Система національних рахунків (2001)

Як ми вже з’ясували, основні категорії СНР уможливлюють відповідь на запитання — хто, що, які запаси, для чого?

Першою базисної категорією СНР є інституційна одиниця, яка відповідає на запитання «хто?» Це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Вони можуть займатися всією сукупністю операцій, приймати рішення щодо всіх аспектів економічного життя.

Наступна категорія — інституційні сектори. Вони об’єднують групи інституційних одиниць залежно від їхніх головних функцій, поведінки та цілей. У СНР використовується така класифікація інституційних секторів:

нефінансові корпорації: інституційні одиниці, які здійснюють, головно, виробництво товарів і послуг нефінансового характеру для ринку ;

фінансові корпорації: інституційні одиниці, які здійснюють фінансове підприємництво або допоміжну фінансову діяльність;

органи державного управління: інституційні одиниці, які, крім виконання політичних функцій і державного регулювання економіки, виробляють головним чином неринкові послуги (іноді й товари) для індивідуального або колективного споживання і перерозподіляють доходи та багатство;

домашні господарства: всі репрезентовані в економіці фізичні особи, причому інституційна одиниця в секторі домашніх господарств складається з однієї особи або групи осіб. Головні функції домашніх господарств: пропонування робочої сили, кінцеве виробництво, а також виробництво товарів на ринок і нефінансових (іноді також і фінансових) послуг;

некомерційні підприємства, що обслуговують домашні господарства (НКПОДГ): юридичні особи, які здійснюють, головно, виробництво неринкових послуг для домашніх господарств; ресурсами цих закладів є добровільні внески домашніх господарств.

Важливою категорією СНР є так звані резиденти. Наявність такої категорії уможливлює розмежування між економікою конкретної країни та іншими країнами світу.

Резидентом країни вважається інституційна одиниця тоді, коли її економічні інтереси зосереджено на економічній території цієї країни, тобто, коли вона протягом тривалого часу (один рік або й більше) здійснює економічну діяльність на цій території. Нерезиденти — це інституційні одиниці, які є резидентами в економіці інших країн.

Отже, у структурі обліку Системи інші країни світу відіграють роль, аналогічну ролі інституційного сектору, хоча нерезиденти включаються в облік лише остільки, оскільки вони здійснюють операції з інституційними одиницями-резидентами. Кодування нерезидентів наводиться в кінці кожного сектору.

Операція — ключова категорія в СНР. Операціями називають більшість економічних дій, які здійснюються за погодженням між інституційними одиницями. Вони являють собою або обмін економічних вартостей, або добровільну передачу (трансферт) певної кількості економічних вартостей без відповідного еквівалентного трансферта від однієї одиниці до другої. Деякі економічні дії, які проводяться тільки однією економічною одиницею, в Системі також розглядаються як операції (приріст основного капіталу для власного споживання).

Однак не всі економічні потоки є операціями. Наприклад, певні дії, що здійснюються в односторонньому порядку однією інституційною одиницею, впливають на інші інституційні одиниці, хоч і не були попередньо узгоджені з ними. Так, вартість економічних активів та зобов’язань може змінюватись протягом часу їх зберігання внаслідок зміни цін. Подібні явища, котрі не є операціями, Система визначає як інші економічні потоки.

Більшість операцій у сучасних ринкових економіках є грошовими і відбувається між різними інституційними одиницями. Вони становлять головну підставу для оцінки потоків в національних рахунках. Відносне значення негрошових операцій залежить від типу економіки і цілей облікової системи. Як правило, це значення є більшим у менш розвинених країнах, хоч і в розвинених, кількість негрошових операцій зовсім не є такою незначною, щоб їх можна було проминути в обліку.

Основна класифікація операцій і інших потоків Системи призначена для систематичного використання в рахунках і таблицях центральної структури і перехресно кореспондується з інституційними секторами, галузями і продуктами, а також категоріями за цільовим призначенням. Усі економічні операції поділяються в СНР на 4 групи.

1. Операції з товарами і послугами характеризують походження (внутрішня продукція чи імпорт) і використання (проміжне споживання, кінцеве споживання, капіталоутворення чи експорт) товарів та послуг. Термін «продукти» використовується як синонім «товарів» і «послуг».

2. Операції з розподілу складаються з операцій, за допомогою яких додана вартість, створена в процесі виробництва, розподіляється між робочою силою, капіталом та урядом, а також операцій, пов’язаних із перерозподілом доходів і багатства (податки з доходів і майна та інші трансферти). Система розмежовує поточні та капітальні трансферти. Останні призначено для перерозподілу нагромаджень або багатства, а не доходу.

3. Операції з фінансовими інструментами (фінансові операції) стосуються чистого придбання фінансових активів або чистого сальдо взятих зобов’язань за кожним видом фінансових інструментів.

4. Інші операції (проведення) охоплюють інші економічні потоки, які не були враховані до цього і не змінювали кількості або вартості активів і зобов’язань (споживання основного капіталу, відкриття або вичерпання родовищ корисних копалин, передача інших природних активів для здійснення економічної діяльності, стихійне лихо, війна та ін.).

Активи та пасиви в СНР фіксуються на певний час щодо кожної одиниці, сектору або економіки в цілому.

У СНР активи обмежено тільки тими, на які законом установлено право власності та від яких їхні власники можуть мати економічну користь, зберігаючи їх або використовуючи в економічній діяльності. Тому людський капітал, культура як така та природні ресурси, які не можуть дати економічної користі їхнім власникам, а також більшість споживчих товарів довгострокового використання перебувають поза сферою активів.

Класифікація активів передбачає на першому рівні виокремлювання фінансових і нефінансових активів.

Фінансові активи є безпосередньо засобами збереження, хоча вони можуть виконувати також інші функції. Більшість нефінансових активів звичайно служать двом цілям: використання в економічній діяльності і збереження.

Виробничі одиниці — це інституційні одиниці, такі, наприклад, як корпорації, котрі можуть виробляти різні види товарів та послуг. Оскільки не завжди можна виокремити в складі одиниць, що здійснюють багато видів діяльності, спеціалізовані виробничі одиниці, то СНР для докладного вивчення виробництва користується поняттям закладу, тобто одиниці, яка, крім основної діяльності, може охоплювати й другорядні її види і яку розміщено в одному місці чи в розташованих поряд місцях. СНР розмежовує заклади, що виробляють ринкові товари, і такі, що їх не виробляють.

Заклади, що проводять однакову основну діяльність, згруповано в галузі відповідно до Міжнародної стандартної галузевої класифікації всіх видів економічної діяльності (МСГК, 3-й переглянутий варіант).

Ринкові заклади виробляють в основному товари і послуги для продажу за цінами, які є економічно значущими. Неринкові заклади постачають більшість товарів і послуг, які вони виробляють, безкоштовно або за цінами, що не є економічно значущими.

Усі заклади (ринкові чи ні), які входять до складу інституційної одиниці, уважають такими, що належать цій і тільки цій одиниці.

Продукти — це товари та послуги, які є результатом виробництва. Вони обмінюються і використовуються з різною метою: як ресурси, що потрібні для виробництва інших товарів та послуг, як об’єкти кінцевого споживання або для інвестицій.

Для докладного вивчення операцій з товарами та послугами в Системі використовується Класифікація основних продуктів (КОП).