Міжнародний ринок грошей і капіталів

Інкасовою операцією називають форму розрахунків за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передаванні останньому відповідних товарних документів. Розрахунки при інкасо здійснюються згідно з “Уніфікованими правилами з інкасо” прийнятими Міжнародною торговою палатою і мають такий порядок:

1) після відвантаження товару, експортер (довіритель) оформляє документи і передає їх у свій банк, доручаючи останньому проведення інкасової операції;

2) банк експортера (банк-ремітент) пересилає документи в банк імпортера (інкасуючий банк);

3) інкасуючий банк передає документи імпортеру, одночасно отримуючи від нього суму чи право на суму (якщо платежі здійснюються на умовах кредиту, банк забирає термінову тратту);

4) інкасуючий банк зараховує на кореспондентський рахунок банка-ремітента суму платежу і повідомляє його про це;

5) банк-ремітент розраховується з експортером.

Розрізняють декілька видів інкасо. Основні з них:

1) Просте (чисте) інкасо – це інкасо простих і переказних векселів, чеків, інших платіжних документів. Іншими словами – це стягування платежу за фінансовими документами, які не супроводжуються комерційними документами.

2) Документарне (комерційне) інкасо – це доручення експортера банку отримати від імпортера платіж супроти товарних документів з наступним перерахуванням сум платежу експортеру. Тобто, це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами або тільки комерційних документів (вантажних і страхових документів, рахунків, різноманітних сертифікатів).

3) Інкасо з негайною оплатою – тобто такий вид інкасо, при якому банк-ремітент, одержуючи від експортера платіжну вимогу та документи про відвантаження, без попередньої згоди імпортера, негайно виплачує необхідну суму експортерові, а товарні документи направляє банку імпортера, котрий їх негайно передає імпортеру і переказує кошти на кореспондентський рахунок банку-ремітенту, у випадку відсутності на рахунку імпортера необхідних коштів, інкасуючий банк надає йому позику.

4) Телеграфне інкасо – є такою операцією, при якій переказ суми платежу на рахунок експортера здійснюється негайно, як тільки отримано телеграфне повідомлення інкасуючого банку про прийом товарних документів на інкасо. Цей вид інкасо не дістав широкого застосування.

Після відправлення товару експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти на умовах, що вказані в інкасовому дорученні, яке містить повні й точні інструкції. Розрізняють два основних види інкасового доручення:

- документи видаються платнику під платіж;

- документи видаються під акцепт.

Інколи практикується видача документів імпортеру без оплати під його письмове зобов’язання здійснити платіж у встановлений термін. Використовуючи такі умови, імпортер має можливість реалізувати куплений товар, отримати виручку і потім оплатити інкасо експортеру. З метою прискорення одержання валютної виручки експортером банк може зарахувати тратти або надати кредит під комерційні документи.

Таким чином, інкасова форма розрахунків пов’язана з кредитними відносинами. Інкасо виступає основною формою розрахунків за контрактами на умовах комерційного кредиту. При цьому експортер виставляє тратту на інкасо для акцепту платником, як правило, проти вручення йому комерційних документів (документарне інкасо). При настанні строку платежу акцептовані векселі відправляються для оплати на інкасо (чисте інкасо).

Розрахунки у формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне зобов’язання якого полягає в здійсненні платежу під товарні документи, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту. Однак експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилання безпосередньо покупцю одного з оригіналів коносамента для прискорення одержання товару.

Водночас інкасова форма розрахунків має суттєві недоліки для експортера. По-перше, експортер ризикує, що пов’язано з можливою відмовою імпортера від платежу у випадку погіршення кон’юнктури або фінансового стану платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків є довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. По-друге, є значний розрив у часі між надходженням валютної виручки за інкасо і відвантаженням товару, особливо у разі тривалого транспортування вантажу. Для усунення цих недоліків інкасо, на практиці застосовуються додаткові умови.