Економіка зарубіжних країн (2005)

Структура економіки США виглядає доволі типовою для постіндустріальних країн. Проте питома вага сфери послуг у виробленому ВВП (80%) є майже рекордною в усьому світі (виключення складають деякі малі країни Європи та острівні держави з рекреаційним комплексом чи із значними офшорними зонами). На промислове виробництво, яке на поч. ХХ ст. явно домінувало у структурі економіки країни зараз припадає близько 18%, а на сільське господарство не більше 2% ВВП.

Досить показовою для аналізу галузевих пропорцій в США вважається структура зайнятості. У 1999 році сукупна робоча сила в цій країні становила 139,4 млн. осіб, а її склад в умовах сучасної статистичної звітності цієї держави виглядав таким чином:

30,3% - управлінці та висококваліфіковані фахівці;

29,2% - технічний, торговий, службовий персонал;

13,4% - зайняті у сфері послуг;

24,5% - зайняті в обробній та видобувній промисловості;

2,6% - зайняті у фермерстві, лісовому господарстві та рибальстві.

Слід також відзначити, що у 90-ті роки рівень безробіття був досить низьким (4,2% у 1999 р.), навіть нижчим за емпірично розраховану норму безробіття, що заставило американських спеціалістів переглянути свою думку про співвідношення реального безробіття та його норми. Початок ХХІ ст.. і період до 2006 року не можна назвати вдалими для американської економіки – безробіття буде зростати не зважаючи на прогнозоване зростання ВВП.

Як випливає з вище наведених фактів провідною галуззю економіки США виступає сфера послуг. У середині 90-х років її питома вага постійно збільшувалася і наприкінці ХХ ст. стала домінуючою як за структурою ВВП, так і за структурою зайнятості.

Сфера послуг є досить специфічною галуззю економіки США, яка також має досить диверсифіковану внутрішню структуру. Так, понад 25% припадає на операції з нерухомістю, надання фінансових послуг та страхування. Близько 22% послуг утворюється в оптовій та роздрібній торгівлі, 26,3% - це ділові, юридичні, соціальні, особисті послуги, охорона здоров’я, відпочинок, розваги, автосервіс. Питома вага транспорту та зв’язку сягає 8,5%, а на державне управління припадає 18,4%.

Банківська сфера в США є досить розвиненою галуззю послуг, вона досить гнучка як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансових ринках. У ході структурної перебудови поч.. 80-х рр. швидко зросла концентрація банківського капіталу при суттєвому скороченні малих та середніх банків. Так, за 80-90 рр. їх загальна чисельність скоротилася більш як на 3 тис. Наприкінці 90-х років у 50 із 12 тис. найбільших банків було зосереджено понад 30% активів і депозитів усіх банків США. Найпотужнішими з них у країні та у світі є “Сіті Бенк корпорейшн”, “Чейз Манхеттен Бенк”, “Бенк оф Америка”. Слід зазначити, що також існує чимало достатньо великих регіональних банків.

У сучасних США відбувається подальший процес злиття та поглинання фінансових установ та універсалізація їх діяльності, що призвело до суттєвої диверсифікації банківських послуг. За останні двадцять років банки почали займатися й іншими “нетрадиційними видами» діяльності: страховим бізнесом, інвестиційними операціями, брокерськими угодами, лізингом, факторинговими угодами, консультаційним та інформаційним сервісом та кредитуванням системного будівництва деяких промислових об’єктів “під ключ” з наступною участю у розподілі у прибутків. За даними В.П.Колесова та М.Н.Осьмової (2000) 45% фінансування лізингу та 75% обсягу факторингових операцій обслуговують великі комерційні банки. Не можна не відмітити також те, що й у ХХІ ст. активно йде процес переміщення фінансових центрів з атлантичного регіону (Нью-Йорк) до тихоокеанського (Лос-Анджелес, Сан-Франциско).

Промисловість США традиційно поділяється на три складові: обробну, видобувну та електроенергетику. 90-ті роки ХХ ст. були вдалими для більшості промислових компаній. З 1990 по 1997 роки індекс промислового виробництва зріс на 25,7% (в інших розвинутих країнах лише на 11,3%). Зараз на обробну промисловість припадає близько 80,4% продукції, що виробляється, 13% утворюється в електроенергетиці і лише 6,6% у видобувній галузі. Проте, упродовж наступних десяти років ХХІ ст. ситуація суттєво змінюватиметься, темпи зростання уповільнюватимуться, а в деяких галузях намітилася тенденція до зниження ділової активності.

Останні два десятиріччя найбільше розвивалися галузі “нової економіки”, які традиційно відносяться до наукоємких галузей. Серед них виділяється мікроелектроніка, лазерна техніка, генна інженерія, біотехнологія тощо. Основною складовою їх фінансування виступає венчурний (ризиковий) капітал. З цією метою в країні створені потужні венчурні фонди (Venture Funds). У ХХІ ст. темпи зростання “нової економіки” уповільнилися через причини, що були розкриті у попередньому розділі.

У цілому у промисловості швидкими темпами йде процес централізації та диверсифікації капіталу. У середині 90-х рр. досяг свого апогею процес злиття та поглинання компаній. Тільки, у 1997 році загальна сума придбань різних компаній становила 879 млрд. $. Прикладом найбільш відомого злиття може бути об’єднання компаній “Боїнг” з “Мак-Доннел Дуглас” з одного боку, а з другого “Локхіда” з “Нортон Грумен”, тобто фірм, які контролюють левову частку виробництва цивільних та військових літаків та обладнання до них.

Наприкінці 90-х рр. та на поч. ХХІ ст. активно проходив процес злиття американських автомобільних концернів з європейськими, що сприяло підвищенню їх глобальної конкуренції.

Сільське господарство. В країні налічується понад 2 млн. фермерських господарств і протягом 90-х років мала місце тенденція до зменшення їх чисельності, укрупнення їх площ та подальша інтенсифікація виробництва.

Зараз на США припадає більш ніж 45% світового виробництва кукурудзи, 12% світового виробництва пшениці, країна має провідні позиції щодо вирощування рису. Крім цього США посідають перше місце за експортом кукурудзи та пшениці та друге з експорту рису (після Таїланду). Американські фермери досягли найвищої у світі продуктивності праці. На поч. ХХІ ст. один фермер США забезпечував потреби в сільськогосподарській продукції 59 осіб (японський – 14, західноєвропейський – 19). Витрати на виконання державних програм у галузі АПК складають 4,5% всіх видатків федерального бюджету США і рівноцінні наданню щорічної державної субсидії в розмірі 410 дол. на кожний гектар рілля.

Однак, попри все залишається актуальною проблема банкрутства фермерів. За прогнозами американських економістів-аграрників передбачається, що чисельність ферм найближчим часом знизиться до 1,5 млн., а середній їх розмір зросте на 25%.