Міжнародний ринок грошей і капіталів

Формою руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин є міжнародний кредит. Ця фінансова операція пов’язана з наданням позичальнику валютних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Міжнародний кредит виступає в різних видах. Його можна класифікувати за декількома головними ознаками, що характеризують його окремі сторони.

За термінами міжнародні кредити поділяються на:

- короткострокові – до 1 року;

- середньострокові – до 5 років;

- довгострокові – більше 5-7 років.

Міжнародний короткостроковий кредит до одного року, як правило, застосовується при кредитуванні зовнішньої торгівлі переважно сировинними товарами чи при міжнародному обміні послугами. За допомогою міжнародного кредиту від одного року до п’яти традиційно фінансується експорт машин і обладнання. А довгостроковий кредит використовується для фінансування великомасштабних проектів на компенсаційній основі або при спорудженні інших об’єктів промисловості чи інфраструктури.

Залежно від суб’єктів кредити поділяються на:

- приватні, які надаються фірмами і банками;

- урядові;

- кредити міжнародних валютно-фінансових організацій.

Кредити приватних банків – типово традиційне явище. Важливим видом міжнародного кредиту є урядові позики. У 70-80-ті роки вони надавалися переважно примислово розвинутими державами країнам, що розвиваються. Сьогодні характерною особливістю розвитку міжнародного кредиту стало те, що уряди виступають не тільки активними учасниками міжнародних кредитних відносин в ролі кредитора або позичальника, але й в позиції гаранта процесу кредитування. Так, держави широко практикують кредитування експорту і страхування експортних кредитів як засіб конкурентної боротьби на світових ринках. Для здійснення операцій по страхуванню зовнішньоторгових кредитів та надання гарантій по них створені і спеціальні банки.

Разом з приватними і державними організаціями після другої світової війни наданням кредитів стали займатися міжнародні валютно-фінансові установи – МВФ, Світовий банк і інші. Причому отримання кредиту у міжнародних організацій часто служить підставою для кредитування приватними банками.

З точки зору форми надання в економічній літературі розрізняють товарні й валютні кредити. В товарній формі виступають переважно комерційні (фірмові) кредити, в грошовій – банківські. Ці форми широко застосовуються у зовнішній торгівлі. Фірмовий кредит – це позика, яка надається експортером однієї країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочення платежу за товари, що поставляються. Терміни фірмового кредиту різні й визначаються умовами кон’юнктури світових ринків, видами товарів і складають інколи 8-10 років. Банківські кредити мають суттєві переваги перед фірмовими, оскільки дають можливість одержувачу ширше використовувати кошти на купівлю товарів, звільняють його від необхідності звертатися за кредитом до фірм-постачальників, проводити з останніми розрахунки готівкою за рахунок отриманого банківського кредиту. Дякуючи використанню державних коштів і гарантій, приватні банки нерідко надають експортні кредити на 10-15% нижче ринкових.

Слід відмітити, що банківські кредити за своїми масштабами значно перевищують фірмові.

Міжнародні кредити розрізняються також за характером їхнього забезпечення. За цією ознакою кредити діляться на забезпечені й бланкові. Забезпечений кредит – це кредит, який надається під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товари і товарні документи. Бланковий кредит – це позика, яка надається виключно під зобов’язання боржника у формі соло-векселя. Вона видається позичальникам, котрі давно відомі банкам і зарекомендували себе з кращого боку.

За своїм призначенням міжнародні кредити поділяються на прив’язані й фінансові. Прив’язані позики мають суворий цільовий характер, закріплений в угоді. До них відносяться, зокрема, комерційні кредити, які надаються на закупівлю певних товарів чи оплату послуг. Імпортний кредит служить додатковим джерелом сплати товарів, які ввозяться, чи переказу за них іноземної валюти. Зовнішньоторгові кредити надаються й експортерам у вигляді додаткових коштів для продовження процесу просування товару на основі відвантажувальних документів, які підтверджують проведення експортної операції. До групи прив’язаних позик належать й інвестиційні кредити, призначені на будівництво конкретних господарських об’єктів.

На відміну від прив’язаних фінансові кредити не мають суворого цільового призначення. Вони можуть бути використані позичальником на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвестування в цінні папери, прямі капіталовкладення чи інші витрати. Найбільш поширеним видом фінансових позик є синдиковані єврокредити, джерелом яких служать ресурси євровалютного ринку. Як правило, такі кредити організовують великі комерційні банки, які очолюють консорціуми і укладають з позичальником умови фінансування. Термін позики найчастіше складає від п’яти до десяти років. Єврокредити звичайно надаються на умовах ролл овер. Це означає, що процентна ставка не фіксується на весь термін кредиту, а регулярно переглядається кожні три чи шість місяців у відповідності зі зміною вартості на міжнародному грошовому ринку. Процентна ставка ролловерного кредиту формується на основі двох частин – базової ставки і маржі. В якості базової ставки приймається ставка по міжбанківських вкладах, а величина маржі залежить від кредитоспроможності позичальника та ринкової кон’юнктури і може коливатись в межах від 0,25% до 2%.

В міжнародних банківських консорціумах беруть участь від двох до тридцяти кредитних установ різних країн. Вони представляють собою тимчасово організовані групи з метою проведення банківських операцій за умови розподілу ризику серед учасників консорціуму у відповідності з їхньою часткою участі в укладеній угоді.

Консорціум банків включає банк-провідний менеджер, який і формує всю банківську групу, і банки, які безпосередньо продають облігації. Провідний банк бере на себе зобов’язання надати 10-20% єврокредиту, необхідного для виконання угоди, а інші банки зобов’язуються надати не менше 1 млн. доларів. Домовленість про виконання тієї чи іншої угоди заключає банк-менеджер, а поточні операції з її виконання проводить за певну винагороду банк-агент. Він здійснює видачу кредиту, слідкує за його погашенням і перерахуванням платежів позичальника на рахунки банків-кредиторів, проводить розрахунок процентів і слідкує за їх виплатою.

Слід відмітити, що останнім часом число кредитів на світовому ринку позичкових капіталів, які надають банківські консорціуми, зростає. Тимчасово організовані об’єднання євробанків сприяють розширенню їхньої діяльності, набуттю ними більшого досвіду по проведенню великих банківських операцій при зменшенні кредитних ризиків.