Економіка зарубіжних країн (2005)

Традиційними статтями російського експорту є нафта та природний газ, деревина та продукція первинної деревообробки, метали, хімікати, товари широкого народного вжитку, продукція ВПК. Експорт цих та ряду інших товарів у 2004-му році становив 182 млрд. дол., при цьому найбільша питома вага належала продукції енергетичного сектору економіки, на що, як зазначалося раніше, істотно вплинула сприятлива кон’юнктура на нафту та природний газ, ціни на які невпинно зростали. Основними споживачами російського експорту є Німеччина, США, Італія, Білорусь та Китай.

Структура імпорту відображає в основному доволі високий споживчий попит на промислові та продовольчі товари, які не можуть бути вироблені достатньою мірою в національній економіці чи мають нижчі за вітчизняні споживчі властивості. До них належать: машини та обладнання, споживчі товари, ліки, м’ясо, зерно, цукор, металургійні напівфабрикати тощо. Російський імпорт у 2004-му році становив 94,8 млрд. дол., тобто був фактично у 2 рази меншим за експорт. Основними імпортерами російських товарів виступають Німеччина, Білорусь, Україна, США, Казахстан, Італія.

Упродовж останніх п’ятнадцяти років відбулися значні зміни в експортно-імпортних пріоритетах зовнішньої торгівлі РФ, а саме – зменшились обсяги взаємної торгівлі між Росією та країнами СНД, натомість зросла питома вага у зовнішній торгівлі країн ЄС (в експорті до Росії з 19,1% у 1996 р. до 33% у 2003-му році, в імпорті відповідно з 23,4% до 51,6%). Разом з тим, Росія має з розвинутими державами світу, включаючи Євросоюз, негативний торговий баланс (Див. табл. 7.6). В експорті ж з постіндустріальних країн переважає високооброблена продукція (машини, транспортне обладнання, хімічна продукція, медикаменти), в імпорті – паливо, а також, з незначною тенденцією до збільшення, хімічна продукція та медикаменти (Див. табл. 7.7).

Розвиток відносин з ЄС, хоча Росія і не ставить для себе за мету набуття членства у цій організації, визнається досить важливим як для РФ, так і для Євросоюзу. У 1997 році вступила в силу Угода про партнерство та співробітництво між РФ та ЄС, а вже у 1999-му році ЄС ухвалив колективну стратегію по відношенню до Росії. У тому ж році РФ затвердила «Стратегію розвитку відносин Російської Федерації з Європейським Союзом на середньотермінову перспективу, в якій виділено наступні пріоритетні галузі розвитку (Д.Гвозденко, 2004):

експорт палива, товарів ядерного циклу та інших видів енергоресурсів;

освоєння нафтових родовищ і створення енерготранспортних структур;

збільшення питомої ваги готових виробів, машин та обладнання в експорті Росії;

здійснення комерційних космічних запусків.

Передбачається також створення зони вільної торгівлі, подальший розвиток єврорегіонального співробітництва тощо.