Організація і методика аудиту сільськогосподарських підприємств (2003)

До джерел власного капіталу відповідно до П(С)БО 5 відносять статутний, пайовий, додатковий вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, неоплачений та вилучений капітал. Дані у цих графах наводять у дужках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідного елементу власного капіталу.

Під час проведення перевірки статутного капіталу необхідно підтвердити правильність відображення його розміру в бухгалтерському обліку. Аудитор має з’ясувати:

повноту зафіксованих в установчих документах внесків всіх засновників (учасників);

відповідність їх величини, відображеній у бухгалтерському обліку, фактичним внескам у формування статутного капіталу;

одноголосність прийняття рішення засновників (учасників) про збільшення або зменшення статутного капіталу;

зареєстрованість рішення по коригування (збільшення або зменшення) статутного капіталу;

відповідність скоригованої суми статутного капіталу даним Балансу;

відповідність суми випущених простих акцій залишковому капіталу підприємства;

надання власникам привілейованих акцій першочергового права при виплаті дивідендів і розподілі активів у разі ліквідації товариства;

реєстрацію випуску акцій у Державній Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР);

ведення обліку бланків акцій на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку».

У разі створення відкритого акціонерного товариства з’ясовують, чи розповсюджуються акції шляхом відкритої передплати на них, а також встановлено тривалість строку відкритої передплати на акції (не може перевищувати шести місяців), чи вносять особи, які бажають придбати акції, на розрахунковий рахунок акціонерного товариства не менш як 10 відсотків вартості акцій, які вони передплатили, чи видають засновники письмові зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. Аудитор повинен пам’ятати необхідно знати, що засновники відкритого акціонерного товариства є держателями акцій на суму, яка дорівнює щонайменше 25 відсотків статутного капіталу, на строк не менш як два роки. Особи, які передплатили акції до дня скликання установчих зборів, повинні внести на розрахунковий рахунок товариства з урахуванням попереднього внеску не менш як 30 відсотків номінальної вартості акцій, що підтверджується тимчасовими свідоцтвами. Оплата акцій здійснюється грошовими коштами в національній, іноземній валюті або шляхом передачі активів. Акції видаються покупцеві тільки після повної оплати їх вартості, яку він повинен здійснити у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Розмір статутного капіталу акціонерного товариства може змінюватися відповідно до рішення зборів акціонерів. Однак зміни відображуються в бухгалтерському обліку тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства може бути здійснено (не більше як на третину) за рішенням правління за умови, що це передбачено статутом. При цьому потрібно керуватися Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 8 квітня 1998 р. № 44. Акціонерне товариство має право збільшувати або зменшувати статутний капітал.

Збільшення статутного капіталу може відбуватися в разі, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачено за вартістю, не нижчою від номінальної. Збільшення капіталу відбувається шляхом:

додаткової емісії (випуску акцій);

підвищення номінальної вартості акцій;

обміну раніше випущених облігацій на акції;

залучення пайового, додаткового або резервного капіталу.

Під час здійснення контролю перевіряють порядок, правильність визначення джерел збільшення статутного капіталу.

У разі додаткової емісії (випуску акцій) передплата на додатково випущені акції провадиться в такому самому порядку, як і на акції першої емісії, а джерелами збільшення статутного капіталу є:

додаткові внески учасників;

індексація основних засобів (провадиться згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12 лютого 1998 р. № 39);

реінвестування прибутку;

нараховані дивіденди (якщо прийнято рішення по виплату дивідендів акціями).

У разі підвищення номінальної вартості акцій статутний капітал може збільшуватися за рахунок додаткових внесків учасників до встановленого рівня номінальної вартості акцій або за рахунок індексації основних засобів.

При обміні раніше випущених облігацій акціонерного товариства на його акції статутний капітал збільшується за рахунок довгострокових зобов’язань за облігаціями.

У разі залучення пайового, додаткового або резервного капіталу статутний капітал збільшується за рахунок зазначених джерел.

Здійснюючи контроль, слід пам’ятати, що неоплачені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в Балансі (рядок 360 «Неоплачений капітал») мають відображуватися зі знаком мінус.

Аналітичний облік статутного капіталу необхідно вести за видами, за кожним засновником (учасником, акціонером). Дані синтетичного обліку за рахунком 40 «Статутний капітал» повинні відповідати даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за рахунком 40 «Статутний капітал» — розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Під час здійснення перевірки пайового капіталу з’ясовують джерело його формування, порядок визначення розмірів пайових внесків та їх повернення пайовикам, принцип нарахування дивідендів та правильність відображення операцій з пайовим капіталом на рахунках бухгалтерського обліку.

Пайовий капітал формується за рахунок обов’язкових та додаткових пайових внесків, які надходять від індивідуальних і колективних членів акціонерного товариства. Розміри обов’язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків із розрахунку потреби у власних оборотних коштах. У разі вибуття із членів підприємства та в разі його ліквідації обов’язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам. Строки повернення пайових внесків визначають з урахуванням фінансового стану й боргових зобов’язань підприємства.

Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства можуть вноситися додаткові пайові внески пайовиками на добровільних засадах. Ці внески також підлягають повному або частковому поверненню згідно із заявами пайовиків. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують частину вартості майна, розпайовану між його членами, та частину вартості майна, яку не було розпайовано між його членами, а також збільшення (зменшення) вартості майна впродовж діяльності підприємства.

Аналітичний облік пайового капіталу слід здійснювати за видами та кожним засновником (учасником). Аудитор має встановити, що дані синтетичного обліку за рахунком 41 «Пайовий капітал» відповідають даним аналітичного обліку, а кредитове сальдо за рахунком 41 «Пайовий капітал» — розміру пайового капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Правильність формування та використання додатково вкладеного капіталу аудитор здійснює за рахунком 42 «Додатковий капітал» за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал». Аудитор повинен підтвердити достовірність різниці між продажною й номінальною вартістю первісно розміщених акцій, відображеної на субрахунку.

Аналітичний облік додатково вкладеного капіталу треба вести за видами та кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Iнший додатковий капітал (гр. 6) — це сума дооцінки активів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу, потреба в якому виникає в процесі господарської діяльності підприємства.

Контроль за правильністю формування та використання іншого додаткового капіталу здійснюється на рахунку 42 «Додатковий капітал».

Аналітичний облік іншого додаткового капіталу необхідно вести за видами та за кожним засновником (учасником). Дані синтетичного обліку за субрахунками 423 «Дооцінка активів», 424 «Безоплатно одержані необоротні активи», 425 «Iнший додатковий капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Додатковий вкладений капітал та iнший додатковий капітал можуть спрямовуватися на збільшення статутного, пайового, резервного капіталу та на покриття збитків.

Резервний капітал (гр. 7) — це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Планом рахунків передбачено вести облік резервного капіталу на рахунку 43 «Власний капітал».

Здійснюючи контроль, перевіряють правильність формування, використання резервного капіталу та відображення його в бухгалтерському обліку.

Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII із наступними змінами та доповненнями передбачено (ст. 14) створення в господарському товаристві резервного (страхового) фонду в розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим від 25 відсотків суми чистого прибутку.

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах: покриття непередбачених витрат у разі нестачі прибутку, погашення боргів при ліквідації товариства, виплата дивідендів за привілейованими акціями тощо.

Слід мати на увазі, що залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік. Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за напрямами використання. Дані синтетичного обліку за рахунком 43 «Резервний капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Нерозподілений прибуток (гр. 8) — це сума прибутку, одержана в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, за вирахування прибутку, використаного в звітному періоді, включаючи податок на прибуток.

Планом рахунків передбачено вести облік нерозподіленого прибутку на субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений». Нерозподілений прибуток є власністю засновників і тому збільшує суму власного капіталу, а сума збитку відповідно зменшує суму власного капіталу.

Здійснюючи контроль, перевіряють правильність використання нерозподіленого прибутку та відображення його в бухгалтерському обліку.

Аналітичний облік нерозподіленого прибутку слід вести за напрямами використання. Дані синтетичного обліку за субрахунком 441 «Прибуток нерозподілений» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Неоплачений капітал (гр. 9) — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Відповідно до плану рахунків облік неоплаченого капіталу здійснюються на рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Аудитор перевіряє збільшення, зменшення суми неоплаченого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Збільшення неоплаченого капіталу відбувається в результаті здійснення:

внесків засновників до статутного капіталу підприємства;

зменшення номінальної вартості акцій;

повернення засновникам підприємства їх внесків.

Зменшення неоплаченого капіталу відбувається внаслідок:

оголошення статутного капіталу після реєстрації підприємства;

створення фондів за рахунок засновників.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу необхідно вести за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Дані синтетичного обліку за рахунком 46 «Неоплачений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Здійснюючи перевірку, потрібно знати, що сума неоплаченого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Отже, до підсумку Балансу включається оплачена вартість статутного капіталу, яка визначається вирахуванням із загальної вартості випущених акцій (зареєстрованого статутного капіталу) суми дебіторської заборгованості засновників за внесками до капіталу (неоплачений капітал).

Вилучений капітал (гр. 10) — фактична собівартість власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Здійснюючи контроль, перевіряють збільшення, зменшення вилученого капіталу та відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Збільшення вилученого капіталу відбувається в результаті:

викупу акцій власної емісії;

перепродажу акцій.

Зменшення вилученого капіталу відбувається внаслідок:

викупу акцій власної емісії;

вилучення внесків і паїв.

Аудитор повинен пам’ятати, що різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, зменшує нерозподілений прибуток або додатково вкладений капітал.

Аналітичний облік вилученого капіталу здійснюють за видами акцій (внесків, паїв). Дані синтетичного обліку за рахунком 45 «Вилучений капітал» мають відповідати даним аналітичного обліку.

Проводячи перевірку, треба пам’ятати, що сума вилученого капіталу в Балансі наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.