Історія економіки та економічних учень (2005)

Основу економічної теорії Сміта складає схильність людей до обміну. З обміну він виводить поділ праці, хоча ступінь поділу праці визначається можливостями обсягу ринку.

З поділом праці лише незначна частка потреб людини може бути задоволена продуктами його праці. Простір обміну реалізується через гроші.

«Єдине призначення грошей – сприяти обігу предметів споживання». (с. 365)

Сміт, як найдосвідченіша людина свого часу, розкриває історію грошового матеріалу: у варварів – худоба (озброєння Діомеда, за Гомером, коштувало десять биків); а Абіссінії – сіль, на берегах Індії – особливі мушлі; у Ньюфаундленді – сушена тріска, у Віргінії – тютюн, у деяких англійських колоніях – цукор. Однак через свої фізичні якості ця роль закріплюється за металами. Вони подільні, вони більш-менш постійні у вазі і виступають у формі злитків. «Під грошовою ціною товарів завжди розумію кількість чистого золота і срібла, за які вони продаються, зовсім не беручи до уваги назву монети» (с. 365). Сміт іронізує, що саме на вазі й чистоті металу «хімічили» королі.

З точки зору категоріального апарату Сміт розглядав, тільки одну функцію грошей – обіг. Та в його працях можна знайти геніальні здогади того, що стане арсеналом зрілої економічної теорії.

Цікавий варіант функції грошей як рахункової одиниці. Бухгалтерський облік – одна з умов вирахування ефективності економічних операцій. Ефективність підприємницької діяльності неможливий без нього.

Підприємець оволодіти виробничою сферою без бухгалтерського обліку не зможе. Тому бухгалтерський облік з’являється в італійських містах, де налагоджується виробництво тканин (Генуя, Падуя, Венеція, Флоренція) у капіталістичних мануфактурах. Тут більш жорстке відношення, закріплене у сталості грошової одиниці в монеті (за рахунком, а не за вагою).

У Сміта «хоча сіклі (грошова одиниця іудеїв до Різдва Христового) очевидно були ходячою монетою в торгівлі, проте вони приймалися за вагою, а не рахунком, точно так як зливки золота і срібла в наш час» (с. 100).

«Якщо колись одержить загальне поширення звичай вести рахунки і виражати будь-які грошові зобов’язання та кредитні білети в золоті, то золото, а не срібло буде прийнято в якості металу, що спеціально слугує як мірило вартості» (с. 112).

В Англії того часу всім було надано свободу перетворювати зливки у золоту монету. При цьому золота монета цінувалася вище, ніж кількість золота в ній. У меркантилізмі вихідне положення полягає в тому, що багатство має форму грошей у вигляді золота, або у вигляді срібла.

Сміт розбиває тезу меркантилістів про те, що вивезення грошей з країни загрожує їй зменшенням багатства. Він розглядає вивіз грошей як фактор, який не сприяв зростанню зайнятості й багатства нації, а також і такий, що свідчить про падіння темпів національної економіки через вивезенення грошової маси, необхідної для обігу товарі. Кількість грошей, яке може бути щорічно спожите в якійсь країні, має визначатися вартістю споживчих благ, що обертається в ній протягом року.

Зменшення вартості продукту зменшує кількість грошей. Проте гроші не можуть бути залишені без застосування, вони мають бути запущені у обіг. «Щорічне вивезення грошей буде протягом деякого часу збільшувати річне споживання понад вартість її власного річного продукту». «Вивіз золота та срібла в цьому випадку є не причиною, а наслідком занепаду країни і можливо на деякий час пом’якшить тяжкі наслідки» (с. 365).