Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

Витрати на ремонт і обслуговування основних засобів здійснюється для відновлення або підтримки очікуваних від них майбутніх економічних вигод. Через це такі видатки списуються на витрати в момент їх виникнення.

Витрати, пов’язані з поліпшенням стану основних засобів, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод, включають до балансової вартості основних засобів.

Прикладом такого поліпшення є:

модифікація об’єкта основних засобів з метою подовження його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

заміна окремих частин обладнання для підвищення якості продукції, яка виробляється;

впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дає змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Такі витрати накопичуються на дебеті рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а після завершення робіт списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунків необоротних активів (10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або 12 «Нематеріальні активи»).

Залежно від складності, обсягу робіт, характеру й періодичності їх проведення виділяють поточний, середній і капітальний ремонти, що можуть виконуватися господарським або підрядним способами. Тому до перевірки операцій, пов’язаних з ремонтом основних засобів, аудитор встановлює правомірність проведення їх ремонту, визначивши обсяг, складність, характер та періодичність проведення робіт. Останнє дає підставу аудитору встановити, до яких робіт належать проведені ремонтні роботи (капітального, поточного чи середнього). Треба звернути увагу на те, щоб до поточного ремонту не були включені роботи капітального характеру, відмітною рисою якого є заміна на нові основних частин основних засобів або заміна провідних зношених конструкцій тощо. Після цього встановлюється порядок проведення робіт — господарський чи підрядний.

У разі виконання ремонтних робіт та обслуговування підрядними організаціями на основі укладених договорів об’єктами перевірки є розрахунки підприємства з ремонтними організаціями, що відображуються на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Нараховані суми за договорами підряду заносяться до складу виробництва або витрат (Д-т 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 941 «Витрати на дослідження і розробки», 949 «Інші витрати операційної діяльності», 641 «Розрахунки за податками», К-т 55 «Інші довгострокові зобов’язання») з нарахуванням платежів у позабюджетні фонди та утриманням податків. Занесення витрат на зазначені рахунки можливе за умов, коли договором передбачено складання кошторису на проведення ремонтних робіт.

Сума витрат, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів, збільшує балансову вартість окремого об’єкта засобів 1 групи або балансову вартість 2, 3 і 4 групи, витрати на ремонт основних засобів у бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» включаються до складу витрат в повному обсязі. Завданням аудитора є встановлення правильності визначення обсягу та собівартості проведених ремонтних робіт, використання за призначенням коштів, виділених на проведення ремонту, перенесення на валові витрати підприємства або віднесення на збільшення балансової вартості основних засобів.

Витрати, пов’язані з нематеріальними активами, що виникають після їх придбання або створення, завчасно списують як витрати звітного періоду, в якому вони понесені. Проте ці витрати можуть бути капіталізовані, тобто додані до балансової вартості нематеріального активу, якщо:

1) існує ймовірність, що ці витрати приведуть до збільшення первісних очікуваних економічних вигод;

2) ці витрати можна достовірно оцінити та віднести до конкретного активу.

Кореспонденцію рахунків, пов’язаних з поліпшенням та утриманням основних засобів, наведено в табл. 5.12.

Якщо ремонтні роботи виконуються фізичними особами, з останніх має бути додатково утримано (Д-т 66 «Розрахунки з оплати праці» — К-т 64 «Розрахунки за податками») і перераховано до бюджету прибутковий податок. Що стосується затрат на ремонт основних засобів, то тут потрібно з’ясувати, чи були оприбутковані придатні для подальшого використання матеріальні цінності, чи відповідають витрати, сплачені підрядникові за фактично виконані роботи, даним кошторису, що додається до договору, з сумою, фактично сплаченою підрядникові. Великі й середні підприємства можуть мати спеціальні ремонтні служби (цехи, участки).

Перевірку капітального ремонту, виконаного господарським способом, необхідно будувати на аналізі статей витрат, віднесених на об’єкти, що ремонтувалися, а також порівняти їх з даними нарядів-завдань і кошторисів, щоб виявити необґрунтовані відхилення. Аудитор повинен ознайомитися з порядком документального оформлення господарських операцій. У первинних документах (вимога на відпуск матеріалів, наряди тощо) має бути зазначено напрям витрат (ремонтні роботи). Аудитор може рекомендувати адміністрації підприємства складати річні плани проведення ремонтних робіт з поквартальною розбивкою на основі дефектних відомостей, що сприятиме посиленню контролю ефективного використання коштів за призначенням. Якщо капітальний ремонт проводив орендатор, необхідно встановити, які витрати він здійснив, чи відповідають вони умовам договору про оренду, а також правомірність їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Якщо капітальний ремонт орендованих основних засобів здійснюється в рахунок орендної плати, аудитор перевіряє правомірність і доцільність витрат на капітальний ремонт.

У податковому обліку витрати на ремонт відображуються відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто витрати в межах 10 % від сукупної балансової вартості основних засобів на початок року списуються на збільшення валових витрат, тоді як сума, що перевищує такі витрати, амортизується за нормами певної групи.