Планування на аграрному підприємстві (2004)

Планування — порівняно новий вид діяльності, і професія плановика належить до більш-менш молодих. На відміну від інших професій (лікарі, юристи) плановиків наймають потужні клієнти (керівник підприємства, мер, начальник департаменту і т. д.), котрі, як правило, мають широкі повноваження, розбираються в політиці й займаються нею.

Але кваліфіковані плановики-професіонали знають, що вони працюють не тільки на господаря, і не лише він оцінює їхню роботу. Вони працюють і на споживачів продукції (її якість, ціна тощо), і на громадськість (наприклад, екологічні аспекти виробництва). Плановики, які стали недобросовісними найманцями, невдовзі й обов’язково стануть відомі як такі.

Тому в 1981 р. Американський інститут дипломованих плановиків прийняв Кодекс етичної та професіональної підготовки плановиків, у якому наголошується:

— найголовнішим обов’язком плановика є служіння суспільним інтересам;

— плановик повинен старанно, творчо, незалежно і компетентно виконувати свої обов’язки в інтересах своїх клієнтів та наймачів;

— плановик мусить усвідомлювати особливу відповідальність перед слабозахищеними особами чи громадянами;

— плановик має приносити користь своїй професії;

— плановик повинен говорити правду.

Парадокс планування полягає в тому, що висловлювання правди не веде автоматично до бажаних результатів. Це може призвести до затяжних конфліктів, ерозії влади та інших непередбачуваних і небажаних наслідків. Існують очевидні межі допустимості гласності. Планування — це не круглий акваріум; йому шкідливе повне світло.

Дилема планування полягає в тому, що воно не може бути успішним без участі громадськості, і разом з тим — не можна дозволити, щоб процес участі зацікавлених осіб домінував. Секретність у плануванні є бажаною, адже процес прогнозування майбутнього непередбачуваний, творчий, ґрунтується на виробленні нових ідей і використанні нових можливостей і тому не може бути повністю відкритим і демонстративним.

З другого боку, щоб план став реальністю, у нього мають бути в організації прибічники. Слід створити коаліцію. Тому секретність потрібна, доки коаліція перебуває на стадії формування. Коли ж переговори завершені, настає час для обнародування плану.

Однак щоб уникнути зриву плану, плановики відкривають не все. Їм не слід турбуватись про те, що не проконсультувались із кожним або «наступили комусь на мозоль». Етична поведінка важлива, але треба пам’ятати стару приказку, що «не можна зробити яєшню, не розбивши декількох яєць».

Якщо планування хоче бути творчим, йому не слід прагнути вгодити кожному. Проте воно має задовольнити достатньо велику кількість людей, якщо плановики хочуть досягти успіху.

Плановикам слід зрозуміти, що вони не можуть розраховувати на автоматичне прийняття їхніх планів. Конфлікти під час планування, особливо після обнародування планів — звичайна річ. Тому плановикам рекомендується, з одного боку, бути обережними, а з другого — учитись розв’язувати конфліктні ситуації (між агрономічною і зоотехнічною службами, між технологами і фінансистами).

Хоча плановик не має права приймати рішення з питань планування, він є дуже важливою фігурою у визначенні змістовного та організаційного аспектів планування. Важливість передбачення і документального оформлення майбутнього організації висуває ряд серйозних вимог до особистих якостей плановика. Він повинен:

— бути хорошим теоретиком, володіти навичками абстрактного мислення і в той же час — різними технологіями планування;

— володіти якостями дипломата й уміти розв’язувати конфліктні ситуації;

— уміти спілкуватись на професійному рівні зі спеціалістами різного профілю, що працюють в організації: технологами, фінансистами, маркетологами та ін.;

— володіти досвідом роботи у підприємницькій сфері — чи то у фірмі, де він працює зараз, чи в іншій економічній організації. Бажано мати досвід управління;

— бути зрілою, глибокою людиною в усіх відношеннях: діловому, технічному, особистому.