Інформаційне забезпечення менеджменту (2002)

Як уже зазначалося, регламентуюча інформація, зафіксована в спеціальнім масиві REGLAMI, є своєрідним механізмом — диспетчером при виборі і надсиланні об’єктивно необхідної інформації менеджерам і фахівцям різних рівнів. Тобто за допомогою регламентуючої інформації здійснюється всебічне оперативне інформування користувачів необхідною інформацією. Тому створення (відповідно до цього) раціональної технології, при якій необхідна інформація доставлялася б користувачам у ритмі виробництва, має велике значення.

Технологія, що застосовується при інформуванні менеджерів і фахівців різних рівнів у ритмі виробництва, включає три режими:

автоматичний;

автоматизований;

консультацій.

При цьому мається на увазі, що оперативне збирання первинної інформації на місцях її масового виникнення здійснюється за допомогою ПЕОМ, що використовуються як АРМ користувачів і які об’єднані локальною мережею з центральною ЕОМ.

Розглянемо коротко суть цих режимів інформування менеджерів і фахівців різних рівнів.

Автоматичний режим інформування. При цьому режимі об’єктивна інформація автоматично надходить на екран ПЕОМ того чи того менеджера згідно з ознакою критерії втручання. Тому цей режим технології базується на таких передумовах. У спеціальному масиві регламентуючої інформації REGLAMI, який виконує роль диспетчера, тобто направляє користувачам вихідні форми з результатною інформацією, є показник критерії втручання. Цей показник виражає в % відношенні величину можливого відхилення фактичних показників від планових, договірних, нормативних тощо і встановлюється за тим чи іншим об’єктом інформації для кожного менеджера з урахуванням його рангу і міри відповідальності. В залежності від величини можливого відхилення він і визначає вихід на той код ПЕОМ, що закріплена за тим чи іншим користувачем і який несе відповідальність у рамках зазначеної величини відхилень.

Процес інформування відбувається так. Як тільки величина (%) дійсного відхилення по даному об’єкту інформації збігається з величиною можливого відхилення (ознака критерії втручання), що є компетенцією того чи того менеджера, то вихідні дані з результатною інформацією цього об’єкта передаються на екран ПЕОМ менеджера того рівня, до повноважень якого входить вироблення і прийняття управлінських рішень у рамках цих відхилень.

Розглянемо процес автоматичного інформування на прикладі оперативного контролю за ходом виробництва при виконанні планових завдань зі складання готових виробів.

У процесі виробництва оператор (майстер, бригадир та ін.) задає на ПЕОМ необхідний об’єкт інформації, після чого на екрані з’являється взята з бібліотеки описаних форм документів BIBFORV вихідна форма за повною (саме за повною) структурою, номер якої (можливо, з короткою структурою) зазначено в графі номер форми масиву REGLAMI. В даному випадку вихідна форма має назву «Відомість про виконання плану випуску готових виробів збиральним цехом за таке-то число» (див. п. 6.1). В цій формі по кожному рядку (коду чи назві готового виробу, графа 1) визначається величина дійсного відхилення (%, графа 5) фактичного показника (графа 3) від планового (графа 2). Ця величина потім порівнюється з величинами можливого відхилення, зазначеними в графі даного об’єкта інформації масиву REGLAMI. Коли величини дійсного і можливого відхилення збігаються, це є ознакою того, що вихідна форма з результатною інформацією буде надіслана на екран ПЕОМ менеджера того рангу, якому повноваження дозволяють приймати управлінське рішення в даному випадку за даним об’єктом інформації.

У тому разі, коли користувачеві потрібно видати на екран його ПЕОМ вихідну форму не з повною, а з короткою структурою, здійснюється процедура переформування («редагування») першої форми на другу: рядки, в яких відсутні відхилення (графи 4 і 5), із форми з повною структурою виключаються (ця інформація користувачеві просто не потрібна — вона не буде використовуватися при виробленні та прийнятті рішень); виключаються також графи з плановими (графа 2) і фактичними (графа 3) показниками. В результаті програмного редагування вихідної форми з повною структурою, форма з короткою структурою стає справді короткою за обсягами інформації (менше рядків і граф) і зручною для використання.

Автоматизований режим інформування. Цей режим технології базується на таких передумовах. У спеціальному масиві регламентуючої інформації REGLAMI замість ознаки критерії втручання використовується ознака в який строк, що характеризує графік інформування того чи того менеджера чи фахівця з того чи іншого об’єкта інформації.

У згаданому графіку, який узгоджується з кожним менеджером по кожному об’єкту інформації, зазначаються інтервали часу чи конкретні години, в які відповідна інформація передаватиметься на екран ПЕОМ конкретного користувача. Про такий графік необхідно, як правило, нагадувати (через ПЕОМ) менеджерам і фахівцям для того, щоб вони у зазначені години були на своїх робочих місцях, тобто біля екранів ПЕОМ. На практиці, в умовах ручного збирання й обробки інформації, таким самим способом установлювалися години диспетчерських нарад або так званих «п’ятихвилинок». Коли буде прийнятий порядок автоматизованого надходження інформації менеджерам і фахівцям за графіком, то про це робиться відповідна позначка в графі «в який строк» таблиці регламентуючої інформації навпроти тих керівників і в зоні тих об’єктів інформації, яких це стосується.

Відповідно до зазначених строків і відбувається автоматизоване інформування менеджерів або фахівців по тому чи іншому об’єкту про що нагадує ПЕОМ даного користувача.

Суть автоматизованого інформування полягає в тому, що оператор щодня формує меню-підказку, в якій зазначається код ПЕОМ (кому), дата і час (коли), об’єкт інформації (про що), а інколи й ідентифікатори масивів, у яких містяться необхідні для інформування дані. В зазначений час установленим порядком формується вихідна форма з результатною інформацією, яка і надсилається користувачеві на екран його ПЕОМ або на інший носій — це зазначено в графі вид носія — спеціального масиву REGLAMI.

Режим консультацій пов’язаний з діалоговим режимом і залежить від ряду факторів, у тому числі і від дій користувача.

Менеджерам у разі необхідності може надаватись інформація в режимі консультацій — на екран ПЕОМ у діалоговому режимі, тобто за запитанням користувача, і в змішаному режимі, тобто коли послідовно використовуються зазначені вище режими. Необхідність отримання відповідної інформації цим режимом постає тоді, коли менеджер має приймати рішення, для якого бракує одержаної за графіком (або іншим способом) інформації. Це не лише інформація, що характеризує стан того чи того ресурсу чи процеси, які відбуваються на об’єкті управління (база даних загального призначення BADON), а й інформація — міркування експертів з даного питання (база даних недокументованої інформації BADANІ), а також пошук подібної ситуації і варіанта прийнятого раніше подібного рішення, які містяться в спеціальній базі конкретних ситуацій BADASІ.

Іншими словами, в менеджера у ряді випадків виникає проблема, яку треба негайно вирішити — прийняти відповідне управлінське рішення, але він не знає яке. Необхідна «підказка». В цьому разі менеджер звертається (режим діалогу) за додатковою інформацією до центральної ПЕОМ, а потім, коли необхідно, й до консультантів на їхні ПЕОМ. Коли рішення так і не вдалося прийняти, він звертається до центральної бази, що має набори різних конкретних ситуацій з готовими варіантами прийнятих рішень BADASI. Задані за допомогою спеціального меню відповідні ключові слова виведуть на екран ПЕОМ необхідну «підказку».

Ці конкретні управлінські ситуації збираються і записуються в пам’ять ПЕОМ при обміні досвідом керівників, зі спеціальної літератури тощо. Ознайомлення менеджера зі схожими (що виникли на даному об’єкті) ситуаціями та прийнятими по них рішеннями буде саме тією «підказкою», яка допоможе подолати «свою» проблему.

Технологія обробки інформації для вироблення і прийняття управлінських рішень у різних варіантах відбувається за такою послідовністю.

Перший блок спочатку викликає на екран з бібліотеки описаних форм документів BIBFORV необхідну (її номер є в масиві REGLAMI в графі номер форми) вихідну форму.

Другий блок вибирає з бази необхідні інформаційні масиви, що відносяться до даного об’єкта інформації, з відповідними плановими (нормативними тощо) і фактичними показниками, а потім за кожною позицією елемента об’єкта інформації зрівнює їх і визначає величину відхилень у натуральних, а тоді й у відносних величинах.

Третій блок обирає з одержаних раніше (другий блок) результатів лише ті записи (рядки), в яких є відхилення. Ці відхилення (у відносних величинах), з урахуванням коду об’єкта інформації, зрівнюються з відповідними величинами — критеріями втручання, які є в масиві-диспетчері регламентуючої інформації REGLAMІ. У процесі виконання цієї процедури визначається код ПЕОМ (а за необхідності, ще й структурний підрозділ, посада та ім’я керівника), номер відповідної форми вихідного документа та інші дані.

Четвертий блок формує на екрані ПЕОМ вихідну форму, одержану з масиву бібліотеки описаних форм вихідних документів BІBFORV, і заповнює її даними про відхилення, водночас і (при наявності довідкового масиву OBUPR) розшифровуючи назви об’єктів управління.

Коли одержане в такий спосіб вихідне повідомлення на екрані ПЕОМ задовольняє менеджера (п’ятий блок), то він його аналізує, а потім приймає відповідне управлінське рішення з даної проблеми й передає його на виконання (шостий блок).

У разі, коли менеджер не зміг прийняти відповідного рішення (не повні чи застарілі дані, з цієї проблеми треба знати думки консультантів або експертів тощо), він робить запит (сьомий блок) на одержання додаткових повідомлень через звернення до консультантів або експертів.

Нові вихідні повідомлення формуються на екрані ПЕОМ менеджера. На їх основі виконуються (восьмий і дев’ятий блоки) такі самі операції, що й п’ятим, і шостим блоками.

Коли ж і в цьому разі менеджер не в змозі прийняти необхідне рішення, він звертається за «підказкою» (десятий блок) до специфічної бази даних з набором різних конкретних ситуацій BADASІ, використовуючи відповідні меню і ключове слово.

Одинадцятий блок обирає в даній базі відповідну чи подібну ситуацію, а потім інформацію про неї з відповідним рішенням виводить на екран ПЕОМ.

Коли «спрацювала підказка», тобто вихідні повідомлення задовольнили керівника (дванадцятий блок), то він приймає управлінське рішення з проблеми, яка виникла, і передає його на виконання. Коли ж і в цьому разі керівник не зміг прийняти рішення, то він знову звертається до консультантів або експертів (див. сьомий блок).

Режим консультацій дозволяє здійснювати діалог користувача з ПЕОМ (сервер), яка формує інформацію про зовнішнє середовище, або використовувати змішаний метод інформування. Суть його в тому, що менеджер використовує всі три режими — автоматичний (за ознакою критерії втручання), автоматизований (за ознакою в який строк) та ще режим консультацій.

Зауважимо, що інформування менеджерів і фахівців того чи іншого рівня має свої специфічні особливості (в інформаційному плані), оскільки процес прийняття рішень на кожному рівні ієрархії управління пов’язаний з різними факторами:

необхідністю аналізу інформації, яка має бути узагальненою і згрупованою за різними ступенями деталізації, по різних об’єктах інформації, за різні періоди часу тощо;

збиранням інформації з різною оперативністю і повнотою, з різних структурних ланок чи по об’єкту управління в цілому тощо, а також обробкою і поданням її за різними вихідними формами, алгоритмами розв’язування, режимами й т. ін.

Для менеджера найвищого рівня характерна інформація в узагальненому вигляді, як правило, в масштабі всього об’єкта управління в цілому і без надмірної деталізації, за той чи інший плановий період, а в ряді випадків і така, що прогнозує хід виробничо-господарської діяльності. Тим часом для менеджерів середнього (й особливо низового) рівня необхідна інша (за структурою, узагальненням, періодами часу, формами подання тощо) інформація, яка формуватиметься за іншими методами.

Тож технологія об’єктивного інформаційного забезпечення менеджерів, яка розглянута вище, дає змогу своєчасно й повною мірою забезпечити менеджерів і фахівців різних рівнів об’єктивно необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень. При цьому процес забезпечення користувачів такою інформацією, коли спрацьовує механізм інформування, відбувається в ритмі виробництва.