4.4. Еволюція економічних моделей
Японська економічна модель суттєво відрізняється від будь-якої у Європі чи у Північній Америці перш за все за рівнем участі держави у диверсифікованому регулюванні соціальних, економічних та ментальних відносин. Разом з тим, вона не є повторенням кейнсіанської чи неокейнсіанської моделей перш за все тому, що основу підтримки макроекономічних пропорцій економіки складають перш за все монетаристські принципи. З одного боку, Японія має один з найвищих у світі показник конкурентоспроможності власної продукції та послуг, з другою – її продуктивність праці суттєво відстає від американської, а у деяких випадках й від західноєвропейської. Контрастність порівнянь можна доповнити також рідкісним інноваційним динамізмом і наявністю малих підприємств, які не можуть являтися зразковими щодо механізації та автоматизації виробничих процесів, проте мають усі можливості на відміну від західних товаровиробників для швидкого переходу на випуск нової продукції. Разом з тим, серед усіх постіндустріальних країн світу Японія виділяється більшою тривалістю робочого дня. Середній японський працівник проводить на службі за даними В.Ломакіна (1999) 57,7 годин на тиждень, тобто на 10 годин більше ніж американець чи європеєць. Суто японським є принцип пожиттєвого найму, за яким великі фірми можуть гарантувати зайнятість цінним працівникам упродовж усього їхнього трудового стажу. Саме цей принцип було покладено в основу національної виробничої філософії “наша фірма – наш дім”, яка сформувала рідкісне ментально позитивне відношення найманого робітника до місця своєї постійної роботи. Система оплати праці також є багато у чому унікальною, тому що базується на потрійному стимулюванні отримання доходів (тарифна ставка, премії, надбавка за додаткову працю).
Особливістю економічної моделі Японії є також високий ступінь вертикальної інтеграції корпорації. При цьому в країні виділяються два рівні: – західний, який побудований у відповідності до американської чи європейської моделей та суто японський, більш відомий під назвою – Кейрецу, що представляє собою угруповання середніх та малих компаній без участі фінансових установ. Провідним корпораціям, тобто тим, що стоять на вершині піраміди притаманна виробнича функція з фінансовим управлінням усією групою, тобто відбувається формування холдінгу та виробничої кооперації з усіма учасниками (малі, середні, великі підприємства).
Своєрідність формування та функціонування сучасної моделі Японії багато у чому зумовлена, з одного боку, історичною еволюцією її господарства, з другого – потужними трансформаційними реформами, які мали місце у повоєнний період.