Система національних рахунків (2001)

Робота з удосконалення СНР не припинялася. Так, 1964 року члени групи експертів ООН обговорили проект доповіді з цього питання Р. Стоуна та співдоповідей, підготовлених ООН і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Статистичної комісії за участю робочих груп, сформованих при регіональних комісіях ООН з представників національних статистичних органів, а також із залученням Міжнародної асоціації з вивчення національного доходу і національного багатства. 1966 року з урахуванням цих дискусій було підготовлено другий, а згодом і третій документ щодо перегляду стандарту СНР 1953 р. в 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР.

СНР-68 значно відрізняється від СНР-53.

Рахунок виробництва поділено на рахунки витрат-випуску. Розукрупнено показники чистого кредитування і чистого запозичення за рахунок виокремлювання показників фінансових потоків окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремлено від рахунків операцій з капіталом. Баланси активів і пасивів розроблено для окремих секторів і всієї економіки в цілому. У СНР-68 було запроваджено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління, некомерційних організацій і для трансфертів, а також передбачалося включення даних щодо товарів і послуг в постійних цінах.

Принципова структура СНР-68 має такий вигляд.

І. Зведені рахунки:

Валовий внутрішній продукт і використання його.

Наявний національний дохід і розподіл його.

Фінансування капітальних витрат.

Зовнішні операції.

ІІ. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення:

Види товарної продукції (товарів і послуг, які реалі- зуються).

Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються).

Галузі виробництва країни.

Послуги державних установ.

Послуги приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

ІІІ. Рахунки доходів і видатків на фінансування капітальних затрат:

Нефінансові корпоративні аналогічні підприємства.

Фінансові установи.

Державні установи.

Приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Домашні господарства (з урахуванням приватних нефінансових некорпорованих підприємств).

Отже, всі рахунки розподілено на три основні класи (І, ІІ, ІІІ). Розглянемо детально рахунки І класу (зведені рахунки):

У лівій частині відображено основні елементи вартості валового внутрішнього продукту, а в правій — показники його використання.

Усі позиції з лівої частини (ресурсів), за винятком споживання основного капіталу, переносяться в частину використання рахунка 2 «Наявний національних дохід і його розподіл».

Загальна величина заробітної плати в рахунку 2 відрізняється від заробітної плати в рахунку 1 на величину оплати праці, одержаної працівниками за кордоном (наприклад заробітна плата сезонних працівників за кордоном):

Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він розподіляється на кінцеве споживання та нагромадження основного капіталу. Останнє є джерелом фінансування капітальних витрат. Тому величина нагромадження переноситься на кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат:

Цей рахунок призначено для характеристики процесу реального нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюваних і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансування придбання цих активів.

У верхній частині рахунка розміщуються джерела фінансування витрат на забезпечення приросту запасів матеріальних оборотних коштів, придбавання основного капіталу, на будівництво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над суму реального нагромадження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунка 3 «Перевищення суми придбаних фінансових активів над суму взятих зобов’язань», одержану сальдовим методом. Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позички, приріст наявних коштів у банку та ін.) за мінусом вартості взятих зобов’язань (за одержаними позичками, кредитами тощо).

У нижній частині рахунка зазначають придбавання фінансових активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов’язання (у правій частині).

Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кордоном та ін.

Цей рахунок передбачає, крім виділення експорту та імпорту товарів і послуг, ще й розподіл факторних доходів, які надходять з-за кордону чи вибувають з даної країни, на заробітну плату найманих працівників (громадян даної країни за кордоном та іноземців у цій країні), з одного боку, і на дохід від власності та підприємництва (власності громадян цієї країни в зарубіжних країнах та власності іноземців у цій країні) — з другого.

У верхній частині рахунка реєструються поточні операції, у нижній — операції з капіталом.

На дебеті поточного субрахунка фіксуються надходження коштів з-за кордону — у вигляді експортної виручки, факторних доходів з інших країн, інших надходжень поточних трансфертів. На кредиті поточного субрахунка відображаються потоки коштів за кордон у вигляді платежів за імпортну продукцію та послуги, переказів, доходів за вартістю факторів, інших поточних трансфертів за кордон. Різниця між поточними надходженнями та використанням їх становить активне сальдо на поточному рахунку. Якщо різниця від’ємна, то платіжний баланс сформувався з пасивним, тобто мінусовим сальдо.

Активне сальдо за поточними платіжними операціями, капітальні трансферти з інших країн, позичені кошти (від приватних і державних банків зарубіжних країн) у сукупності є джерелом оплати купівель нематеріальних активів (крім фінансових) і придбавання фінансових активів.

Рахунки ІІ класу призначено для характеристики ресурсів та використання окремих груп товарів, для реєстрації обсягу продукції окремих галузей економіки і структури їх витрат. Як приклад рахунків цього класу розглянемо таку схему:

У лівій частині рахунка відображаються всі ресурси товару А. Вони складаються з виробництва та імпорту. Як бачимо, у наведеному рахунку виробництво розподіляється на кілька категорій.

У правій частині рахунка показують використання товару А для кінцевого й проміжного споживання в різних секторах економіки з урахуванням органів загального управління та приватних некомерційних організацій, а також для прирощування запасів, експорту та ін.

Прикладом рахунків ІІІ класу може бути такий:

Цей рахунок характеризує поточні доходи і витрати населення. Різниця між ними відображається у статті «заощадження».

26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначалися для подання деталізованих статистичних рядів, які було неможливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ця система може бути реальною основою для об’єктивного оцінювання планів економічного розвитку.

Варто зауважити, що СНР-68 не є міжнародною нормою: її призначено лише для показу того, як класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або іншої країни.

Одним з варіантів модифікованої СНР-68 стала Європейська система інтегрованих економічних рахунків (ЄСР), підготовлена Євростатом. Вона відрізняється від СНР тим, що має додаткову інформацію щодо виробництва і фінансів, докладні дані про розподіл і перерозподіл доходів.