Митна справа в Україні

Порушення кримінальної справи є першою стадією кримінального процесу, започаткуванням провадження та необхідною умовою для законного кримінального або правового переслідування . З моменту порушення кримінальної справи починаються кримінально-процесуальні правовідносини між громадянином і державою в особі слідчого (дізнавача).

На цій стадії прокурор, суд, органи розслідування (слідчий, дізнавач) вирішують питання про наявність достатніх даних для того, щоб розпочати розслідування у конкретній справі, як необхідно реагувати на факт, що став їм відомим і що містить ознаки злочину, чи необхідне на підставі цього факту втручання органів правосуддя.

Таким чином, порушення кримінальної справи — це стадія кримінального процесу, в якій повноважні посадові особи вирішують питання про наявність або відсутність у матеріалах про злочин, що надійшли до них, приводів і підстав для початку провадження у кримінальній справі.

Після порушення кримінальної справи прокурор, органи розслідування і суд отримують право та зобов'язання проводити процесуальні дії, що спрямовані на розслідування і розгляд конкретної справи, та вживати заходів, які зачіпають основні законні права і свободи громадян: проводити обшуки, виїмки, допити свідків, проводити огляди та інші слідчі дії. У цьому, якщо обмежуватися сказаним вище,— процесуально-правове, юридичне значення стадії порушення кримінальної справи.

Соціальне її значення полягає в тому, що правильне вирішення завдань цієї стадії кримінального процесу впливає на стан боротьби зі злочинністю, зміцнює правопорядок у державі. Уважний і всебічний розгляд і кваліфікована оцінка первинних матеріалів запобігають порушенню прав і свобод громадян, що сталося б при порушенні кримінальної справи безпідставно.

Треба зауважити, що для всіх правоохоронних органів закон встановив вимоги швидко, не гаючи часу, реагувати на будь-який факт скоєння правопорушення, який став їм відомий, незалежно від підвідомчості майбутньої кримінальної справи.

Стадія порушення кримінальної справи — це особлива, самостійна стадія кримінального процесу як за характером питань, що вирішуються, так і за значенням, яке має їх своєчасне та кваліфіковане вирішення.

На цій стадії:

— приймаються заяви, повідомлення про скоєний злочин або про готування до скоєння злочину;

— виконується попередня перевірка цієї інформації;

— виноситься мотивована постанова про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи.

Жодна кримінальна справа не може обминути цей етап або виникнути без нього.

Кримінальна справа порушується відповідно до законодавства та на підставі факту скоєного злочину або злочину, що готується до скоєння. У момент порушення кримінальної справи у більшості випадків ще не відомо, хто конкретно і яке конкретне протиправне діяння скоїв. Навіть якщо при порушенні кримінальної справи є свідчення на особу, що скоїла злочин, та ознаки складу злочину, все одно ці дані необхідно уважно перевіряти шляхом виконання відповідних процесуальних дій у межах попереднього розслідування (потім вони вивчаються і перевіряються також при судовому провадженні).

Для того щоб притягти особу, що скоїла злочин, до кримінальної відповідальності, необхідно зібрати докази, які б підтверджували обвинувачення. Такі докази збирають у процесі попереднього дізнання та попереднього слідства. Таким чином, дізнання та попереднє слідство є процесуальними формами попереднього розслідування.

Така копітка робота на цій процесуальній стадії є необхідною умовою, вимогою та гарантією дотримання законності, захисту прав і свобод людини.

Вирішити питання або прийняти рішення про порушення кримінальної справи мають право тільки уповноважені на те державні органи і посадові особи. В переліку таких органів, поряд з прокуратурою, судом, слідчим, є і митні органи, що наділені правом дізнання.

Для забезпечення невідкладного реагування на факт або на інформацію про скоєний злочин чи готування до злочину закон (ст. 97 КПК України) покладає відповідальність на орган дізнання (суддю, прокурора, слідчого) приймати заяви та повідомлення про будь-який скоєний злочин або підготовку до нього і виносити по них відповідні рішення в термін не більш 3-х діб незалежно від відомчої належності та компетенції. Варіантами таких рішень можуть бути:

— порушення кримінальної справи;

— відмова в порушенні кримінальної справи;

— передача заяви (повідомлення) відповідно до відомчої належності.

Одночасно і невідкладно з прийняттям одного із зазначених рішень названі правоохоронні органи та посадові особи зобов'язані вжити заходів щодо запобігання злочину.