Історія економіки та економічних учень (2005)
7.2. Американський маржиналізм. Д. Б. Кларк
Роки Монро – це роки панування в Європі «Священного і юзу», спрямованого проти демократичних процесів у світі. А це значить проти фритредерства, тому воно не могло подобатися Англії. Що послужило основою для того, що Англія повинна була підтримувати США. А ця підтримка дорого коштувала Англії. США до 80-м років зміцніли настільки, щебетати на чолі капіталістичного розвитку світу. Тут капіталізм уже досяг такого етапу, коли нові організаційні форми ринкового господарства виступили в зрілому виді. Про це переконливо свідчить антитрестовий закон Шермана. Підкреслена в «доктрині Монро» особливість політичного устрою США складається, насамперед, у її демократичній конституції. Конституція дарувала американському громадянину загальне виборче право. Тут обираються не тільки законодавчі установи, але й адміністративні чини, судді, включаючи муніципальні. Виборчих турів уже на початку XX століття було 22 щорічно. Виборця не цікавив Конгрес, а він вибирав, обирав конкретних діячів з позиції, що вони могли йому принести користь, як людині, як соціуму.
Однією з особливостей США є пануюче положення про «суспільну думку». Обраний повинен не тільки прислухатися, але і керуватися ним. Тому міжособистісні відносини, у тому числі відносини найманої праці і власності тут мають особливу форму. Вони пайовики. У США панують дві партії з програмами, що мало чим відрізняються. Республіканська, виникла в умовах боротьби федерального центру за повноваження, але це було ще в епоху громадянської війни і Демократична, що боре за дотримання Конституції, у відомій мірі така, що відстоює інтереси фермерів. У країні значна роль штатів. А штати відрізняються своєю економічною, виробничою, національною і релігійною направленістю. Штати, які перевагою за виробництво бавовни, відрізняються від штатів, де виробляються машини. А значить вони бідують, вимагають політики, яка захищає їхні особливі інтереси. З цього випливає, що в країні особливу роль грають політичні, релігійні, національні інститути. Так, наприклад, антиалкогольні закони не можуть бути прийняті у всіх штатах. Там де виборців німців і ірландців, людей питущих, більшість дам цей закон не може бути прийнятий до виконання. У кожного штату свій бюджет.
Боротьбу за звільнення від рабства в США підтримувала релігія: методисти в 1784 році, баптисти в 1789 році, пресвітеріанці – 1793, а потім і квакери. У Новий світ приїхав емігрант із гарячим бажанням заробити. Його не бентежить тяжкість праці, тривалість робочого часу, він за «акорд». Тому його відношення до підприємця відрізняється від європейського. Вони, як уже сказано вище, пайовики. В. Зомбарт у своїй брошурі «Чому немає соціалізму в Сполучених Штатах», пише: «Американські робітники не незадоволені сучасним положенням речей. Навпроти, вони добре себе почувають як і всі американці... Він оптиміст – живи сам – давай жити іншим.... Американський робітник ототожнює себе з американською державою. Він патріотично настроєний» (с. 32). Його заробітна плата в кілька разів вища ніж у Європі. Його житло – не «кімната» у бараку», а 4 – 6 кімнат у котеджі на двох родин. Він добре харчується, споживає алкоголю менше ніж німецький робітник».
Для США кінця XIX століття характерний альянс: монопольний союз робітників і монопольний сою; підприємців. Їхня участь у виборах породили форму «Віннетта систем». Зміст її в тім, що профспілкові боси готують претендентам список питань і в залежності від відповідей вирішують питання про те як голосувати. Це відбулося в січні 1902 року, а 15.08.1904 року ця система впроваджена у всіх виборчих округах (с. 92–93).
Ця політична подія, породжена Конституцією, всезагальним виборчим правом, мало для економічної науки США знакове значення. Саме тут повинен був з'явитися такий її напрямок як інституціоналізм, коли вивчення соціального інституту є вивчення економічної теорії. Для кінця XIX століття і найманого робітника була реальна можливість стати вільним.
Колонізація Заходу тільки почалася. А значить одержати умови для власного бізнесу – землю, були реальністю. Розмаїтість умов природних, політичних, релігійних, соціальних повинне було знайти своє відображені в інших економічних концепціях, в економічній думці.
Найбільш яскравим з економістів XIX у є Дж. Б. Кларк. Кларк учень Кніса, одного з пророків історичної школи Німеччини. Але якщо в методологічному відношенні він учень Кніса, то особливості США, а вони полягають у тому, що тут індустріальна технологічна революція здійснилася в особливо сприятливих умовах і організаційні форми ринкових відносин зрілого індустріалізму, у тому числі і відносини праці, капіталу і підприємця, тут виступили раніш, ніж у Європі.
Для Сполучених Штатів соціальні проблеми неминуче повинні були зважуватися інакше, ніж у Європі. Як уже встановлено по світовідчуванню праця і капітал пайовики. А значить найважливішу роль тут вже грає розподіл створеної цінності цими факторами виробництва. Дж. Б. Кларк досліджує цю проблему. «Для людей практики, а тим самим і для дослідників, найбільше значення має одна економічна проблема – проблема розподілу багатства між різними претендентами. Чи існує природний закон, відповідно до якого доход поділяються на заробітну плату, відсоток і прибуток?.. Більшість людей живе переважно працею і для них рівнодіюча всіх економічних сил приймає на практиці форму заробітної плати» (Кларк, Розподіл багатства, с. 22).
Кларк чітко відбиває ситуацію саме США в дослідженні взаємин найманої праці і підприємця. Тому першим коштує найбільше значення розподілу для практики, а потім для дослідника. Для дослідника – це метод емпіричний і історичний, дедуктивний. Відповідь дається в цьому ключі: «Заробітна плата визначається природним законом, хоча і регулюється індивідуальним договором» (с. 23).
Для матеріального становища найманих робітників США характерний їх значно високий, у порівнянні з європейським, рівень. Це знаходить своє відображення й в економічних концепціях. Для Європи «залізний закон заробітної плати» – положення не зухвалої критики, за винятком Маркса і його послідовників. Для Кларка таке твердження неприйнятне. Він добре інформований про матеріальне становище робітників. Але він як і Госсен, Бастіа, Вальрас, Джевонс затверджує, що тяжкість праці – економічний феномен, що має важливе значення в дослідженні сучасного йому суспільства, і насамперед у теорії цінності. У Кларка її основою є «ефективна корисність». «Ціна речі вимірює її значення не для однієї людини, але для всіх людей у їхньому органічному відношенні друг до друга.., для суспільства як цілого вона постійна... Цивілізована людина... робить одиницю за одиницею продукт рутинного виду і вручає його суспільству. Тому процес виміру, що визначає величину цінності, повинний бути простежений у таємницях специфічно соціальної психології... Кінцева одиниця цінності є жертва, зв'язана ї витратами визначеної кількості специфічно соціальної праці» (с. 365-366).
Багатство, по Кларку, створюється працею і засобами виробництва, капіталом, що є результатом жертви, що він називає помірністю. Це взаємодія і відділення праці від засобів виробництва породило теорію про трудове мірило цінності. Але завдання полягає в тому, яка частина створеного продукту виробництва обумовлена винятково працею? При пропорційній, нормальній взаємодії праці і засобів виробництва, тобто статичному положенні, можливо визначити частку кожного з факторів. Для праці як одного з факторів вона визначаються через додаткову одиницю праці, «Не обладнана знаряддями праця є єдиний вид праці, що може виміряти цінність» (с. 368). Але праця не подібна одна з одною, як різні предмети, які потрібно їм вимірювати. «Подібно тому; як корисність властива всім товарам, так особиста жертва властива всім різновидам праці».
Це і є основа теорії корисності, що спирається на тяжкість праці. «Робота стає і кожною годиною усе більш тяжкої для людини, яка її виконує». Але в Кларка чисто американський варіант уміння про жертву, про тяжкість праці. Якщо він буде працювати одну годину він створює продукт у виді їжі. Якщо буде працювати другу годину, то «застосовуючи більшу кількість часу, вона додасть зручності до свого переліку і може закінчити його позитивною розкішшю» (с. 370).
Кларк ілюструє ситуацію наступною побудовою.
Де по горизонталі АВ – тривалість дня, БД – страждання від останньої години праці, АР. – виграш забезпечуваний першим продуктом, ВД- останнім продуктом. ВД складається з двох співпадаючих ліній, одна з яких викладає тягар праці, а друга – виграш від кінцевого споживання. АЕДВ – загальний доход, СЕД – надлишковий доход, (с. 373).
Кларк у своїй теорії «соціальної ефективності» і «соціальної корисності» відбив специфічну політичну і соціальну обстановку, характерну для США. Навіть найманий робітник пишається державою, вважаючи себе її часточкою. Відношення до Конституції, як до святині. Тут органічна єдність «практики і дослідження».
Відображенням реальності США є теорія ренти Кларка. Раніше було встановлено, що колонізація Північної Америки йшла зі сходу на захід – від узбережжя усередину материка. Саме усередині материка, на Заході знаходилися найбільш родючі землі; а Європа йшла шляхом від кращих земель до гірших. Це положення в Рікардо стало основою його теорії земельної ренти, що потім відтворив Маркс, додавши до диференціальної ренти Рікардо ще положення про абсолютну земельну ренту. У Європі ця конструкція відтворилась, але в США була інша ситуація і її відбив Дж. Б. Кларк.
Якщо австрійська школа в розробці своєї концепції граничної корисності виходить з аналізу споживання, то Кларк виводить закон цінності з розподілу. Але він підкреслює, що споживання і виробництво складають економічний процес у цілому що розподіл є частиною суспільного виробництва і включає обмін. Економічне суспільство – єдине ціле, – говорить Кларк. У суспільному господарстві існує три різних вили спільно діючих сил.
Є закони універсальні, закони які залежать від обміну продуктів, чи суспільні закони, закони соціально-економічної динаміки, керованої статичними силами. До універсальних законів Кларк відносить закон убутної віддачі від витрат праці чи закон граничної продуктивності праці; універсальний закон убутної віддачі від вкладень капіталу чи граничної продуктивності капіталу (с. 66–67). Цей принцип робить соціальний ефект діючи на визначення того, скільки робітників і скільки капіталу буде {находитись в одній з галузей виробництва чи цивілізаційному стані. Ця чинність загального закону є належний предмет для теорії соціальної економіки, і тут він стає базисом теорії розподіл (с. 67).
Кларк установлює наявність трьох законів:
а) Закон ефективності споживчого багатства, що змінюється, що є основою природної цінності;
б) Закон ефективності продуктивного багатства, що змінюється, що є основою природного процесу;
в) Закон ефективності праці, що змінюється, що лежить в основі природної заробітної плати (с. 68).
«Потреби міняються, і разом з ними повинні мінятися види виробленого багатства. Входять у вживання нові механічні процеси. Машини витісняють ручна праця і більш продуктивні машини заміняють менш продуктивні сили. Використовуються нові рушійні сили і вживається нова сировина» (с. 49). Відбуваються динамічні зміни. Динамічні сили діють у взаємодії з фізичними. Це створює реалістичність економічних досліджень. «Теорія економічної динаміки повинна користуватися дедукцією, як це робили теоретики Рікардівськой школи. Вона повинна базуватися на висновках економічної статистики. Проте реалізм динамічної теорії є її найхарактерніша риса (с. 50). Коливання цін, рівнів заробітної плати і відсотка відбувається тільки навколо дії статичних сил і статичних стандартів. Статичні сили встановлюють рівні, а динамічні сили породжують відхилення: універсальні явища, суспільні статичні явища і динамічні суспільні явища являють собою об'єкт вивчення трьох розділів економічної науки» (с. 35-36). Таке методологічне кредо Д. Б. Кларка.
«Природна заробітна плата в даний час не така, якою вона буде рік по тому. Якщо суспільство еволюціонує нормальним шляхом, стандарти оплати будуть постійно рости» (с. 54) – пише В. Зомбарт у своїй брошурі «Чому немає соціалізму в Сполучених Штатах». Тому не дивні його коливання про подальший шлях розвитку капіталізму. У країні найвищим розвитком капіталізму не виявилося місця соціалізму, що вибудовується по моделі К. Маркса.
Висновки Кларка, як ми уже вказували, мають своєю основою аналіз розподілу, а не споживання як в австрійської школи.
Хоча улаштовується той самий закон – граничної корисності блага. «Закон... відзначає останню одиницю запасу, як одиницю, найменш важливу. Це один із загальних законів економіки» (с. 59).
Теорію мінового господарства Кларк називає каталлактикою. Але закон граничної корисності діє у міновій економіці й примітивній економіці.
Теорію обмінного господарства Кларк називає каталактикою. Але закон граничної корисності діє і в обмінній економіці, і в примітивній економіці.
Кларк використовує функціональний метод. Прогрес головним чином залежить від соціальних відносин. Основною функцією економічного суспільства є ріст. Суспільство стає багатшим. Воно використовує всі покращенні засоби і в великій кількості відбуваються функціональні зміни. Зростають потреби та їх задоволення. Це динаміка. Це відображення американського способу життя кінця XIX століття, американської економіки, що стрімко набирали силу, її динамізм. Він закликає дослідити вплив багатьох чинників, що трансформують розвиток чисельності населення, машин, організації праці і виробництва, організаційних форм промислових груп. Що є предметом економічної історії.
Вчення про статистику та динаміку – це вчення про злиття двох економічних наук: політекономії та економічної історії.
«Тільки одна теорія економічної динаміки в багато разів розширить предмет політичної економії. Воно переносить теорію в нову площину. Але найбільш широка і постійна робота в майбутньому повинна знаходитися в історичному і статичному дослідженнях, направлених повним знанням економічних законів», (с. 90). Тут вже чітко видно вплив учителя – Кніса, історичної школи Німеччини. Займемося цим і ми.
Про роль і місце машини в розвитку суспільства говорить приклад з бавовноочисної машини. її винайшов шкільний вчитель з Півночі Елі Уітні в 1793 році. А очищення бавовни – операція найбільш трудомістка, яка різко підвищує витрати виробництва. При допомозі машини раб очищав 150 фунтів бавовни в день, а з появою парового двигуна – 1000 фунтів за той же час.
В 1792 році (тобто за рік до винайдення машини) річний збір бавовни в країні становив 6000 кіп (по 500 фунтів в кіпі), в 1794 році 10000, а в 1859 році – 4309642 кіпи (Фостер, с. 373).
Негрів-рабів в 1772 році – 462 тис, в 1810 році – 1195362, в 1840 році -2204313 чоловік (с. 374).
Бавовництво стало стрімко рости в південних штатах, витісняючи інші культури. Плантатори потребували нових земельних площ, а їх стримував рух скватерів, тобто фермерів, захоплюючи пустуючі землі, що було в інтересах бавовникових плантаторів. Потрібні були закони, що захищали їхні інтереси в конгресі, а це заперечувало інтересам підприємців промислово розвинутих штатів Півночі. Тут одна з причин Півночі та Півдня. Так здавалося б незначна подія – поява бавовноочисної машини – зробила великий вплив на економічний розвиток однієї з найбільших капіталістичних каїн, але очевидно що це могло відбутися при умові, що Англія стрімко розвиваючи бавовнопрядіння, замість вовнопрядіння, де ще є залишки гільдійських обмежень, мала потребу в сировині – бавовні. Але це дійсно значення окремого явища, що зробило великий вплив на національні та інтернаціональні зв'язки. Така функція динамічних сил в прогресі. Цю сторону й відобразив поділ економічної науки на статику і динаміку.
Головне значення таких факторів полягає в тому, що взаємодія праці людини і машини – постійного господарського матеріального блага веде до росту продуктивності суспільної праці і підвищенню ефективності речового фактора виробництва. Необхідно відмітити, що якщо в Європі машина сформувала на основі ринкових зв'язків клас найманих робітників, то в США вона стала причиною розширення рабства. Так національні особливості коректують універсальні принципи економічної історії.
Для фермерів США основне значення мав зовнішній ринок, на якому ціни формувались з врахуванням європейських реалій. На ті ж Ліверпульській біржі, включаючи сюди Польщу та Росію, різниця у витратах виробництва була значною. Також і внутрішній ринок, в зв'язку з високим життєвим рівнем міського населення був ємним. Хоч Кларк вважає його малозначним. Тут не могло бути проблем «хлібних законів» Англії. Тому теорія земельної ренти в її європейському тлумаченні у Кларка відсутня. В розподіленні валового прибутку рента, як особливий прибуток особливого класу, відсутня. Але рента існує якщо є власність на землю. Але не на всіх ділянках «Власність на землю дає поселенцю гомстеда додатковий значний прибуток, окрім прибутку, що створюється його працею як такою (с. 99)...Ферма можливо коштує долар за акр, коли чоловік вступає в свої права. Але через рік, через два вона вже буде коштувати 5 доларів (с. 100). Відбувається приріст цінності землі.
Але ріст прибутку впливає на ріст заробітної плати, а це впливає на заробітну плату в містах. «На протязі 100 років вся американська заробітна плата відчувала в більшій або меншій мірі вплив цього елемента. Вона підтримувалася на такому рівні, що приблизно співпадала не з прибутком від обробітку землі, що не дає ренти, але з прибутком від обробітку землі та власності на неї» (с. 100).
Як видно Кларк вважає, що аграрна технологічна революція виступає фактором розвитку динамізму індустріальної.
Кінцеве формулювання теорії заробітної плати Кларк дає в наступному положенні: «Оплата праці в кожній галузі виробництва намагається відповідати граничному продукту суспільної праці, що використовується у поєднанні з відповідною кількістю суспільного капіталу як такого» (с. 28).
Кларк вимагає признати відмінність понять капіталу та капітального блага. Він не вважає, що капітал є якістю самої людини. Капітал складається із засобів виробництва, які завжди конкретні та матеріальні. Відмінною ознакою капіталу є постійність, а капітальні блага повинні зношуватись, для того, щоб капітал міг існувати. «Земля є єдиним видом капітальних благ, який не потребує знищення, для того, щоб втілений в неї фонд багатства міг продовжувати існувати» (с. 130).
Капітал приносить відсоток, але конкретні засоби виробництва приносять ренту. Термін рента виражає суму, яку приносить кожний конкретний засіб виробництва. Кларк дає висновок: «Рента є являє собою сукупність валових сум, що дають капітальні блага, тоді як відсоток є прибуток, що надається постійним фондом капіталу та виражається як частка цього фонду..., відсоток керує рентою»(с. 136-137).
В посібнику Бара «Політична економія», т. 1, с.295. «Історія і економічна теорія заставляють включати землю і природні фактори в капітали, які в свою чергу діляться на природній капітал і технічний капітал». Досить близько до того, що додаткова праця і капітал, внесені в землю підвищують цінність землі у Кларка.
Теорія динаміки Д.Б. Кларка йшла в якості початкової в таких підручниках по економіксу як підручник К. Р. Макконела і С. А. Брю в главі «Економічний ріст та економіка відсталих країн», які називаються фактори економічного росту: 1) природні ресурси; 2) трудові ресурси; 3) накопичення капіталу; 4) технічний прогрес; 5) соціокультурні та інституціональні, (т. 2, с. 367-372).
В підручнику Р. Бора «Політична економія» той же динамічний процес, але називається: 1) демографічний динамізм; 2) динамізм інновацій; 3) динамізм домінування (пануючі економічні одиниці, міста, промислові зони, фінансові центри); 4) динамізм соціальної групи. Але це вже інший час, інша країна.
Д. Б. Кларк один із авторів поняття «вменение». Цей термін використовують Менгер, особливо Візер та Кларк. Він вирішує питання про те, як визначити продуктивність фактора виробництва. У Кларк це праця, капітал, підприємець, їх прибутки, заробітна плата, відсоток. Як визначити долю кожного? У Менгера її можна визначити, коли котрийсь із них вилучається. Візер виміряв співробітництво, що приноситься фактором продуктивний вклад.
«Д. Б. Кларк прирівнює продуктивність кожної одиниці фактора до того приросту продукції, який досягається завдяки використанню додаткової одиниці даного фактора» (Р. Бар. Політекономія, т. 2, с. 29).
»Вменение» це пояснюючий принцип, завдяки якому стає можливим перехід від поняття продукту, отриманого завдяки комбінуванню факторів виробництва, до поняття продукту, отриманого завдяки якому-небудь одному фактору виробництва.
«Вменение» є «реальна подія», яка відображає дію підприємця, що розраховує на основі своїх передбачень використання факторів виробництва, або еволюцію ринку, що відображає реальну мінову вартість факторів виробництва» (Р. Бар. Політекономія, т. 2,с. 30).
Заслуга Д. Б. Кларка являється в тому, що він вніс в загальну теорію маржиналізму новий підхід до розподілу, він розкрив єдність його з виробництвом. Такий зв'язок установлюється завдяки виявленню відношення між граничною продуктивністю і попитом на фактори.
Бар пише: «...маржиналізм являється економічною теорією фундаментального плану, яка акцентує увагу на проблемах вартості та на економічних функціях прибутків представляє великі можливості для економічного аналізу і господарської політики» (с. 35).