Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2001)

Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У бюджетних установах, як і в госпрозрахункових підприємствах та організаціях, праця виступає як цілеспрямована діяльність людей і є основним джерелом задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. На відміну від працівників матеріального виробництва, діяльність яких спрямована на перетворення речовини природи, а процес праці являє собою обмін між природою і людиною, праця працівників бюджетних установ має свій предмет впливу. Він спрямований або на людину, або на суспільство в цілому. Так, праця лікаря і вчителя спрямована безпосередньо на людину, а праця державного службовця — на суспільство в цілому. В процесі праці працівників бюджетних установ надаються різні нематеріальні блага для задоволення потреб членів суспільства. Контроль за мірою праці і мірою споживання здійснюється за допомогою заробітної плати.

Видатки на заробітну плату мають найбільшу питому вагу в кошторисах бюджетних установ і сягають 70—80% від загальних видатків за кошторисом. Але заробітна плата працівників невиробничої сфери є однією з найнижчих серед галузей народного господарства.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» від 17.02.2000 передбачено, що видатки на заробітну плату працівників бюджетних установ є захищеної статтею бюджету. Планується погашення заборгованості з оплати праці за минулі роки в повному обсязі.

Намічені та здійснювані Урядом заходи зумовлюють необхідність підвищення ефективності використання коштів на оплату праці. Ось чому правильна організація обліку заробітної плати має державне значення. Бухгалтерський облік має забезпечувати:

контроль за дотриманням штатного розкладу і фонду заробітної плати;

контроль за раціональним використанням робочого часу;

своєчасне і достовірне нарахування заробітної плати і допомоги за тимчасовою непрацездатністю;

контроль за використанням виділених на заробітну плату коштів загального і спеціального фондів;

забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.