Податковий менеджмент (2001)
Тема 3. Нарахування податків та облік податкових надходжень
Слід запам’ятати, на підставі яких документів проводяться записи в особових рахунках про нараховані та фактично сплачені платежі.
Записи про нарахування платежів в особових рахунках проводяться на підставі таких документів:
податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок про авансові платежі;
рішень начальника чи заступника начальника податкового органу за актами перевірок;
рішень Державного комітету по контролю за цінами;
постанов Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації та інших контролюючих органів, якщо це передбачено відповідними законодавчими актами.
Подані платниками документи реєструються в канцелярії, потім передаються до відділу обліку для проведення відповідних записів у картках особових рахунків.
Записи про суми фактичних надходжень до бюджету проводяться на підставі таких документів:
виписок з особових рахунків банків з додатками копій платіжних доручень на перерахування коштів з рахунку платника на рахунок бюджету;
талонів поштових переказів (при сплаті платежів через установи зв’язку).
Наступне питання, якому слід приділити увагу під час вивчення цієї теми, стосується недоїмки та порядку її стягнення. Недоїмка стягується з нарахуванням пені. Тож порядок стягнення передбачає визначення розміру пені й терміну її нарахування.
Усі податки та інші обов’язкові платежі в залежності від розміру пені можна умовно поділити на дві групи:
податки та збори, за якими розмір пені відповідними законодавчими актами не встановлений;
податки та збори, за якими розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами.
Для податків першої групи розмір пені розраховується виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла в період наявності недоїмки, шляхом ділення на кількість днів у звітному році. Отже, якщо ставку НБУ умовно позначити — Снбу, то одноденний розмір пені (Рn) можна вирахувати за формулою: Рn = Снбу 120/100 : 365.
Слід зазначити, що розрахункова кількість днів у році, яка застосовується для обчислення розміру пені, може змінюватися.
Показник 365 днів застосовується з березня 1999 року. До цього часу розрахункова кількість днів у році дорівнювала 360 дням.
Види податків, за якими розмір пені розраховується виходячи з 120% ставки НБУ:
ПДВ
Акцизний збір
Податок на прибуток
Плата за спецвикористання лісових ресурсів
Плата за спецвикористання прісних водних ресурсів
Рентна плата за нафту та природний газ
Податок з власників транспортних засобів
Збір за геологорозвідувальні роботи
Місцеві податки та збори.
Види податків, за якими розмір пені встановлений відповідними законодавчими актами:
Прибутковий податок з громадян — подвійна ставка НБУ
Плата за землю — 0,3% від суми недоїмки
Державне мито — 0,2% від суми недоїмки
Якщо термін нарахування пені відповідними законодавчими актами не встановлений, то пеня нараховується щомісяця станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним, тобто за всі дні звітного місяця. Пеня, термін нарахування якої визначено законодавством, нараховується за цей термін та стягується за підсумками місяця, в якому нарахована. Наприклад, за податком на прибуток або ПДВ у звітному місяці буде проведено стільки нарахувань, скільки разів надійшли кошти на погашення податкової заборгованості. Підсумок за місяць визначається як сума нарахувань за всі дні звітного місяця.
Слід звернути увагу, що пеня не нараховується на пеню та на адміністративні штрафи.
Далі розглянемо порядок стягнення недоїмки та пені.
Так, при надходженні сум на сплату податків і зборів недоїмка погашається за термінами її утворення. У разі непогашення заборгованості перед бюджетом суми недоїмки стягуються в безспірному порядку за розпорядженнями відповідно до рішення органів державної податкової служби за весь час ухиляння, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Заходами безспірного стягнення недоїмки є:
списання в дохід бюджету сум, які є на поточному рахунку недоїмника в установі банку та на окремих рахунках і акредитивах, відкритих за рахунок недоїмника;
звернення стягнення на суми, що належить одержати недоїмникові від його дебіторів;
звернення стягнення на суми, які виділяються підприємствам у порядку бюджетного фінансування та на інші суми, що підлягають виплаті недоїмникові з бюджету.
При відсутності коштів стягнення недоїмки за платежами може бути звернено на майно підприємств.
Так, з 1998 року згідно з Указом Президента України «Про підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетом та цільовими фондами» від 4 березня 1998 року за № 167 встановлено податкову заставу як засіб забезпечення погашення платником податкової заборгованості. Такою заставою є все майно та майнові права платника податку незалежно від суми боргу. Платник, майно якого перебуває в податковій заставі, має право користуватися ним на свій розсуд, але відчуження такого майна може бути проведено лише за письмової згоди податкових органів, крім товарів в обороті, що реалізуються за цінами, не нижчими від звичайних.
Податкова застава припиняється з погашенням або списанням податкової заборгованості.
Суми пені, нараховані у звітному місяці, підлягають щомісячному стягненню з основного рахунка платника у безспірному порядку за інкасовим дорученням, відповідно до рішення податкового органу. У зв’язку з цим державні податкові органи зобов’язані не пізніше шостого робочого дня після одержання виписки банку за останній день звітного місяця подати до установи банку інкасове доручення на стягнення у безспірному порядку нарахованої суми пені. У разі недостатності коштів на основному рахунку для погашення пені платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів перерахувати залишки коштів з інших рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості.
У продовження цієї теми слід розглянути також такі шляхи ліквідації податкової заборгованості, як розстрочка, відстрочка, списання та реструктуризація. Необхідно з’ясувати суть цих понять та проаналізувати чинне законодавство з цих питань. Базовим нормативним документом для вивчення цієї теми є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року за № 8—93 «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів».