Економіка зарубіжних країн (2005)

Вступ Угорщини до Європейського Союзу (2004) став можливим лише за умов виконання системних вимог цієї організації до країни-апліканта. Європейська Комісія ще в жовтні 1999 року дала позитивну оцінку зрілості Угорщини з точки зору готовності до коінтеграції з ЄС. Тоді ж було визначено, що немає потреби у подальшому реформуванні фінансів та зниження темпів інфляції. Разом з тим, упродовж 2000-2004 рр. найбільш пекучою стала проблема внесення державних коштів до консолідованого бюджету Європейського Союзу. Рішення останнього щодо неприпустимості більших внесків нових учасників ніж загальної суми коштів, що надходитимуть зі структурних фондів ЄС та інших фондів та програм зменшило напругу у суспільстві, хоча й не розв’язало проблему повністю, адже відповідний перерозподіл коштів, обмежував фінансову мобільність країни у їх перерозподілі.

Серед багатьох проблемних ситуацій, які мали місце по переліченим раніше тридцяти одному пакету переговорів з ЄС найбільш важливими для Угорщини були два: підвищення ефективності управління муніципальних органів в ході радикальної реорганізації їх управління та розвиток ринкової інфраструктури у сільському господарстві. Це виявилося доволі складним завданням, з яким Угорщина повною мірою не справилася і зараз. Якщо раніше нерівномірність розвитку в Угорщині регулювалася плановими методами, то в останні п’ятнадцять років такі можливості були обмежені. Так, зараз майже 60% ПІІ сконцентровано в Будапешті (2002), а регіональні диспропорції за показником ВРП доволі сильно дистанціюють Центральний регіон (Kцzйp-Magyarorszбg – 72,4% середнього по ЄС-15) та Східний (Йszak-Alfцld) – 32,5% (дані станом на 1999 р., який визначається в ЄС як базовий).

Доволі великою залишається проблема приєднання Угорщини до Європейського Монетарного Союзу та дотримання маастрихтських критеріїв: дефіцит державного бюджету не повинен бути більше 3% ВВП; державна заборгованість не більше 60% ВВП; рівень інфляції, який не може бути більшим на 1,5% ніж у трьох найбільш стабільних державах єврозони, процентних ставок по банківських кредитах, що не можуть відрізнятися більш як на 2% від показників трьох найстабільних держав ЄМС. Валютна конвергенція (зближення) держав-учасниць є доволі проблемною для Угорщини, яка особливо загострилося після вступу країни до ЄС. Спеціальне дослідження, яке було проведене Європейським Центральним Банком і охоплювало період з вересня 2003 р. по жовтень 2004 р. засвідчило, що сальдо державного бюджету є від’ємним і становить 6,2% ВВП, державна заборгованість складає 59,1% ВВП, рівень інфляції сягнув 6,5% (на Кіпрі – 2,1%, у Польщі – 2,5%), ставка по кредитах – 8,1% (Кіпр – 5,2%, Польща – 6,9%).

Дещо знизився в Угорщині останнім часом й рівень конкурентоспроможності національної економіки. Так, за ІКЗ Угорщина перемістилася у 2004 році з 33-го місця, яке посідала у 2003 – на 39-те. Дотримання відповідних критерії членства ставить країну перед необхідністю скорочення асигнувань на соціальні потреби, що говорить про поступове зменшення «благополуччя» та перехід до прагматичних механізмів регулювання економіки.

Тим не менше за прогнозами експертів Європейської Комісії країна має всі наявні шанси увійти до єврозони, за найоптимістичними прогнозами у 2006-2007 рр., за найпесимістичними у 2008-2010 рр.