Бухгалтерський облік у банках України (2001)

Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з платників, рахунки яким відкрито в органах державного казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та цим органом державного казначейства, в іншому разі — повертаються без виконання.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках та на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги за формою, поданою в додатку 23.

Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.

Реквізит «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач заповнює залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів. У разі заповнення цього реквізиту з порушенням вимог, що визначені «Інструкцією», банк повертає платіжну вимогу без виконання.

У разі примусового списання (стягнення) коштів на підставі виконавчого документа його назву, номер і дату зазначають у реквізиті «Призначення платежу». (Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, не подається.)

Якщо примусове списання (стягнення) коштів здійснюється згідно зі статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України, то реквізит «Призначення платежу» має містити назву, номер, дату листа-відповіді платника про визнання претензії та суму визнаної претензії.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку разом з оригіналом листа-відповіді платника про визнання претензії (який оформляється згідно з вимогами законодавчих актів), а якщо в цьому листі не зазначено суму визнаної претензії, то додається також копія претензії.

Якщо законами передбачене примусове списання (стягнення) коштів на підставі рішення податкового органу, то в реквізиті «Призначення платежу» стягувач зазначає назву, номер, дату цього рішення, а також назву закону та статтю, на підставі якої здійснюється примусове списання (стягнення).

Рішення, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, у банк не подається.

Сума платіжної вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає її до виконання, якщо вона перевищує суму, котра підлягає сплаті відповідно до наданого разом з нею листа-відповіді про визнання претензії, на підставі якого її оформлено.

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із реєстром за формою додатка 23А.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом десяти календарних днів з дня їх складання; банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Якщо стягувача і платника обслуговують різні банки, то банк стягувача надсилає платіжну вимогу (не менше ніж два примірники, один з яких перший) та супровідні документи в банк платника. Стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру. Перший примірник реєстру залишається в банку стягувача.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника та виконуються банком частково в межах наявного залишку коштів платника, а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними документами.

У разі надходження до банку платника платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів з рахунка платника банк повідомляє платника не пізніше наступного робочого дня в порядку, передбаченому договором на його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідальний виконавець банку платника на зворотному боці супровідних документів, які повертаються, обов’язково зазначає суму (цифрами та словами), яку списано з рахунка платника, та дату списання, засвідчує її підписом та відбитком штампу банку.

Часткову оплату розрахункового документа банк оформляє меморіальним ордером, який засвідчується підписом відповідального виконавця, працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампу банку. У реквізиті «Призначення платежу» меморіального ордера банк зазначає номер і дату платіжної вимоги, яка частково сплачується, та повторює текст, наведений у реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець обводить у платіжній вимозі реквізит «Сума» та на звороті всіх наданих банку примірників цього документа зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що залишилася до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.

Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків фізичних осіб банки приймають до виконання тільки в межах наявних на цих рахунках коштів.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків банків здійснюється з урахуванням вимог «Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні» (затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.99 за № 621 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2000 за № 53/4274).

Платіжні вимоги та супровідні документи на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків банку стягувач подає банку, що його обслуговує. Банк стягувача надсилає отримані документи до банку, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи).

У реквізиті платіжної вимоги «Платник» мають бути зазначені реквізити банку — юридичної особи.

Якщо стягувач є одночасно клієнтом банку, з кореспондентського рахунка якого він примусово списує (стягує) кошти, то стягувач може надіслати розрахункові та супровідні документи безпосередньо до банку, в якому відкрито кореспондентський рахунок цього банку-платника (юридичної особи).

У платіжній вимозі, яка оформляється з метою примусового списання (стягнення) коштів з банку, у відповідних реквізитах зазначається:

платник — назва банку, де відкрито кореспондентський рахунок банку-платника (юридичної особи);

рахунок платника — кореспондентський рахунок банку-платника, з якого здійснюватиметься списання коштів.

Якщо банк здійснює примусове списання (стягнення) коштів з іншого банку на підставі визнаної претензії, то в реквізитах указується назва стягувача (юридичної особи) та назва банку, в якому відкрито кореспондентський рахунок стягувача (юридичної особи), а також кореспондентський рахунок стягувача, на який буде проводитися зарахування коштів.

Якщо кореспондентський рахунок банку-платника обслуговує територіальне управління Національного банку, то реквізити платіжної вимоги, а саме: «Кредит рах. №», «Банк стягувача» і «Код банку» банк-стягувач заповнює з урахуванням вимог технології роботи системи електронних платежів Національного банку.