Міжнародні розрахунки та валютні операції (2002)

Поглиблення інтеграційних процесів на світовому валютному ринку, ускладнення структури та інструментів, через які здійснюється його функціонування, вимагає від операторів цього ринку комплексного підходу до оцінювання основних чинників, що впливають на курсоутворення і зміну напрямків фінансових потоків.

Під комплексним підходом слід розуміти всебічний аналіз основних чинників, які впливають на стан ринку. Є два глобальні підходи до оцінювання ситуації на ринку — фундаментальний аналіз та технічний аналіз. У цьому підрозділі зупинимось на фундаментальному аналізі.

Фундаментальний аналіз у широкому розумінні — це прогнозування зміни стану валютного ринку на підставі аналізу основних показників економічного розвитку країн, фінансових показників, оцінювання політичних подій, кризових явищ, природних та екологічних умов, поведінки споживачів тощо.

Предметом фундаментального аналізу є вивчення параметрів попиту та пропозиції певного об’єкта (це може бути реальний товар, валюта, акції тощо) з метою визначення його «дійсної» ціни. «Дійсна» ціна потім порівнюється з фактичною поточною ринковою ціною. На основі цього порівняння робляться висновки та прогнози щодо майбутньої зміни ціни. Якщо ринкова ціна вища за «дійсну», тобто оцінка об’єкта завищена, то в недалекому майбутньому слід очікувати корекції ринкової ціни у бік зменшення, а тому товар треба продавати. Якщо ж ринкова ціна нижча за «дійсну», то об’єкт недооцінений і можна очікувати його подорожчання, а тому товар краще купити, ніж продати.

Якщо відобразити зміну валютних курсів як функцію від часу, графік буде мати вигляд пилоподібної кривої, яка являє собою синтез різноманітних накладених один на одного циклічних процесів різної тривалості (рис. 15.2). Сутність фундаментального аналізу полягає у правильному визначенні подальшої тенденції розвитку подій на валютному ринку через комплексне оцінювання економічного розвитку як провідних країн світу, так і безпосередньо країни, валюту якої ми намагаємось оцінити.

Але якщо дилер буде самостійно досліджувати напрямки економічного розвитку країни та її місце в сучасному економічному світі, у нього зовсім не буде часу працювати на ринку FOREX. Тому йому доводиться користуватися оцінками експертів, аналітиків, фахівців у цій сфері. Проте погляди фахівців можуть суттєво різнитися в оцінці тієї самої події. Перед дилером постає питання, кому з них довіряти, адже ніхто з них не бере на себе юридичної відповідальності за правильність своїх прогнозів. Тому дилеру нерідко доводиться самостійно відстежувати стан економіки за макроекономічними показниками та визначати чинники, які можуть вплинути на курс валюти.

Основні фундаментальні чинники можуть бути поділені на чотири основні групи: економічні, фінансові, політичні, кризові.

Економічні чинники знаходять свій прояв в економічних показниках стану економіки тієї чи іншої країни.

Економічні показники (індикатори) мають чітко визначений календар публікації в інформаційно-фінансових системах (табл. 15.1). Такі глобальні економічні календарі оприлюднення економічних індикаторів містять основні параметри розвитку промислово розвинутих країн світу. Вони включають дату та час публікації економічних індикаторів, їх назву, період, за який надається інформація, останнє значення індикатора, прогнозне значення на наступний період та середнє значення.

На відміну від економічних політичні чинники не мають чіткої визначеності ні у вигляді сталих індикаторів, ні у часі оприлюднення інформації. Їх аналіз здійснюється через регулярне відстеження політичної ситуації. Крім того, слід враховувати специфіку країни, аналіз поведінки валюти якої ми здійснюємо. Так, у Сполучених Штатах Америки строки президентських виборів чітко визначені, і ця подія не має значного впливу на тенденції валютного ринку. В інших країнах, наприклад в Італії, уряди менш стабільні, і передбачити політичну ситуацію на тривалу перспективу досить складно. Тому політичні зміни у таких країнах можуть мати суттєвий вплив на поведінку валюти цієї країни.

Фінансові чинники певною мірою є непередбачуваними, загадковими. Процентна політика центральних банків, установлення нових норм резервування, політика дій на відкритому ринку до моменту оприлюднення перебувають у засекреченому вигляді і мають, зазвичай, неочікуваний ефект, незважаючи на те, що ринок завжди пильно стежить за поведінкою центральних банків і намагається її передбачити.

Найбільшою складністю під час оцінювання кризових чинників є їх непередбачуваність і масштабність впливу. Так, фінансова криза 1998 р. тайфуном прокотилася по економіках багатьох країн світу. Навіть Україна, незважаючи на незначну інтеграцію у світову фінансову систему, відчула її важкий удар опосередковано через Росію.

У світі склалася ціла транснаціональна індустрія інформаційних та рейтингових послуг, яка базується на всесвітньо інтегрованих інформаційних мережах, за допомогою яких у будь-якій частині світу можна проаналізувати стан валютного ринку і виконати прогноз щодо майбутніх тенденцій у русі валютних курсів. Інформація про найважливіші економічні індикатори публікується в таких всесвітньо відомих газетах, як The Wall Street Journal, The Financial Times, The New York Times, в економічних журналах, наприклад у Business Week. Економічну інформацію у реальному режимі часу можна отримати завдяки таким інформаційно-фінансовим системам, як Telerate, Reuters, Knight-Ridder, Bloomberg. Дані агенції надають як узагальнену інформацію, так і власну.

Оскільки індустрія поширення інформації існує вже певний час на світовому ринку, сьогодні склалася певна уніфікована форма поширення даних, що має назву, як було зазначено вище, економічних індикаторів (табл. 15.2). За характером інформації систему економічних індикаторів можна поділити на три основні блоки:

по-перше, блок глобальних показників, які відображають сучасний стан економіки даної країни в цілому (GDP — валовий внутрішній продукт, GNP — валовий національний продукт, Unemployment — рівень безробіття, Implicit Deflator — індекс інфляції, Price Index — індекс цін);

по-друге, економічні показники, які відображають нинішній стан певної галузі економіки країни або сфери діяльності (Retail Sales — рівень роздрібного продажу, Retail Ex Auto — рівень роздрібного продажу без урахування автопродажу, Housing Starts — початок будівництва нових будинків, Non-Farm Production — обсяг виробництва (без урахування сільського господарства), New Home Sales, Existing Home Sales — рівень продажу нових та вже існуючих будинків, відповідно, Construction Spending — витрати на будівництво, Business Inventories — виробничі і товарні запаси, Consumer Credit — рівень споживчого кредитування);

по-третє, це індикатори соціально-психологічного стану споживачів і населення даної країни в цілому (NAPM — індекс ділової активності Національної асоціації менеджерів з продажу, Consumer Confidence — споживацька сміливість, готовність купувати).

За періодичністю публікації індикатори можна поділити на квартальні, місячні та зі строком оприлюднення менше місяця. Загальною тенденцією є — чим більш глобальним виступає індикатор, тим тривалішою є періодичність його публікації. І це зрозуміло, оскільки чим масштабнішим є індикатор, тим більший обсяг інформації і за триваліший період необхідно узагальнити.