Міжнародний ринок грошей і капіталів

Міжнародний ринок капіталів представлений грошовим ринком (кредити до одного року), ринком довгострокових капіталів (середньострокові та довгострокові іноземні кредити на термін від одного до десяти років) і фінансовим чи фондовим ринком, на якому відбувається торгівля цінними паперами.

Фондовий ринок представляє собою частину ринку капіталів, який спеціалізується на емісії і купівлі-продажу цінних паперів. Продаж компаніями акцій за межами своєї країни отримав широкий розвиток у 80-ті роки.

На первинному ринку цінних паперів основними учасниками є інвестиційні банки. Їх основна функція полягає в розміщенні власних і залучених коштів в цінні папери. За таку операцію банки отримують певну компенсацію.

В ролі інституційних інвесторів виступають, насамперед, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії. Інвестиційна компанія – форма кредитно-фінансової установи, яка акумулює грошові кошти приватних інвесторів, що залучаються шляхом продажу їм власних цінних паперів.

Здійснюють переміщення грошових коштів на рівні світового господарства банки, інші фінансово-кредитні установи, фондові біржі. Головними міжнародними ринками купівлі і продажу цінних паперів представниками різних країн є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо і Лондона.

Міжнародним фінансовим ринкам притаманна підвищена нестабільність. Рух капіталу супроводжується чередуванням піднесень і спадів. Тут завжди присутня велика ймовірність глибоких потрясінь(ризик). Події 1997-98 років ще раз нагадали, що навіть в епоху комп’ютеризованої торгівлі та урядового контролю світові фінансові ринки не захищені від нестабільності та раптових потрясінь. Економісти вважають, що кращими ліками від фінансових потрясінь є відкритість внутрішнього фінансового ринку по відношенню до міжнародної конкуренції. Але іноземний капітал, який функціонує у фінансовій сфері, маючи високу мобільність, знаходиться в постійному переміщенні з однієї країни в іншу. На практиці дуже важко здійснити контроль за його рухом, оскільки він легко може тікати з країни, де його не задовольняє величина податків чи вартість робочої сили. Після цього фінансова система країни стає розрегульованою, і її відновлення потребує значних зусиль. Кращий шлях до стабільності – мобілізація внутрішніх заощаджень для формування власного капіталу.