Бухгалтерський облік у банках України (2001)
4.2. Здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП) НБУ
Національний банк України відповідно до умов договорів надає банкам—учасникам СЕП необхідні програмно-технічні комплекси СЕП; програмні засоби електронного зв’язку; апаратно-програмні засоби захисту інформації.
Усі учасники СЕП мають бути включені до довідника банків—учасників СЕП. Необхідною умовою цього є організаційна, функціональна та технологічна готовність банку до роботи в СЕП, зокрема: включення банку до довідника банківських установ України; укладення з Національним банком угод на інформаційно-розрахункове обслуговування в СЕП НБУ та про використання криптографічних засобів захисту інформації в інформаційно-обчислювальній мережі НБУ.
Для включення до довідника банків—учасників СЕП банк подає клопотання до територіального управління НБУ за своїм місцезнаходженням. За умови організаційної, функціональної та технологічної готовності банку до роботи в СЕП територіальне управління НБУ надсилає до ЦРП повідомлення про потребу включення цього банку (філії) до довідника банків—учасників СЕП.
Операції зарахування (списання) коштів на кореспондентський рахунок банку (філії) — учасника СЕП проводять тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунка.
Початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунка (за винятком випадків, що їх визначено НБУ окремо).
Опрацювання розрахункових документів в електронному вигляді та службових повідомлень СЕП проводиться в порядку черговості їх надходження до системи. Прийняті СЕП розрахункові документи не можуть бути відкликані.
Результати розрахунків за відісланими та отриманими розрахунковими документами в електронному вигляді відображаються на технічних рахунках банків (філій) у СЕП. Інформація про стан цих рахунків надається учасникам розрахунків протягом робочого дня з періодичністю, що визначається технологією міжбанківських розрахунків у СЕП.
У СЕП запроваджено сім моделей обслуговування банків (філій) за консолідованим кореспондентським рахунком та інформаційну модель (модель «0»), які враховують специфіку роботи та потреби банку.
Модель 1. Консолідований кореспондентський рахунок обласної дирекції з відкриттям технічних рахунків філіям.
Модель 3. Консолідований кореспондентський рахунок банку без відкриття технічних рахунків філіям.
Модель 4. Консолідований кореспондентський рахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям.
Модель 5. Консолідований кореспондентський рахунок банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям.
Модель 6. Консолідований кореспондентський рахунок банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям та їх філіям.
Модель 7. Консолідований кореспондентський рахунок банку з відкриттям технічних рахунків філіям.
Інформаційна модель (модель 0). Обслуговування у СЕП за цією моделлю виконується без злиття кореспондентських рахунків філій банку. Інформація про роботу філій у СЕП в межах територіального управління НБУ надається банку додатково.
Для переходу банку на роботу в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком необхідно одержати дозвіл НБУ. Утім, для запровадження першої моделі дозвіл надає територіальне управління Національного банку.
Функціонування СЕП забезпечується взаємодією учасників міжбанківських розрахунків, розрахункових палат (РП) та Центральної розрахункової палати (ЦРП).
Механізм розрахунків відображено на рис. 4.1.
Учасниками системи міжбанківських розрахунків можуть бути:
а) на рівні РП — територіальні управління Національного банку та інші банки;
б) на рівні ЦРП — РП, управління Національного банку по м. Києву і Київській області; операційне управління і головне управління НБУ; банки та їхні філії.
Програмно-технологічна структура СЕП включає: програмно-технологічні комплекси СЕП; електронну пошту Національного банку; засоби захисту інформації.
На рівні банків — учасників СЕП комплекс АРМ—НБУ забезпечує обмін електронними розрахунковими документами, іншою інформацією між САБ (система автоматизації банку) та РП і її захист.
Рівень РП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-2, який виконує обмін електронними розрахунковими документами між РП і банками — учасниками СЕП, забезпечує ведення технічних рахунків банку і передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до САБ територіального управління НБУ, а також обмін з ЦРП контрольною інформацією.
Рівень ЦРП обслуговується АРМ-1, АРМ ІПС (інформаційно-пошукова система НБУ), які забезпечують перевірку правильності та узгодженості функціонування РП. Звітна інформація надається територіальному управлінню НБУ.
Кожен програмно-технічний комплекс (АРМ—НБУ, АРМ-2, АРМ-1) забезпечує захист системи від несанкціонованого втручання.
У СЕП здійснюється приймання, передача електронних розрахункових документів, підтвердження про їх отримання (квитування), ведення технічних рахунків учасників СЕП та надання інформації про стан міжбанківських розрахунків.
Обробка електронних розрахункових документів відбувається в порядку черговості надходження до системи. Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в СЕП є САБ.
На початку робочого дня РП отримують від відповідних територіальних управлінь Національного банку інформацію про стан рахунків і надають цю інформацію власникам рахунків (банкам).
Відправлені та отримані електронні розрахункові документи відображуються на технічних рахунках банків у РП. Інформація про стан цих рахунків надається учасникам розрахунків протягом дня з періодичністю, що визначається діючою технологією СЕП.
Початкові платежі від банків приймаються лише в межах поточної суми на технічному рахунку.
Наприкінці дня результати розрахунків за поточний робочий день відображуються на коррахунках банку в територіальних управліннях НБУ.
Банк-одержувач електронні розрахункові документи для кожного клієнта формує у вигляді паперового документа «Реєстр електронних розрахункових документів».
Реєстр замінює паперові документи, що підтверджують зарахування коштів на рахунок клієнта, і видається як додаток до виписки, тому він завіряється підписом уповноваженої особи та штампом банку.
Центральна та регіональні розрахункові палати функціонують на базі чинної системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ.
У процесі здійснення міжбанківських розрахунків застосовуються рахунки, передбачені в плані рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України:
1410 «Овердрафт за рахунками комерційних банків» у розрізі аналітичних рахунків;
1410.1 «Овердрафт за кореспондентським рахунком банку»;
1410.2 «Овердрафт за транзитним рахунком для сум, які не були підтверджені банком-одержувачем»;
2631 «Транзитний рахунок для сум, які не були підтверджені одержувачем коштів — установою Національного банку України»;
2632 «Транзитний рахунок регіону для непідтверджених сум»;
2800 «Рахунки територіальних управлінь Національного банку України для внутрішньобанківських розрахунків»;
3200 «Кореспондентські рахунки банків-резидентів»;
3206 «Транзитний рахунок для сум, які не були підтверджені банком — одержувачем коштів»;
4631 «Транзитний рахунок для сум, які не були підтверджені одержувачем коштів — установою Національного банку України»;
4632 «Транзитний рахунок регіону для непідтверджених сум»;
4633 «Внутрішній транзитний рахунок АРМ-2 СЕП»;
4800 «Рахунки територіальних управлінь Національного банку України для внутрішньобанківських розрахунків»;
8040 «Технічні рахунки установ Національного банку України в Розрахунковій палаті (активно-пасивний)»;
8041 «Технічний рахунок АРМ-2 (активно-пасивний)».
Треба усвідомити, що міжбанківські розрахунки проводяться через кореспондентські рахунки банків, які відкрито у відповідному територіальному управлінні НБУ.
Розглянемо схему можливих бухгалтерських проведень для розрахунків у межах регіону. Так, наприклад, до банку надійшло платіжне доручення клієнта щодо переказу коштів за матеріальні цінності на поточний рахунок постачальника, відкритий в іншому банку. Зазначимо, що платник і отримувач перебувають в одному регіоні.
У банку-платнику виконується бухгалтерське проведення:
Дебет — рахунок клієнта (2600).
Кредит — кореспондентський рахунок банку (1200).
У територіальному управлінні Національного банку проводиться операція списання коштів з кореспондентського рахунка банку-платника.
Перш ніж переказану суму, списану з кореспондентського рахунка банку-платника, буде зараховано на поточний рахунок одержувача в банку-одержувачі, у розрахункових палатах (регіону платника і регіону одержувача) відбудеться складна обробка документів за внутрішньою схемою бухгалтерського обліку міжбанківських розрахунків СЕП, що її побудовано з використанням внутрішніх технологічних рахунків.
Записи на рахунках бухгалтерського обліку в системі міжбанківських розрахунків проводяться відповідно до пакета розрахункових документів у СЕП (сукупності розрахункових документів, як дебетових, так і кредитових).
Файл А — пакет початкових розрахункових документів, який сформовано засобами САБ і надіслано до АРМ-2 для дальшого опрацювання.
Файл Т — квитанція на файл А.
Файл В — пакет розрахункових документів, який сформовано засобами САБ і надіслано до АРМ-2 для дальшого опрацювання (пакет початкових документів).
Файл S — квитанція на файл В.
Файл С — пакет розрахункових документів, який призначено для обміну між двома АРМ-2 СЕП.
Файл R — квитанція на файл С.
Усі квитанції містять результати перевірки і свідчать про те, чи відповідний пакет прийнято до обробки чи ні.
Для контролю за станом розрахунків на всіх стадіях проходження розрахункових документів у електронному вигляді через СЕП контрольна та технологічна інформація відображається в таких файлах:
файл L — інформація від САБ територіального управління Національного банку про стан кореспондентських рахунків банківських установ — учасників СЕП;
файл K: інформація від АРМ-2 СЕП про динамічний стан технічного рахунка банку—учасника СЕП;
файл V: інформація від АРМ-2 СЕП про стан технічного рахунка банку—учасника СЕП на кінець банківського дня;
файл Z: протокольний звіт банку—учасника СЕП за підсумками банківського дня;
файл Q: пакети запитів від ІПС та відповідей на них;
файл U: зміни до довідника банків—учасників СЕП.
На початку банківського дня РП отримують від САБ територіальних управлінь Національного банку файл L.
На АРМ-2 інформація про стан технічних рахунків файлом K надсилається власникам цих рахунків.
АРМ-2 працює в циклічному режимі за двома напрямами:
1) приймання інформації від учасників розрахунків;
2) передавання інформації учасникам розрахунків.
Під час режиму передавання розрахункові документи, прийняті АРМ, групуються за адресами та надсилаються одержувачам:
файл В — банківським установам, що обслуговуються цим АРМ-2;
файл С — банківським установам, що обслуговуються іншим АРМ-2.
У кінці кожного сеансу банківським установам — учасникам сеансу від АРМ-2 — надсилається підсумкова інформація за результатами приймання та поточне значення їх технічних рахунків (файл K).
У кінці банківського дня АРМ-2 надає банкам інформацію про стан їх технічних рахунків на початок та кінець банківського дня, а також перелік усіх розрахункових документів у електронному вигляді, що опрацьовано протягом цього дня (файл V).
По завершенні цієї процедури АРМ-2 передає до територіального управління Національного банку інформацію про розрахунки, здійснені через СЕП, для відображення їх на кореспондентських рахунках банків—учасників СЕП.
Суми розрахункових документів у електронному вигляді, що надійшли через СЕП на адресу банка-одержувача, але не були ним отримані до закінчення банківського дня, відображаються на його транзитному рахунку в САБ територіального управління Національного банку.
Внутрішню схему бухгалтерського обліку міжбанківських розрахунків СЕП побудовано з використанням внутрішніх технологічних рахунків (табл. 4.1).
Розглянемо конкретні бухгалтерські проведення, що здійснюються територіальним управлінням Національного банку за міжбанківськими розрахунками.
Усе це свідчить про складність технологічної обробки документів у системі СЕП. Тому так важливо за організації взаємодії банків і територіальних управлінь Національного банку дотримуватись усіх вимог щодо обслуговування кореспондентського рахунка, визначених угодою, підписаною між ними. Не менш важливим є дотримання банками положень нормативних документів НБУ під час виконання всіх операцій.