Економіка зарубіжних країн (2005)
5.8.3.2. Галузева структура господарства
Особливістю польської економіки кінця 90-х років була відмінна від «європейських стандартів» структура національної економіки. Так, на рубежі тисячоліть на сільське господарство припадало 5% ВВП, промисловість – 35% та сферу послуг – 60%, що в цілому відповідало структурі господарства «старих членів» ЄС, з певною поправкою на більш високий відсоток сільського господарства (він в країнах ЄС коливається від 1,5% до 3,5%) та низькою порівняно з ЄС питомою вагою сфери послуг (вона сягає 65-70%%), а також поки що значною часткою промисловості в країні, що говорить про перехід від індустріального до постіндустріального суспільства.
Дещо іншою виглядає структура зайнятості. Так, на кінець 1999 року питома вага зайнятих в сільському господарстві і промисловості становила по 25% у кожній, що аж ніяк не відображало інтенсивний характер розвитку аграрного сектору, цей показник був найвищим в Європі у т.ч. серед аплікантів на вступ. Упродовж 2000-2004 рр. завдяки зусиллям уряду країни та коштам, що надходили з Європейського Союзу за різними програмами у т.ч. за пакетом «Pro accetion» (він був спрямований на підготовку до вступу) призвели до певних змін у структурі сільського господарства передусім у зменшенні питомої ваги зайнятих у цьому секторі до 17-18%% (оцінка, 2004), проте навіть і за цих умов він все одно залишається екстремально високим в ЄС.
За останні п’ятнадцять років суттєво змінилася спеціалізація країни. За обсягами ринкової капіталізації у січні 2002 року перші місця посіли компанія TPSA (Telecomunikacja Polska SA) - 21 млрд. злотих (близько 6 млрд. дол.), PKN (Polski Koncern Naftowy) - 9 млрд. злотих, медіа-компанія «Agora SA» - 3 млрд. злотих. В структурі промислового виробництва виділяється виробництво машин, чавуну, сталі, видобування вугілля, випуск хімічної продукції, суднобудування, виробництво продуктів харчування, скла, напоїв, тканин.
Пожвавлення промислового виробництва, яке розпочалося у середині 90-х років польські економісти пов’язують, як правило, з приходом потужних інвесторів. Станом на кінець 1997 року в країну було інвестовано близько 20 млрд. дол. (у 1990-му році лише 89 млн., а вже в 2000-му загальний обсяг ПІІ перевищив 50 млрд.). першими на ринок країни прийшли такі відомі ТНК як «Fiat», «Daewoo», «АВВ», «THOMPSON», «Pepsi Co», «Coca-Cola», «Pillip Morris», «ВР» та інші. Станом на кінець 1997 року найбільшими інвесторами виявилися італійській «Fiat» (1141,9 млн. дол. інвестицій) та південно-корейська «Daewoo» (1011,3 млн. дол.). суттєво нарощував свою присутність в Польщі і міжнародний капітал. Зокрема ТНК «EBOiR» посіла третє місце (616,5 млн. дол.). У цей час активно йшов процес створення нових робочих місць передусім в автомобілебудуванні.
Значні зміни відбулися й у фінансовому секторі країни. У 1991 році розпочав свою роботу американський «Citibank», який є одним із лідерів банківської справи у світі. Майже одночасно на польському фінансовому ринку опинилися німецький «Commerzbank», а також «ING Grup», «LG», «Allied Irish Bank PLC». Жорстка конкуренція між ними призвела до злиття (поглинання) багатьох польських банків та зменшення контролю над ними з боку держави. На кінець 2000-го року серед 73 функціонуючих в країні банків лише 7 певною мірою контролюються урядом країни. Два найбільших банка «PKO BP» та «Pekao» мали у 2000-му році активи в розмірі 12,2 млрд. дол. До інших лідерів відносяться Bank Prezemyslowo-Handlowy PBK та Bank Handlowy, які є членами «Citigroup». Обсяг і якість банківських послуг у т.ч. кредитних зараз не чим не відрізняється від аналогічних в країнах ЄС, хоча кредитна ставка є дещо вищою.
Упродовж наступних п’яти років суттєвою проблемою залишатиметься сільське господарство, в якому, як було сказано вище, зайнята майже п’ята частина трудових ресурсів. Квоти на виробництво аграрної продукції, які встановив Європейський Союз для Польщі є доволі низькими. Так, виробництво молока в країні обмежується 200 л. на одного жителя у той час коли в Ірландії така норма становить 1000 л. Непокоять польських селян також суворі санітарні та технологічні вимоги до виробництва продуктів харчування, які їх уряд вимушений був імплементувати упродовж останніх років. Економісти-аграрії прогнозують значні зміни у польському фермерстві, що зумовлені не тільки посиленням конкуренції між основними товаровиробниками, але й порівняно низькою щодо європейської товарністю виробництва.
Вступ Польщі до Європейського союзу у 2004 р. призвів до значних структурних зрушень в її економіці, які можна звести до кількох блоків:
І. Зростання цін, зумовлене перш за все порівняно високою щодо ЄС інфляцією, яка у період з серпня 2003 р. по серпень 2004 р. становила 4,6% у той час коли прогнозувалося, що вона не повинна була перевищувати 2,5-3,5%%. Внаслідок цього ціни на продукти харчування та напої за цей період зросли на 9,3%. Інфляційним фактором також виступає підвищення цін на паливо, збільшення ставок непрямих податків, підвищений попит на польські продовольчі товари за кордоном.
ІІ. Деформована структура інвестицій, яка збереглася з 90-х років, за якою майже 80% їхнього обсягу припадало на промисловий сектор (2004), при цьому 34% з них становили надходження до харчової промисловості, виробництва гумотехнічних виробів та штучних матеріалів (15%), а також переробки неметалічної сировини (12%).
ІІІ. Зростання макроекономічних показників зумовлене отриманням країною інтеграційних переваг, яке дав їй вступ до Європейського Союзу. Приміром, якщо реальний приріст ВВП Польщі у 2003 році становив 3,7%, то планується, що у 2004 та 2005-му роках він сягатиме щорічного показника у 5%. Темпи зростання продуктивності праці в країні є вищими за аналогічні в Західній Європі, проте їх відносний рівень є доволі низьким.
Дохід на душу населення в країні за ПКС становить лише 43% рівня ЄС-15, це більше за показник Латвії (33%), але значно нижче за Кіпр (75%). Багатомільярдні субсидії зі структурних фондів та Фонду Згуртування, які надходитимуть в країну упродовж 2004-2006 рр. в цілому не зможуть ліквідувати відставання, проте значно зменшать відстань між лідерами та аутсайдерами розширення.
ІV. Високий рівень безробіття. Станом на серпень 2004 року його показник становив 19% (тобто 3 млн. осіб). Не зважаючи на те, що мало місце збільшення обсягу промислового виробництва, заробітна плата зростала повільно, а у промисловому секторі наявною була тенденція до скорочення, що призводило до збільшення пропозиції польської робочої сили на європейських ринках.
V. Консолідація державних фінансів, що є необхідною запорукою подальшої конвергенції Польщі з Європейським Союзом.
VІ. Значна регіональна диференціація. Якщо на поч. 90-х років більша частина ПІІ концентрувалася в Варшаві, то вже починаючи з кінця ХХ ст.. відбувався процес їх «розтікання» по інших регіонах. Так, у 2001-му році на Варшаву припадало лише 10% їх загального обсягу. Проте рівень безробіття та доходів є і зараз доволі різним в країні. Так, приміром перший з них в столиці не перевищує 1%, у той час як у східних воєводствах становить близько 20%.