Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності (2005)

Сучасна парадигма світогосподарського розвитку формується через системне дослідження явищ, процесів і проблем інтернаціоналізації з урахуванням її багатопланової природи та стадійного характеру. Домінуючи протягом останніх десятиліть процеси міжнародної мікро- та макроекономічної інтеграції визначають напрямки і пріоритети сучасних тенденцій інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище сучасної конкуренції і впливаючи на стратегічні інтереси всіх країн і регіонів світу.

Нові імпульси і нову якість отримують як процеси транснаціоналізації, так і регіональна економічна інтеграція, котра виходить на континентальний та міжконтинентальний рівень. Значно посилюється конкурентний потенціал Європейського Союзу, Північної Америки (НАФТА з реальними перспективами загальноамериканської інтеграції), Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТЕС). При цьому євроцентризм є найбільш яскравим сучасним інтеграційним процесом і за історичними витоками та організацією, і за концентрацією високорозвинутих країн.

З одного боку, регіоналізм, посилює ринкову уніфікацію розвитку національних економік країн – учасниць інтеграційних угруповань, а з іншого – може відволікати країни від діяльності за багатосторонніми зобов’язаннями, породжувати протекціонізм щодо “третіх” країн (груп країн).

У свою чергу мотиваційні механізми як транснаціоналізації, так і економічного регіоналізму базуються на їх внутрішній дуалістичній природі: могутні інтеграційні процеси розвиваються у взаємодії із дезінтеграційними.

Стан розроблення інтернаціоналізаційної та інтеграційної тематики дає змогу проводити теоретичні дослідження та прикладний аналіз на засадах багатоваріантного критичного осмислення теорій і моделей відкритої економіки, міжнародної торгівлі, руху капіталів, прямих зарубіжних інвестицій, транснаціоналізації та інтернаціоналізації в цілому. Однак бачення як світових, так і національних перспектив поступу унеможливлюється без глибокого наукового проникнення в сучасну глобалістику.

Глобалізація як об’єктивно обумовлений процес і нова стадія інтернаціоналізації суттєво корегує національні та міжнародні стратегії, наповнює діяльність мікро- і макроекономічних структур якісно новим змістом. Саме через це глобалізація і є найбільш привабливим напрямком наукових досліджень, характерною ознакою яких стає, з одного боку, поглиблений, а з іншого – все більш поляризований підхід до сутності економічної глобалізації. Формується дуалістичне сприйняття безпрецедентних соціально-економічних змін, новітня ідеологія міжнародного економічного порядку.

Одні країни є лідерами глобалізації або навіть її організаторами (як, насамперед, США), де і політики, і бізнес, і нації в цілому отримують всезростаючі дивіденди внаслідок глобальної експансії на світових ринках. Інші країни неспроможні активно впливати на глобалізацію для отримання відповідних вигід. Однак і не враховувати глобальні умови розвитку вони також не можуть, оскільки в противному разі ризикують втратити головне – цивілізаційну перспективу нормальної життєдіяльності.

Абсолютна більшість країн, що розвиваються, а також країни з перехідними економіками об’єктивно втягуються у могутні процеси інтеграції і глобалізації, а жорсткі умови сучасної міжнародної конкурентної боротьби потребують вироблення відповідної політики – ефективної і безпечної.

Геоекономічне визначення України у сучасній системі світогосподарських координат – одна з найбільш складових проблем національного розвитку. Вона є багатоаспектною з яскраво вираженими політичними, історичними, соціокультурними і цивілізаційними факторами впливу. Тривала внутрішня ринкова неспроможність при порівняно слабких міжнародних позиціях економіки України примушують активно шукати нестандартні шляхи подальшого розвитку, засоби формування по-справжньому міжнародно конкурентоспроможної національної економіки.

Необхідні нові підходи щодо оцінки умов, виявлення особливостей та обґрунтування мети і напрямків інтернаціоналізації економічної діяльності. Найбільш загрозливою для України є не просто неконкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей, національної економіки в цілому, а ймовірність так званого “системного відриву” її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень, а також структурно-галузеву та інституціональну несумісність.

В Україні офіційно визначеним є євроінтеграційний пріоритет з одночасним розвитком взаємовигідної співпраці у межах інших регіональних угод з традиційними партнерами по Співдружності незалежних держав (СНД), Єдиного економічного простору (ЄЕП), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) та інших.

Важливо виявити суттєві особливості сучасної політики Євросоюзу, обґрунтувати ефективні шляхи і форми розвитку України у євроінтеграційному напрямі, оцінити можливі позитиви і негативи розширення ЄС у контексті нагальних міжнародних економічних інтересів України. Одночасно важливо усвідомити, наскільки реінтеграція у межах СНД сприяє чи перешкоджає реалізації євроінтеграційного курсу України, тобто науково обґрунтувати збалансовану національну політику регіональної економічної інтеграції.

Мета навчальної дисципліни – набуття студентами знань про процеси інтернаціоналізації, міжнародної економічної інтеграції, проблеми і перспективи глобалізації розвитку. Її досягненню слугує пропонована логіка викладення матеріалу.

В розділі першому розглядається інтернаціоналізація як структурований і стадійний процес, визначаються сучасні критерії і виміри національної конкурентоспроможності загалом та конкурентоспроможності економіки України, зокрема. Обґрунтовується позитивний потенціал реалізації національної моделі відкритої економіки з урахуванням внутрішніх і зовнішніх умов розвитку.

Другий розділ присвячено висвітленню теоретичних і практичних питань міжнародної мікро- та макроінтеграції. Спеціальна увага приділена процесам регіональної інтеграції в межах сучасної “тріади” з акцентацією на євроінтеграції, ролі міжнародних економічних організацій в уніфікації умов світогосподарського розвитку.

Глобальні виклики і проблеми аналізуються в третьому розділі. Феномен економічної глобалізації розглядається у контексті загальноцивілізаційних цінностей.

Розділ четвертий містить бачення автора ключових детермінант інтеграційної політики України, що розробляється і реалізується в умовах глобалізації. Робиться спроба визначити геоекономічні виміри національного розвитку, можливості мікро- та макроінтеграції, окреслити контури нашої цивілізаційної перспективи.

У посібнику адаптовано до потреб навчального процесу результати багаторічних спільних досліджень докторів економічних наук, професорів кафедри міжнародного менеджменту КНЕУ Д.Г. Лук’яненка та Б.В. Губського, члена-кореспондента НАН України, д.е.н., проф. О.Г.Білоруса (Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України). У підготовці окремих підрозділів брали участь: к.е.н. Кальченко Т.В. – § 3.1; к.е.н. Приходько В.В. – § 2.2; к.е.н. Павловська О.Д. – § 1.2; асистент Жеваго А.В. – § 1.3; аспірант Дорожкіна М.С. – § 2.1.

Особлива подяка автора академіку Ю.М.Пахомову за генерування нових ідей та багаторічну підтримку наукових досліджень у галузі глобалістики.