов’язково входить працівник бухгалтерії та представник вищої організації. Комісія складає акт, в якому зазначаються найменування, кількість і вартість отриманих матеріальних цінностей за ринковими вільними цінами на аналогічні види продукції. При отриманні основних засобів, що були у використанні, вказується ступінь їх зносу. Дані акта відображаються в бухгалтерському обліку. Одночасно у встановленому порядку проставляється інвентарний номер, про що робиться запис в акті приймання цінностей. Облік цінностей, що отримані як гуманітарна допомога, здійснюється бухгалтерією та матеріально відповідальною особою згідно із зазначеним порядком, але окремо від матеріальних цінностей, придбаних установою за рахунок бюджетних коштів.
Основні засоби, які стали непридатними, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання основних засобів бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 10.08.01 №142/181. Для списання основних засобів, які стали непридатними, оформлюються: акт про списання основних засобів у бюджетних установах (типова форма №ОЗ-3, бюджет); акт про ліквідацію транспортних засобів (типова форма №ОЗ-4, бюджет); акт на списання виключеної з бібліотеки літератури в бюджетних установах (типова форма №ОЗ-5, бюджет). Зазначені акти складаються постійно діючою комісією, яка призначається наказом по установі.
Розбирання та демонтаж основних засобів до затвердження актів на їх списання не допускаються. Деталі та вузли основних засобів, які виготовлені із застосуванням дорогоцінних матеріалів та дорогоцінного каміння, кольорових металів та які не використовуються для потреб установи, підлягають здачі спеціалізованим підприємствам України, які здійснюють приймання і переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінного каміння, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з матеріальних ресурсів, Національного банку України, Держріддорогмету від23.06.94 № 54/11/161-91/15 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.94 за № 158/367).
Вартість матеріалів, отриманих від розбирання окремих об’єктів основних засобів та залишених для господарських потреб установ, відноситься на збільшення коштів бюджетного фінансування. Суми, отримані установами від продажу основних засобів (крім будівель і споруд), а також матеріалів з розібраних окремих об’єктів основних засобів, залишаються у розпорядженні установи з правом подальшого їх використання на ремонт, модернізацію чи придбання нових основних засобів того самого призначення. При цьому кошти від реалізації та розбирання основних засобів, придбаних за рахунок позабюджетних коштів, використовуються після сплати встановлених законодавством податків. Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід того бюджету, за рахунок якого утримується дана установа.
У випадках порушення діючого порядку списання основних засобів з балансу, а також безгосподарного ставлення до матеріальних цінностей (знищення, спалення та ін.) винні в цьому особи притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Окремим інвентарним об’єктом вважаються: закінчений конструктивний прилад з усіма належними йому пристроями та приладдям; конструктивно відокремлений предмет, який призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів, що становлять одне ціле і спільно виконують певну роботу.
Інвентарним об’єктом, що підлягає обліку на субрахунку “Будинки”, є кожний окремо розташований будинок або його частина, яка на правах власності належить установі. До складу будинку входять усі потрібні для експлуатації і розміщені всередині нього комунікації, а саме: система опалення, включаючи котельну установку (якщо остання знаходиться у самому приміщенні), внутрішня мережа водо- і газопроводу та каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні і сигнальні комунікації та вентиляційні пристрої загальносанітарного призначення, підйомники (ліфти).
Якщо будинки прилягають один до одного і мають загальну стінку, але кожен з них становить собою самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об’єктами.
Надвірні будови, загороди та інші надвірні споруди, які обслуговують будинок (сарай, огорожа, колодязь та ін.), складають разом з ним один інвентарний об’єкт. Якщо ці будови та споруди обслуговують два чи більше будинків, вони вважаються самостійними інвентарними об’єктами.
Зовнішні добудови до будинку, які мають самостійне господарське значення, окремо розташовані будинки котельних, а також капітальні надвірні будови (склади, гаражі та ін.), є самостійними інвентарними об’єктами.
Знос об’єктів (предметів) необоротних активів нараховується за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані чи побудовані) у відповідності зі встановленими нормами. Знос, нарахований на об’єкти (предмети) у розмірі 100% вартості, не може бути підставою для їх списання.
Для нарахування зносу необоротні активи поділяються на три групи, за якими закріплені відповідні субрахунки.
Групу 1 складають основні засоби, що обліковуються на субрахунках 103, 106 підгрупи 4. Це — будинки, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).
Групу 2 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунку 104 (крім підгруп 1, 2), автомобільний транспорт і запчастини до нього, що обліковуються на субрахунку 105, інструменти та інвентар — на субрахунку 106 (крім підгрупи 4), інвентарна тара на субрахунку 117. Це — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 500 грн), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара.
Групу 3 складають необоротні активи, які обліковуються на субрахунках 104 (підгрупи 1, 2), 105 (крім автомобільного транспорту і запчастин до нього), 107 (підгрупа 1), 108 (стосовно багаторічних, які досягли експлуатаційного віку), 121, 122. Це будь-які інші необоротні активи, не включені до груп 1 і 2.
Норми зносу встановлюються у відсотках до балансової вартості відповідно до ідентифікації об’єкта щодо наведених груп становлять:
група 1—5 %;
група 2—25 %;
група 3—15 %.
Розділ ІІ. Оборотні активи
Розділ ІІ “Оборотні активи” передбачений для відображення грошових коштів та їх еквівалентів, а також інших активів, призначених для реалізації або використання протягом року.
Рядок “Матеріали і продукти харчування”. Призначений для відображення вартості матеріалів та продуктів харчування, що зберігаються на складах або в коморах: реактивів і хімікатів, скла і хімпосуду, металу, електроматеріалу і радіоматеріалу, радіоламп, фотоприладдя, паперу, медикаментів, компонентів, бактерицидних препаратів, перев’язувальних засобів, господарських матеріалів, що використовуються для поточних потреб установ (електричні лампи, мило, щітки та ін.); будівельних матеріалів для поточного ремонту; всіх видів палива, пального і мастильних матеріалів (дрова, вугілля, торф, бензин, гас, мазут, автол та ін.); поворотної та обмінної тари (бочки, бідони, ящики, банки скляні, пляшки та ін.); запасних частин для ремонту і заміни спрацьованих частин машин (медичних, електронно-обчислювальних та ін.), обладнання, тракторів, комбайнів, транспортних засобів; сіна, вівса, інших видів кормів та фуражу для худоби та інших тварин, а також насіння, добрива та інших матеріалів.
Рядок “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Наводиться вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, термін експлуатації яких не перевищує одного року.
Рядок “Інші запаси”. Наводиться вартість запасів установи, що не враховані в рядках “Матеріали і продукти харчування” та “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, тобто:
тварин на вирощуванні і відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, хутрових звірів незалежно від їх вартості;
готових виробів, виготовлених у виробничих (навчальних) майстернях, готової друкованої продукції та продукції підсобних сільських і навчально-дослідних господарств.
Рядок “Дебіторська заборгованість”. Відображається сума дебіторської заборгованості юридичних та/або фізичних осіб. Сума рядка утворюється з таких рядків:
“Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги”. Призначений для відображення науково-дослідними установами, навчальними закладами професійно-технічної освіти, виробничими майстернями та підсобними сільськими господарствами дебіторської заборгованості за виконані роботи та надані послуги. У цьому самому рядку відображається дебіторська заборгованість установ за роботи з капітального будівництва;
“Розрахунки із податків та платежів”. Наводиться сума переплат за податками, зборами та іншими платежами в бюджет, а також інша дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом;
“Розрахунки із страхування”. Відображається дебіторська заборгованість бюджетній установі Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України й інших організацій, що проводять страхування;
“Розрахунки з відшкодування завданих збитків”. Відображається заборгованість за сумами недостач і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, сумами збитків від псування матеріальних цінностей, віднесеними на рахунок винних осіб, та іншими сумами, що підлягають утриманню в установленому порядку;
“Розрахунки за спеціальними видами платежів”. Застосовується для відображення дебіторської заборгованості батьків за утримання дітей у дитячих закладах; за навчання дітей у музичних школах; за утримання дітей у школах-інтернатах; за харчування дітей в інтернатах при школах; працівників за формений одяг та харчування;
“Розрахунки за іншими операціями”. Призначений для відображення всієї іншої дебіторської заборгованості, яка не включена до рядків “Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги”, “Розрахунки із податків та платежів”, “Розрахунки із страхування”, “Розрахунки з відшкодування завданих збитків”, “Розрахунки за спеціальними видами платежів”, у тому числі за розрахунками з підзвітними особами, за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей та за розрахунками коштів на виплату допомоги і компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рядок “Розрахунки за окремими програмами”. Відображаються суми заборгованості бюджетних установ за звітний період, що виникла при виконанні видаткової частини кошторису за окремими програмами, передбаченими в Державному бюджеті України (за придбані та відпущені матеріальні цінності, за надані пільгові довгострокові кредити тощо). Ця заборгованість не пов’язана з видатками установи на її утримання.
Рядок “Короткострокові векселі одержані”. Наводиться сума короткострокових векселів, що отримані бюджетною установою у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Рядок “Інші кошти”. Відображає суму коштів, що перебуває в акредитивах, у чекових книжках, в оплачених талонах на бензин, мазут, харчування тощо, оплачених путівках у будинки відпочинку, санаторії, турбази, у повідомленнях на поштові перекази та в інших грошових документах.
Рядок “Грошові кошти в дорозі”. На кінець року залишку не повинно бути.
Рядок “Рахунки в банках”. Відображається залишок невикористаних коштів, що зберігається бюджетною установою на поточних рахунках у банках. Сума рядка утворюється з таких рядків:
“Рахунки загального фонду”. У цьому рядку залишку коштів на кінець року не повинно бути. В окремих випадках можуть залишатися суми коштів на поточному рахунку в банку на звітну дату, за загальним фондом бюджету, які перераховані юридичними або фізичними особами в останній день звітного періоду. Суми залишку на рахунку у наступному бюджетному періоді відносяться на зменшення асигнувань на відповідну мету;
“Рахунки спеціального фонду”. Наводиться сума коштів спеціального фонду, що обліковується в банку на звітну дату;
“Рахунки в іноземній валюті”. Призначений для обліку іноземної валюти, що належить бюджетній установі й перебуває на поточному рахунку в банку на звітну дату. Сума коштів відображається у звіті в національній валюті України;
“Інші поточні рахунки”. Відображається сума коштів, яка на звітну дату зберігається на поточних рахунках в установах банків, відкритих на ім’я бюджетної установи, що не належить до коштів загального чи спеціального фондів бюджету або до коштів в іноземній валюті (тобто не ввійшли в рядки “Рахунки загального фонду”, “Рахунки спеціального фонду”, “Рахунки в іноземній валюті”).
За цим рядком бюджетною установою також відображається сума позики, отриманої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій. Сума коштів цього рядка розшифровується в пояснювальній записці до річного звіту шляхом розпису коштів за їх видами, джерелами утворення та найменуваннями банків.
Рядки “Рахунки загального фонду”, “Рахунки спеціального фонду” застосовуються лише бюджетними установами, які згідно з чинним законодавством України не переведені на казначейське обслуговування кошторисів.
Рядок “Рахунки в казначействі загального фонду”. У цьому рядку залишку коштів на кінець року не повинно бути.
Рядок “Рахунки в казначействі спеціального фонду”. Наводиться залишок невикористаних коштів спеціального фонду бюджетної установи, що зберігаються на спеціальних реєстраційних рахунках в органі Державного казначейства України. Сума рядка утворюється з таких рядків:
“Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги”. Відображається залишок коштів, які надійшли на ім’я установи як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями; що отримуються бюджетними установами від господарської та/або виробничої діяльності; як плата за оренду майна бюджетних установ; що отримуються бюджетними установами від реалізації майна (крім надходжень від реалізації майна, визначеного п.11 ст.14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”);