Кількісні методи в управлінні інвестиціями (2000)

Раніше ми передбачали, що інвестиційні проекти є незалежними і що кожна фірма може залучити як інвестиції стільки капіталу, скільки потрібно за ринковою процентною ставкою. Ці два припущення плюс припущення про умови визначеності примушують ОПІР розглядати кожен проект окремо для того, щоб вибрати чи відхилити його. Проте коли хоча б одне з перших двох обмежень не виконується, (тобто інвестиційні проекти чи залежні, чи у фірми є обмеження на фінансування інвестицій), то перед ОПІР виникає складність прийняття рішення.

Якщо фірма оцінює кілька інвестиційних проектів, які мають відмінності в обсягах первинних інвестицій, то можна потрапити в ситуацію, коли декілька проектів з меншими первинними інвестиціями матимуть більшу комбіновану ЧТВ, ніж один більший проект. Тож доцільно знаходити комбінацію проектів, що максимізуватимуть ЧТВ, поки не будуть виконані всі відповідні обмеження.

Якщо кількість проектів і/або кількість років горизонту планування зростає, то кількість комбінацій зростає експонентно. Тому для цього доцільно зосередитися на використанні моделей математичного програмування, що не потребують точних оцінок кожної комбінації проектів. Перевага моделей математичного програмування полягає в тому, що вони є моделями оптимізації, тобто знаходять найкраще з можливих розв’язання поставленої задачі. Існує багато комп’ютерних алгоритмів розв’язання різноманітних задач математичного програмування. Тому навіть невеликі фірми можуть застосовувати методи математичного програмування в проектуванні своєї інвестиційної діяльності.